Ухвала суду № 56798095, 30.03.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/4907/15-ц

пр. № 2-п/336/32/2016

УХВАЛА

Іменем України

30 березня 2016 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Скибі О.Б., за участі представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_4 про скасування заочного рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Мета Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про виселення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.02.2016 року в ході заочного розгляду справи задоволено позов Публічного акціонерного товариства «МетаБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про виселення, виселено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, 14 листопаду ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, з будинку № 79 по вул. Верещагіна у м. Запоріжжя без надання іншого житла.

14.03.2016 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_4 про скасування заочного рішення суду. Як зазначено в заяві, відповідач вважає, що неявка її в судові засідання була з поважних причин, оскільки вона зверталась з заявою про відкладення розгляду справи. Рішення суду вважає незаконним, оскільки відповідачі не мають іншого житла достатньої площі для проживання.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_4 заяву підтримала, пояснивши, що причини неявки відповідача в судові засідання були поважними, хоча документів на підтвердження цього немає. Крім того, представник вказувала, що площа 1/4 частки квартири у АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 складає близько 17 кв.м., тож така площа не відповідає мінімально передбаченій чинним законодавством на трьох осіб. Будинок № 77 по вул. Верещагіна у м. Запоріжжя фактично був знесений, тож мешкати у ньому відповідач змоги не має.

Представники позивача проти задоволення заяви заперечували, вказуючи, що відповідач в судові засідання не зявлялась без поважних причин, спір між сторонами з приводу будинку триває кілька років. Також вказували на те, що ОСОБА_4 зареєструвалась в іпотечному будинку після укладення договору всупереч його умовам, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за відомостями міграційної служби реєстрації в будинку не мають, хоча і вписані в будинкову книгу. Площа квартири, право власності на частку якої має ОСОБА_4, становить 68.21 кв.м.. житлова площа 46,1 кв.м., а оскільки між співвласниками квартири не визначався порядок користування квартирою, а частка ОСОБА_4 не виділена в натурі, тож вона має право та можливість користуватися всією квартирою, тож порушень норм житлової площі немає. Також представники позивача вказували на те, що знесення житлового будинку № 77 по вул. Верещагіна у м. Запоріжжя ОСОБА_4 не доведено, оскільки фотографії підтвердити такого факту не можуть, а за документами ОСОБА_4 є власником саме житлового будинку, а у разі якщо будинок дійсно знесений, то це з боку ОСОБА_4 є штучним погіршенням житлових умов та права на отримання житлової площі вона відповідно до ст. 35 ЖК України не набула. Крім того, представники вказували, що батько ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_7 зареєстрований проживаючим у квартирі у м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 9/92, тож неповнолітні діти не позбавлені можливості мешкати також і з батьком.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з'явився, до суду направлено письмові пояснення, в яких вказано про підтримання заяви про скасування заочного рішення.

При вирішенні заяви про скасування заочного рішення суду суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню лише за наявності спільно двох умов: якщо відповідач не з'явився у судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин та якщо судом встановлено, що докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.08.2015 року провадження по справі відкрите та справу призначено до розгляду на 19.08.2015 року. Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлена учасникам провадження 05.08.2015 року.

В судове засідання 19.08.2015 року відповідачі не з'явились, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 14.09.2015 року, про що учасники провадження повідомлятись судовими повістками у передбаченому чинним законодавством порядку.

14.09.2015 року відповідачі знову не з'явились в судове засідання, у зв'язку з чим судом розгляд справи було відкладено на 06.10.2015 року (судову повістку ОСОБА_4 направлено 15.09.2015 року, отримано 17.09.2015 року (а.с. 93).

21.09.2015 року ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 03.08.2015 року про відкриття провадження у справі та справу направлено до суду апеляційної інстанції.

В судові засіданні, які призначались судом 06.10.2015 року, 30.11.2015 року, 23.12.2015 року відповідачка ОСОБА_4 не зявлялась, про місце та час судових засідань повідомлялась в установленому порядку.

В кожне судове засідання ОСОБА_4 направляла заяву про відкладення розгляду справи, жодного разу не зявившись до суду.

Перебування цивільної справи в суді з приводу оскарження ухвали суду, яка не припиняє розгляду справи, за нормами ЦПК України не є підставою для неявки учасників провадження до суду у призначений судом час.

23.12.2015 року розгляд справи було відкладено на 04.02.2016 року, про що ОСОБА_4 повідомлена в установленому порядку.

Суд також приймає до уваги, що відповідно до довідок ТОВ «Експрес Мото Україна» та акту від 02.10.2015 року (а.с. 122 та на звороті), окрім направлення судових повісток ОСОБА_4 рекомендованими листами з повідомленням, повістки намагались передати ОСОБА_4 як курєрською поштою, так і за участі голови квартального комітету, однак, в обох випадках відповідач відмовлялась їх отримувати.

Таким чином судом були вчинені усі дії для повідомлення відповідача про день та час проведення судових засідань.

Цивільна справа повернулась до суду першої інстанції з Апеляційного суду Запорізької області 03.02.2016 року.

В судове засідання 04.02.2016 року ОСОБА_4 не з'явилась, 03.02.2016 року надійшла заява від відповідачки про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що вона перебуває на лікарняному та не знайшла представника, який буде надавати їй правову допомогу.

Натомість жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 перебуває на стаціонарному лікуванні та має обєктивні перешкоди для явки до суду ані до заяви про відкладення розгляду справи, ані до заяви про скасування заочного рішення відповідач не надала.

Приймаючи до уваги, що спір з приводу іпотечного майна між сторонами існує вже кілька років, а цивільні справи з приводу будинку вже неодноразово розглядались судом, а також те, що провадження у справі було відкрите на початку серпня 2015 року, тож посилання ОСОБА_4 на неможливість за цей час знайти представника для представлення її інтересів в суді безпідставні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_4 не зявлялась в судові засідання без поважних причин, а тривалий час розгляду справи судом обумовлений поданням нею безпідставних апеляцій на ухвалу суду про відкриття провадження у справі, оскільки територіальна підсудність цієї справи є виключною за місцем знаходження нерухомого майна відповідно до вимог ст. 114 ЦПК України.

В якості підстави для скасування заочного рішення відповідач посилалась на неможливість виселення її та дітей з будинку через відсутність іншого житла та не вказівку в рішенні суду про житло, до якого особи виселяються.

Натомість такі доводи ОСОБА_4 досліджувались судом при ухваленні рішення по справі та були спростовані наданими позивачем документами.

Так, відповідно до відповіді ТОВ «ЗМБТІ» та копії свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_4 має право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 та житловий будинок № 77 по вул. Верещагіна у м. Запоріжжя.

Відповідачем не надано відомостей щодо наявності законних підстав знесення житлового будинку № 77 по вул. Верещагіна у м. Запоріжжя, а також і доказів того, що це дійсно відбулось.

Так, з наданих позивачем фотографій не можна пересвідчись, що на них зображено усю земельну ділянку, закріплену за будинком № 77 по вул. Верещагіна у м. Запоріжжя, а також що мова йде взагалі саме про цю адресу, оскільки на паркані можна розмістити будь-яку табличку з зазначенням адреси.

Також ОСОБА_4 не вказані підстави для знесення житлового будинку, а фактична відсутність обєкта нерухомості не зареєстрована у відповідних компетентних органах.

Щодо неможливості проживання ОСОБА_4 разом з дітьми у квартирі АДРЕСА_2 через відсутність достатньої площі, суд виходить з наступного.

Стаття 358 ЦК України вказує, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Статтею 383 ч. 1 ЦК України визначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Таким чином, ОСОБА_4, частка якої у квартирі не виділялась в натурі, а між співвласниками квартири не визначався порядок користування часткою квартирою, не позбавлена права та можливості використовувати для свого проживання та проживання своїх дітей усі приміщення квартири, загальна та житлова площа якої повністю здатні забезпечити можливість проживання і відповідача, і її неповнолітніх дітей.

Крім того, неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мають також і батька, відомості про наявне у нього на праві власності або користування житло не перевірялись.

За таких обставин ОСОБА_4 в якості підстави для перегляду заочного рішення суду посилається не на істотні обставини, які не були враховані судом при ухваленні рішення, а вдається лише до іншої оцінки тих обставин, які були предметом дослідження суду.

Отже відповідачем не надано доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення спору та які б не були предметом дослідження в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки передбачених ст. 232 ч. 1 ЦПК України підстав для скасування заочного рішення не встановлено, заява відповідача задоволенню не підлягає. Суд вважає за потрібне роз'яснити відповідачеві можливість оскарження рішення суду в загальному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 231, 293 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_4 про скасування заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.02.2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Мета Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про виселення (№ 336/4907/15-ц пр. № 2/336/53/2016) залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Дацюк