Ухвала суду № 56800965, 01.03.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 601/1022/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Варневич Л.Б. Провадження № 22-ц/789/173/16 Доповідач - Ткач З.Є.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткача З.Є.

суддів - Міщій О. Я., Загорський О. О.,

при секретарі - Шмигельська І.З.

з участю сторін - представника ОСОБА_1,

ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилалась на те, що 23 січня 2008 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 150000 доларів США зі сплатою 11,5 % річних з кінцевим строком повернення до 01 січня 2030 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 27 листопада 2013 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким поручитель зобов'язався нести відповідальність з боржником перед кредитором за всіма зобов'язаннями передбачені умовами кредитного договору.

Оскільки позичальник та поручитель не виконували зобов'язання за цими договорами, на вимоги банку не реагували, утворилась заборгованість у розмірі 172594,12 доларів США.

Заочним рішенням Кременецького районного суду від 21 жовтня 2015 року вирішено: "Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (04114 м.Київ вул. Автозаводська, 54/19, ЄДРПОУ 21133325) суму заборгованості за кредитним договором № BL1672 від 23.01.2008 року в розмірі 172594,12 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 4019344 (чотири мільйони дев'ятнадцять тисяч триста сорок чотири) гривні 94 коп.

Ухвалою Кременецького районного суду від 23 листопада 2015 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Кременецького районного суду від 21 жовтня 2015 року залишено без задоволення.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення Кременецького районного суду від 21 жовтня 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, зазначивши, що:

- форма і зміст позовної заяви не відповідають вимогам ст. 119 ЦПК України;

- спір розглянуто без участі відповідачів та їх представника, відсутніх з поважних причин;

- судом не вірно встановлено обставини справи, оскільки в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи про отримання кредиту та бухгалтерські документи, які підтверджують заборгованість по кредитному договору станом на день виконання розрахунку. Виписка по особовому рахунку не є належним та допустимим доказом надання Банком та отримання позичальником кредитних коштів.

- суд повинен був установити неукладеність кредитного договору, так як відсутня згода сторін за всіма істотними умовами договору, у тому числі щодо сплати основного боргу, процентів, пені та штрафу.

Крім того, просили визнати незаконною та скасувати ухвалу Кременецького районного суду від 23 листопада 2015 року, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про перегляд заочного рішення Кременецького районного суду від 21 жовтня 2015 року, посилаючись на те, що заява не була оплачена судовим збором і не підлягала розгляду в суді та дана заява розглянута без їх участі.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_1 допустила заборгованість по кредитному договору №BL1672 від 23 січня 2008 року, який забезпечений порукою і в позивача виникло право вимагати від відповідачів виконання боргових зобов'язань та сплату штрафних санкцій, за неналежне виконання ним зобов'язань, як це передбачено умовами кредитного договору та цивільним законодавством.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам Закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч. 1 ст. 526 та ч.1 ст. 530 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до вимог ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що 23 січня 2008 року між ПАТ "Унверсал Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №BL1672, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 150000 доларів США зі сплатою 11,5 % річних з кінцевим строком повернення до 01 січня 2030 року.

До кредитного договору в частині плати процентної ставки за користування кредитом вносились зміни додатковими угодами №1 від 25 березня 2010 року; №2 від 25 березня 2010 року; №3 від 03 жовтня 2011 року; №4 від 03 жовтня 2011 року; №5 24 травня 2012 року; №6 від 27 листопада 2013 року; №7 від 27 листопада 2013 року; №8 від 23 квітня 2014 року; №9 від 23 квітня 2014 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 27 листопада 2013 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, та 23 квітня 2014 року додаткова угода, за якими поручитель зобов'язався нести відповідальність з божником перед кредитором за всіма зобов'язаннями передбачені умовами кредитного договору від 23 січня 2008 року за №BL1672.

Згідно розрахунку заборгованості, виданої ПАТ "Універсал Банк", станом на 24 березня 2015 року сума кредитної заборгованості ОСОБА_1 складає 172594,12 доларів США, а саме: заборгованість по сумі кредиту - 148144,43 долари США, в тому числі прострочена заборгованість по сумі кредиту - 1 532,41 долари США; сума простроченої заборгованості по відсотках - 24406,74 доларів США та підвищені відсотки - 42,95 доларів США.

Письмова вимога ПАТ "Універсал Банк" від 03 жовтня 2014 року про сплату заборгованості ОСОБА_1 залишена без задоволення.

Таким чином, суд, відповідно до вимог чинного законодавства, правомірно стягнув з відповідачів заборгованість по кредитному договору.

Доводи викладені відповідачами в апеляційних скаргах колегія суддів вихиляє як безпідставні, виходячи з наступного.

Щодо невідповідності форми та змісту вимогам ст. 119 ЦПК України та розгляду справи без участі відповідачів та їх представника, відсутніх з поважних причин.

Згідно ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Вищевказані обставини не є підставою для скасування рішення суду.

Окрім того, колегія суддів не вбачає порушення судом норм процесуального права щодо форми та змісту позовної заяви та вирішення справи в заочному порядку.

Щодо відсутності бухгалтерських документів на підтвердження отримання кредиту та заборгованість по кредитному договору станом на день виконання розрахунку.

Укладення договору та отримання позичальником ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджуються копією кредитного договору, кожна сторінка якого підписана позичальником ОСОБА_1 та додатковими угодами до основного кредитного договору та відповідними додатками до них.

Так у додаткових угодах позивальник ОСОБА_1 фактично визнавала наявність у неї конкретної кредитної заборгованості, що підтверджується умовами цих угод та додатками до них, а саме:

- п.1.2 додаткової угоди №1 від 25 березня 2010 року;

- п.1.2 додаткової угоди №3 від 03 жовтня 2011 року;

- додаток №1 до додаткової угоди №5 24 травня 2012 року;

- п.1.2 додаткової угоди №6 від 27 листопада 2013 року та додаток №1 до даної угоди;

- п.1.2 додаткової угоди №8 від 23 квітня 2014 року та додаток №1 до даної угоди.

Кожна сторінка цих додаткових угод та додатків до них підписана позичальником ОСОБА_1, що є належним доказом отримання нею кредитних коштів та наявності кредитної заборгованості.

Крім того, із наданого ПАТ "Унівесал Банк" розрахунку вбачається, що на виконання договірних зобов'язань, позичальник ОСОБА_1 вносила на рахунок банку кошти, які були зараховані по кредиту 1855,57 доларів США, і по відсотках - 79636,48 доларів США, чим фактично визнавала отримання грошових коштів та свої договірні зобов'язання по поверненню кредиту. (а.с.6-8)

Також, є безпідставними доводи апелянта про відсутність згоди сторін за всіма істотними умовами кредитного договору, в наслідок чого повинен був визнати його неукладеним.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Із змісту договору вбачається, що сторонами погодженні сума коштів (пункт 1.1 Договору), строки їх повернення (п.1.2.2 Договору), графік погашення кредиту (додаток№1), а також погоджені умови щодо сплати процентів (пункт 1.3, розділ 5 Договору), відповідальності сторін за порушення умов договору (розділ 4 Договору).

Вимоги в апеляційній скарзі про скасування ухвали Кременецького районного суду від 23 липня 2015 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про перегляд заочного рішення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до правил ст.ст. 232, 293 ЦПК України оскарженню підлягає рішення суду.

Таким чином, суд першої інстанції на підставі зібраних доказів у справі вірно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну правову оцінку і вирішив спір в межах заявлених позовних вимог відповідно до вимог Закону.

Рішення суду є законним і обґрунтованим і підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі не має.

Керуючись ст.ст. ЦПК України,

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала колегії може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: