Ухвала суду № 56788857, 22.03.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 676/5762/15-а Головуючий у 1-й інстанції:Вдовичинський А.В.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

22 березня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника відповідачів: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо призначення, нарахування пенсії у разі втрати годувальника неправомірними, визнання дій управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області у відмові виплатити пенсію у разі втрати годувальника неправомірними, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, нарахувати для виплати пенсію у разі втрати годувальника з 17 березня 2011 року (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).

Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2016 року позовну вимогу про зобов'язання призначити, нарахувати для виплати пенсію у разі втрати годувальника з 17 березня 2011 року за період з 17 березня 2011 року по 27 лютого 2015 року залишено без розгляду.

Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2016 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився за заявою про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1. З 26 лютого 1995 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_4, який був інвалідом І групи та мав право на пільги, встановлені чинним законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а. с. 9).

Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 10 грудня 2015 року ОСОБА_4 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 01 січня 2007 року по 31 липня 2011 року, розмір пенсії по інвалідності на день його смерті становив 3915,76 грн. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

31 березня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області із заявою про призначення пенсії за віком, на підставі якої їй було призначено пенсію за віком.

19 травня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області із заявою, в якій просила провести їй нарахування та виплату пенсії в зв'язку з втратою годувальника як члену сім'ї померлого військовослужбовця ОСОБА_4 з 17 грудня 2011 року по даний час (а. с. 15).

Листом №40/Д-16 від 29 травня 2015 року управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області відмовило позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника згідно з п. "в" ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а. с. 16).

23 липня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника.

Листом від 06 серпня 2015 року Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивачу роз'яснено, що право на отримання пенсії в зв'язку з втратою годувальника в неї виникне з 17 вересня 2015 року (а. с. 17).

Не погодившись з отриманою відмовою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія по втраті годувальника призначена ОСОБА_3 17 вересня 2015 року, тобто з дати досягнення віку 54 років 6 місяців, як це передбачено ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.

Згідно з п. "в" ч. 4 ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, батьки та дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або якщо вони є інвалідами.

Ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому відповідно до наведених норм має право на призначення пенсії по втраті годувальника після досягнення віку 54 років 6 місяців, тобто з 17 вересня 2015 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, відмовляючи в призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника, відповідачі діяли відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 17 грудня 2011 року зверталась до управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області з вимогою про призначення, нарахування та виплату пенсії в разі втрати годувальника з 17 березня 2011 року, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаних обставин.

Крім того, позовні вимоги про зобов'язання призначити пенсію у разі втрати годувальника з 17 березня 2011 року задоволенню не підлягають, також виходячи з того, що із заявою про призначення пенсії з 17 березня 2011 року ОСОБА_3 до органів Пенсійного фонду не зверталась. Згідно з заявою про нарахування та виплату пенсії від 19 травня 2015 року ОСОБА_3 просила провести нарахування та виплату їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника, як члену сім'ї померлого військовослужбовця ОСОБА_4 з 17 грудня 2011 року. Більш того, чоловік позивачки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто після 17 березня 2011 року - дати, з якої ОСОБА_3 просить призначити їй пенсію у разі втрати годувальника.

На запит суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області листом №18114/09 від 11 грудня 2015 року повідомило, що відповідно до обліку звернень гр. ОСОБА_3 12 липня 2011 року зверталась за призначенням допомоги на поховання чоловіка - ОСОБА_4, який помер 02 липня 2011 року. За період з 12 липня 2011 року по 2014 рік включно гр. ОСОБА_3 до управління не зверталась (а. с. 59).

Суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги враховує також те, що станом на 17 грудня 2011 року ОСОБА_3 не мала права на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, оскільки не досягла встановленого Законом віку.

Колегія суддів вважає також необґрунтованими посилання в апеляційній скарзі на ч. 3 ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до якої пенсія призначається після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років. Вказана норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки визначає умови призначення дострокової пенсії за віком батькам військовослужбовців, в той час як ОСОБА_3 є дружиною військовослужбовця та просить призначити пенсію у разі втрати годувальника.

Колегія суддів відхиляє також посилання апелянта на ч. 5 ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до якої дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених в пункті "а" статті 20 цього Закону, незалежно від того, працює вона (він) чи ні, має право на пенсію в разі втрати годувальника.

Вказана норма не визначає вік, з якого дружина військовослужбовця має право на призначення пенсії в разі втрати годувальника. Водночас, право ОСОБА_3 на призначення їй пенсії у разі втрати годувальника після досягнення встановленого Законом віку відповідачами не заперечується.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 29 березня 2016 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.