Ухвала суду № 56783981, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Київ К/800/2756/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Логвиненка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся з позовом, в якому просив: визнати протиправними дії УПФУ в м. Сумах щодо повернення позивачу сплаченого 3 % збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля; зобов'язати УПФУ в м. Сумах в установленому порядку вчинити дії щодо повернення позивачу сплаченого 3 % збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого при купівлі автомобіля; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму помилково (примусово) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з відчуження автомобіля відповідно до квитанції від 24 травня 2012 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму помилково сплаченого збору. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на підставі договору було придбано автомобіль при реєстрації якого в органах ДАІ ним було сплачено 3% збір до пенсійного фонду з відчуження автомобіля у розмірі 7455 грн., згідно квитанції від 24 травня 2012 року.

Пунктом 7 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Тобто, відповідно до вказаного Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

Проте, відповідно до п. 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою КМУ від 03 листопада 1998 року платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Враховуючи, що Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено сплату збору при придбанні автомобіля, а сплата даного збору передбачена лише при його відчуженні, суд першої інтенції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про повернення позивачу безпідставно отриманого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі легкового автомобіля та стягнення з Державного бюджету України на його користь суми помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції з купівлі легкового автомобіля.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що прийняті при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець