Ухвала суду № 56783462, 21.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №2а-17963/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

21 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудівництво - К» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської регіональної митниці до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудівництво - К» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської регіональної митниці звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудівництво - К», в якому просив суд стягнути до Державного бюджету України заборгованість в розмірі 25703,99 грн з податку на додану вартість та 154223,97 грн з акцизу на транспортні засоби.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2011 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року апеляційну скаргу задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2011 року скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2016 року касаційну скаргу Київської регіональної митниці задоволено частково, постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Представник Київської регіональної митниці в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою Київської регіональної митниці проведено камеральну перевірку дотримання відповідачем вимог законодавства з питань митної справи при декларуванні товарів за вантажною митною декларацією від 06 березня 2008 року №100000007/8/291139; за наслідками перевірки складено акт від 24 листопада 2009 року №к/45/9/100000000/33151792.

Актом перевірки встановлено, що через невірне декларування легкового автомобіля, відповідачем були порушені вимоги щодо класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, що призвело до порушення Закону України «Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них» та заниження суми податкового зобов'язання по сплаті акцизного збору на суму 122399,98 грн. Також, відповідачем були порушені вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» у частині бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог п. 4.3 Закону та пункту 2.1. б) Порядку справляння податку на додану вартість під час митого оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 27.09.06 №821, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті ПДВ на суму 24479,99 грн.

В подальшому на підставі акту перевірки за виявлені порушення Київською регіональною митницею винесені податкові повідомлення від 19.04.2010 №74, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання з акцизу на транспортні засоби на загальну суму 128519,98 грн, у тому числі за основним платежем 122399,98 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 6120,00 грн; від 20.04.2010 №75, яким позивачу визначено податкове зобов'язання на загальну суму 25703,99 грн, у тому числі за основним платежем 24479,99 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1224,00 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем донарахованих податкових зобов'язань Київською регіональною митницею були надіслані до ДПІ у Печерському районі м. Києва подання від 12.05.2010 №102, №103 та від 21.06.2010 №135, №136.

Згідно подання Київської регіональної митниці від 21.06.201 №135 за відповідачем рахується заборгованість з акцизу на транспортні засоби крім мотоциклів та велосипедів в сумі 128519,98 грн; згідно подання від 21.06.2010 №136 за відповідачем рахується заборгованість з податку на додану вартість з товарів увезених на територію України в сумі 25703,99 грн.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим органом були виставлені ТОВ «Промбудівництво-К» перша податкова вимога від 18.05.2010 №1/5214 та друга податкова вимога від 07.07.2010 №2/7360.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем рахується податковий борг, який підлягає стягненню в судовому порядку.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 зазначеного Закону митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону, з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції податкові повідомлення від 19.04.2010 №74 та від 20.04.2010 №№75 відповідачем у судовому порядку не оскаржено.

Відповідно до абзацу третього підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2013 року у даній справі, суд касаційної інстанції зазначив, що заперечення відповідача щодо існування у нього обов'язку по сплаті акцизного збору та податку на додану вартість мають значення під час узгодження податкових зобов'язань, у зв'язку з чим суду апеляційної інстанції, під час вирішення спору, належало перевірити висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів оскарження відповідачем здійснених контролюючим органом донарахувань податкових зобов'язань чи податкових вимог та можливого їх скасування.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

У зв'язку з несплатою відповідачем донарахованих податкових зобов'язань Київською регіональною митницею були надіслані до ДПІ у Печерському районі м. Києва подання від 12.05.2010 №102, №103 та від 21.06.2010 №135, №136.

З метою погашення податкового боргу відповідачу були відправлені перша податкова вимога від 18 травня 2010 року №1/5214 та друга податкова вимога від 07 липня 2010 року №2/7360, які, як встанвоелно коелгією суддів, в адміністративному чи судовому порядку не оскаржені.

Таким чином, заходи, прийняті контролюючими органами щодо стягнення податкового боргу не призвели до його погашення, строки його добровільної сплати вийшли у відповідності до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», про що свідчать матеріли справи.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудівництво - К» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 28.03.2016 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.