Ухвала суду № 56806964, 29.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №643/1976/15-ц Головуючий І інстанції - Довготько Т.М.

Провадження №22ц/790/1896/16 Суддя-доповідач - Кіпенко І.С.

Категорія: сімейні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Кіпенка І.С.,

суддів - Кіся П.В., Шаповал Н.М.,

за участі секретаря - Таран В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Московського району Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та грошових коштів,

в с т а н о в и л а:

16 лютого 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом в якому просила: позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_5 у розмірі 4000 грн. до досягнення нею повноліття; стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошові кошти у сумі - 32 755,00 грн., з яких 19 425,00 грн. - витрати на навчання, 13 330,00 грн. - витрати на подорож до Туреччини.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначала, що під час перебування з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька - ОСОБА_5. Починаючи з 2008 року відповідач не бере участі у вихованні та спіклуванні з донькою, не цікавиться життям дитини, не телефонує та не виявляє бажання спілкуватись та приймати участь у її вихованні, не допомагає їй виховувати та забезпечувати їхню дитину, ухиляється від контактів з нею. Дитина відвідує спеціалізовану економіко-правову школу Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія». Навчання у даному закладі коштує 1450,00 грн. на місяць. За останні два роки навчання доньки в першому та другому класі позивачем було витрачено 38 850,00 грн., половину з яких у розмірі 19 425,00грн. позивач просить стягнути з відповідача на її користь. Крім того, 27 травня 2014 року відповідачем була підписана нотаріальна заява, якою останнім була надана згода на виїзд доньки за кордон. Цією ж заявою відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити всі витрати доньки на вказану подорож. Вартість подорожі дитину склала 13 330,00грн., які відповідач так і не відшкодував позивачу.

У судовому засіданні суду першої інстанції позивач ОСОБА_4 та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судове засідання суду першої інстанції не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Згідно письмових заперечень проти позову, відповідач просив відмовити в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про позбавлення його батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_5; частково задовольнити позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі 700,00грн.; повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів у сумі: 32 755,00грн., з яких 19 425,00грн. - витрати на навчання, 13 330,00грн. - витрати на подорож до Туреччини.

Представник Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради в судовому засіданні просила позовні вимоги ОСОБА_4 в частині позбавлення батьківських прав задовольнити з урахуванням наданого висновку.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 червня 2015 року позовна заява ОСОБА_4 задоволена частково.

Суд позбавив ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 700 грн. щомісячно з подальшою їх індексацією відповідно до закону, починаючи з 16 лютого 2015 року та до досягнення ОСОБА_5 повноліття.

В решті позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норма матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині позбавлення його батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_5 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в цій частині задоволення позову відмовити.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно зі ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та встановлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Органом опіки та піклування подається суду письмовий висновок щодо розв'язання спору, складений на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Пунктами 15,16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Як встановлено судовим рішенням та підтверджується матеріалами справи, за час перебування в шлюбі у сторін народилася донька - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19).

Згідно Свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано 25 жовтня 2007 року (а.с.20).

Відповідно до ст.212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 3 ст.10 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Згідно з вимогами ч.3 ст.10, частин 1, 4 ст.60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.164 СК України, повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.

Із інформації наданої головним лікарем адміністрації КЗОЗ «Харківська міська дитяча поліклініка №14» від 20 квітня 2015 року вбачається, що ОСОБА_5 знаходиться під наглядом вказаної поліклініки з жовтня 2011 року. Догляд за дитиною та лікування проводить мати дитини та бабуся. В поліклініку за меддопомогою звертається мати дитини, ОСОБА_4 (а.с.120).

Згідно довідки від 10 вересня 2014 року та характеристики на ОСОБА_5 від 08 вересня 2014 року, наданої Спеціалізованою економіко-правовою школою Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія» вбачається, що ОСОБА_5 навчається у 3-В класі вказаної школи. У школу ОСОБА_5 приводить та забирає з неї її мати ОСОБА_4, яка оплачує навчання дитини та піклується про доньку, співпрацює з вчителем та слідкує за її успіхами у навчанні. Батько жодного разу в школі не з'являвся, батьківські збори не відвідував, успіхами дитини не цікавився, вихованням дитини не займається (а.с.26,28).

Як вбачається із результатів соціально-психологічної роботи, проведеної з малолітньою ОСОБА_5 провідним спеціалістом ЦСССДМ Московського району Кравченко Р.Ю., ОСОБА_5 орієнтована на сім'ю. Має близький емоційний контакт з матір'ю. Має довірчі відносини з вітчимом Євгенієм, вважає його повноцінним членом сім'ї. Біологічний батько на малюнку та в інших тестах відсутній, що може свідчити про відсутність емоційного контакту.

У Висновку від 21 травня 2015 року за №264 Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, зазначено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої ОСОБА_5. Також із висновку вбачається, що попередньо дане питання було розглянуто на Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, на якій були присутні батьки ОСОБА_5 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 На комісії мати ОСОБА_5 пояснила, що позбавлення батьківських прав відповідає інтересам дочки через те, що ОСОБА_3 не займається вихованням ОСОБА_5, не цікавиться життям дитини, не піклується про фізичний та духовний розвиток дочки. Батько дитини, ОСОБА_3 заперечував проти позбавлення його батьківських прав, однак, не надав переконливих доказів, які підтверджують факт виконання ним своїх батьківських обов'язків (а.с.83-84).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу відповідач посилався на те, що від виконання своїх батьківських обов'язків він не відмовляється, однак, позбавлений можливості їх виконувати оскільки позивачка ОСОБА_4 перешкоджає йому зустрічатися з донькою.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту перешкоджання колишньою дружиною у спілкуванні з донькою, та доказів, якій б свідчили про намагання батька приймати участь у житті та вихованні доньки ОСОБА_5.

Не надано таких доказів також і в суді апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач цікавився життям доньки, оскільки ним було двічі надано згоду на виїзд дитини закордон, судова колегія вважає недостатнім доказом, який підтверджує сумлінне виконання батьком батьківських обов'язків щодо своєї малолітньої доньки.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі у її вихованні подана представником ОСОБА_3 до суду 07 квітня 2015 року (а.с.50).

Також матеріали справи містять, надану ОСОБА_4, копію позовної заяви представника ОСОБА_3 про виключення відомостей про особу, як батька дитини з актового запису про її народження, з якої вбачається, що ОСОБА_3 просить виключити з актового запису №1044 від 05 вересня 2006 року зробленого відділом реєстрації актів цивільного стану Московського районного управління юстиції у м. Харкові про народження дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, дані про батька - ОСОБА_3 (а.с.217-218).

Вказана позовна заява була подана до суду 29 липня 2015 року та призначена до розгляду в судовому засіданні першої інстанції.

Судова колегія вважає, що подання позовної заяви про виключення відомостей про особу, як батька дитини суперечать доводам апеляційної скарги ОСОБА_3 про його бажання брати участь у житті та вихованні доньки ОСОБА_5.

Встановлені обставини справи, зокрема, що ОСОБА_3 протягом тривалого часу, з 2008року не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичний догляд, лікування дитини, не спілкується з дитиною не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, на думку судової колегії свідчать про винну поведінку, байдуже ставлення батька до дитини, свідоме нехтування ним своїми обов'язками.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.ст.313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: І.С. Кіпенко,

Судді: П.В. Кісь,

Н.М. Шаповал .