Ухвала суду № 56806968, 29.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №640/2338/15-ц Головуючий І інстанції - Губська Я.В.

Провадження №22ц/790/1710/16 Суддя-доповідач - Кіпенко І.С.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Кіпенка І.С.,

суддів - Шаповал Н.М.,

- Пшенічної Л.В.,

за участі секретаря - Таран В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором оренди, розірвання договору оренди та звільнення приміщення; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору оренди недійсним в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, у якому зазначала, що 1 липня 2014 року між нею та ОСОБА_3 було укладено письмовий договір оренди нежитлових приміщень, розташованих по АДРЕСА_1. Згідно з умовами договору, який укладався на строк до 31 грудня 2015 року, орендна плата за користування нежитловими приміщеннями складала 11 250 грн. на місяць, яка повинна була сплачуватись орендарем наперед першого числа поточного місяця будь-яким способом, не забороненим чинним законодавством. За експлуатаційні витрати орендар мав сплачувати за рахунками, які надає орендодавець.

Посилаючись на те, що відповідач, не сплачує орендну плату, позивач вважала зазначені обставини істотним порушенням відповідачем умов договору та просила розірвати договір оренди з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України; зобов'язати відповідача підписати з нею акт прийому-передачі звільнених спірних нежитлових приміщень, звільнити приміщення загальною площею 151,6 кв.м, та стягнути з неї суму заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 21 99 грн. 65 коп., суму заборгованості з оплати комунальних послуг у розмірі 8 024 грн. 06 коп., штраф за порушення зобов'язання у розмірі 11 250 грн.

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулася із зустрічною позовною заявою, посилаючись на те, що указаний договір укладений під впливом помилки та обману, просила на підставі ст. ст. 215, 229, 230 ЦК України визнати спірний договір недійсним.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2015 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди від 1 липня 2014 року у розмірі 21 955 грн. 65 коп., суму заборгованості з оплати комунальних послуг у розмірі 8 024 грн. 06 коп., штраф у розмірі 11 250 грн., усього - 41 229 грн. 71 коп. Розірвано договір оренди між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 1.07.2014 року.

Зобов'язано ОСОБА_3 підписати з ОСОБА_4 акт прийому-передачі звільнених нежитлових приміщень розташованих по АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку.

Посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову в позові ОСОБА_4 та задоволення зустрічного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначала, що судом першої інстанції порушено правила підсудності, оскільки вище зазначений позов повинен був розглядатись у господарському суді, так як і позивач і відповідач є суб'єктами підприємницької діяльності, фізичними особами-підприємцями.

Також, позивач не визнає суму орендної плати, оскільки між сторонами не було письмово досягнуто згоди з приводу орендної плати.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 вересня 2015 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року ухвала апеляційного суду Харківської області від 23 вересня 2015 року, в частині позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Судові рішення за зустрічним позовом ОСОБА_3 залишено без змін.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 301 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, вважає що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін. При цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не виконуються належним чином умови договору оренди, а тому договір підлягає розірванню.

Судом установлено, підтверджується наявними матеріалами справи, що 01.07.2014 року між сторонами був укладений договір оренди, предметом якого є нежитлові приміщення загальною площею 151,6 кв.м., розташовані в приміщенні літ.А-1 по АДРЕСА_1.

Апелянт в своїй скарзі посилається на те що, при розгляді справи було порушено передбачені законодавством України правила про підсудність і справа розглядалась неналежним судом, вказуючи, що, між позивачкою та відповідачкою було укладено договір оренди нежитлового приміщення за вказаною адресою. Оскільки приміщення є нежитловим, відтак воно використовується виключно для господарської та підприємницької діяльності. Отже спірні правовідносини мають господарсько-правовий характер, укладений сторонами договір є господарським договором, сторони є суб'єктами підприємницької діяльності, а предметом спору є спір про виконання саме господарського договору.

Однак вказані доводи апеляційної скарги спростовується матеріалами справи, зокрема змістом письмового доказу, оскільки договір оренди від 01.07.2015 року між фізичними особами, а не суб'єктами підприємницької діяльності (а.с. 5).

За таких обставин судом першої інстанції вірно вирішено вказаний спір у порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Підставами для розірвання договору за рішенням суду, є істотне порушення договору другою стороною та у випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 5.2 Договору оренди від 01.07.2014 року передбачено право сторони вимагати дострокового розірвання договору у випадку повної чи часткової несплати орендної плати більше ніж за місяць.

Судовим розглядом встановлено, що на час звернення ОСОБА_4 з позовом до суду у лютому 2015 року, існувала заборгованість ОСОБА_3 за жовтень 2014 року (несплата протягом 4-х місяців), грудень 2014 року (несплата протягом 2-х місяців), січень 2015 року (за півмісяця, тобто час фактичного користування, несплата протягом більше місяця).

ОСОБА_3 не надано належних доказів на підтвердження її доводів щодо своєчасного внесення орендної плати, комунальних платежів та відсутності заборгованості.

Згідно з пунктом 4 Договору оренди від 01.07.2014 року останній розривається у випадку неналежного виконання Орендарем умов договору.

Підпунктом 2.4.2 пункту 2.4 Договору оренди на Орендодавця покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати платежі, які не входять до орендної плати, з використану електроенергію, водопостачання, каналізацію, опалення тощо згідно наданих квитанцій.

На час звернення ОСОБА_4 з позовом до суду у Орендар відмовилася здійснити оплату за надані комунальні послуги з опалення за грудень 2014 року (повинна була сплатити до 10.01.2015 року), мотивуючи своє рішення тим, що не довіряє даним в квитанції КП «Харківські теплові мережі». Під час досудового врегулювання спору Орендар відмовилася сплатити за надані послуги з опалення за час фактичного користування приміщеннями в січні 2015р.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що встановлені порушення умов Договору оренди від 01.07.2014 року є істотними та є правові підстави для задоволення позовних вимог щодо розірвання договору оренди, та звільнення приміщення та стягнення заборгованості.

Надані ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції копії квитанцій від 4 та 11 жовтня 2014року про перерахування нею на рахунок ОСОБА_4 двічі по 5625грн. без зазначення підстав перерахування коштів, не можуть бути прийняті судом в якості доказів оплати сум які є предметом позову, оскільки відсутні необхідні реквізити для ідентифікації платежів.

Представник ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснив, що ОСОБА_3 користувалася приміщенням з 1 липня 2014 року та проводила платежі не регулярно, з затримками.

Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки і не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені в рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Суд дав належну оцінку всім наявним у справі доказам, та навів у рішенні мотиви спростування кожного з доводів, які наводилися.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313,314,315,317,319,324,325 ЦПК України, судова колегія судової палати,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2015 року відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя -

Судді колегії -