Ухвала суду № 56798278, 29.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №331/5994/14 Головуючий у 1-й інстанції: Федченко І.М.

Провадження № 22-ц/778/956/16 Суддя-доповідач: Кухар С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, суддіОсоцького І.І. Панкеєва О.В. Кухаря С.В.секретарБурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2015 року у справі за позовом Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» до ОСОБА_6, ОСОБА_5, про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, -

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2014 року ЗДП "Радіоприлад" звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1. Позивачем задля забезпечення утримання будинків і споруд і прибудинкових територій, які знаходяться на балансі державного підприємства, створено Житлово-комунальний відділ ЗДП "Радіоприлад" без права юридичної особи. Відповідачі в повному обсязі не сплачують за житлово-комунальні послуги, в наслідок чого перед позивачем утворилась заборгованість, договір на надання житлово-комунальних послуг не був укладений.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачів заборгованість в розмірі 4425 грн.36 коп. грн., яка утворилася за період з вересня 2012 року по травень 2014 року, та судовий збір.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, та ОСОБА_5, на користь Запорізького державного підприємства « Радіоприлад» заборгованість за комунальні послуги за утримання будинку та прибудинкової території, за опалення в сумі 4425 грн.36 коп., а також судовий збір в розмірі 243 грн.60 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5, ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом попередньої інстанції встановлено, що відповідачі зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1.

Будинок АДРЕСА_1 є власністю держави, в особі Запорізького державного підприємства «Радіоприлад», яке є балансоутримувачем будинку, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 13.09.1990 №941, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради від 16.08.1990 №1 84.

Судом також встановлено, що з метою утримання будинку (житла) та прибудинкової території та надання комунальних послуг позивачем були укладені договори з відповідними організаціми про постачання теплової енергії в гарячій воді, на послуги зі збирання, вивезення твердих побутових відходів, купівлі-продажу теплової енергії, гарячої води, на виконання робіт по перевірці та прочистці димових та вентиляційних каналів.

Відповідачі від наданих послуг у встановленому законом порядку не відмовлялися, проте за вказаний позивачем період не оплачували їх вартість, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 4425 грн.36 коп. грн., яка утворилася за період з вересня 2012 року по травень 2014 року, які суд вірно стягнув з відповідачів на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не мав права задовольняти позовні вимоги Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад» та стягувати заборгованість по оплаті послуг за теплопостачання, оскільки між сторонами не укладався відповідний договір про надання послуг. Такі доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Так, згідно зі ст.ст. 67, 68 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця у встановлені строки.

На підставі п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572, власники, наймачі та орендарі жилих приміщень зобов'язані своєчасно вносити плату за обслуговування і ремонт будинку, плату за найм чи оренду квартири, комунальні та інші послуги. Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами регулюються Законом України №1875-IV від 24 червня 2004 року "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон №1875-IV). Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які, залежно від цивільно-правових угод, можуть бути споживачами, виконавцем або виробником послуг (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закон №1875-IV).

Відповідно до ст. 19 Закону №1875-IV, «особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які, залежно від цивільно-правових угод, можуть бути споживачем, виконавцем або виробником».

За положеннями ч.1 ст.29 Закону №1875-IV, договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

У разі, якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово- комунальних послуг з іншим виконавцем.

За змістом ч. 1-3 ст. 31 Закону №1875-IV, порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Положеннями ст.19 Закону №1875-IV передбачено, що відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються виключно на договірних засадах. Це означає, що кожна із сторін має право вимагати укладення такого договору, у тому числі і в судовому порядку.

Статтями 20, 21 Закону №1875-IV визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.

Проте сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги. Судова колегія зазначає, що відсутність такого договору не є безумовною підставою для відмови у стягненні заборгованості за такі послуги, які, як стверджує відповідач, надавались, хоча і неякісно, оскільки, згідно з ч. 1 ст. 10 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Посилання в скарзі на те, що суд не переконався чи позивач сумлінно виконує обов'язки по утриманню будинку та прибудинкової території, та в якому обсязі надаються комунальні послуги є безпідставними. Відповідачі не спростовували, що отримували послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, комунальні послуги у вигляді опалення приміщення, як і не довели фактів надання їх неналежної якості.

Стаття 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає процедуру фіксації факту надання послуг неналежної якості та порядок складання відповідних актів-претензій з метою вирішення питання про перерахунок платежів.

Частина третя вказаної норми визнає дійсним акт-претензію, підписаний не менш як двома споживачами, у разі неприбуття представника виконавця в погоджений строк або необґрунтованої відмови від підписання такого акту.

При цьому матеріали справи не містять актів-претензій, складених та підписаних у встановленому порядку за спірний період.

Посилання у скарзі на те, що суд мотивував своє рішення на підставі рішення суду, ухваленого між тими ж сторонами за попередній період, не спростовує його вірних висновків в цій справі.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилались апелянти в суді першої інстанції, як на підстави своїх заперечень проти позову, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Отже висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, та підстав для його скасування колегія судів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2015 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: