Постанова № 56783455, 22.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 р. Справа № 804/14327/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОлійника В. М. при секретаріПрихно К.С. за участю: позивача представника відповідача-1 Зотової В.В. Шестак А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Зотової Валентини Валентинівни до відповідача-1: Дніпропетровської обласної державної адміністрації, відповідача-2: Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.12.2015 року К/800/5679/15 надійшли матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом Зотової Валентини Валентинівни до відповідача-1: Дніпропетровської обласної адміністрації, відповідача-2: Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог за заявою від 15.01.2016 року, позивач просить суд:

- визнати протиправною діяльність та бездіяльність відповідача-1 - Дніпропетровської обласної державної адміністрації стосовно не проведення остаточного розрахунку при звільненні, не виплати заробітної плати, не відшкодування коштів, витрачених на відрядження, не виплати середньомісячної заробітної плати за сумлінну безперервну службу в органах державної влади, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні; не внесення запису до трудової книжки про призначення та звільнення з посади начальника управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, присвоєння чергового 8 рангу державного службовця; не нагородження заохочувальними відзнаками;

- стягнути з відповідача-1 - Дніпропетровської обласної державної адміністрації на користь позивача: заборгованість по виплаті заробітної плати у сумі 25642,76 грн., кошти, витрачені на відрядження, у сумі 505,43 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 28753,74 грн., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у сумі 203716,80грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн.; всього стягнути з відповідача-1 - Дніпропетровської обласної державної адміністрації на користь Зотової Валентини Валентинівни грошові кошти на суму - 268618,73грн.;

- зобов'язати відповідача-1 - Дніпропетровську обласну державну адміністрацію внести запис до трудової книжки про призначення та звільнення з посади начальника Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та присвоєння чергового 8 рангу державного службовця з 08 квітня 2012 року;

- зобов'язати відповідача-1 - Дніпропетровську обласну державну адміністрацію здійснити нагородження Почесною грамотою голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Подякою голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, та пам'ятною медаллю «За вагомий внесок в розвиток Дніпропетровської області» згідно резолюцій голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації;

- зобов'язати відповідача-1 - Дніпропетровську обласну державну адміністрацію згідно з рішенням суду надати довідку про середню заробітну плату до Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська;

- стягнути з Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська допомогу по безробіттю у сумі 11629,09 грн.

В обґрунтування свого позову, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 15.01.2016 року, Зотова В.В. зазначила, що її було звільнено від займаної посади у зв'язку із реорганізацією структурного підрозділу облдержадміністрації - Управління споживчого ринку та управління розвитку споживчого ринку та підприємництва. На день її звільнення відповідачем-1 не були виплачені всі належні виплати, тобто не було проведено з нею остаточного розрахунку. Так, станом на 22.01.2016 року розмір не проведених розрахунків зі сплати середнього заробітку становить суму - 203716,80грн., компенсації втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати та не проведенням остаточного розрахунку при звільненні на суму - 20787,81грн., компенсації втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строків та заборгованості із виплати належної допомоги по безробіттю на суму - 7965,93грн., на загальну суму не доплачених розрахунків - 280247,82грн. Крім того, в порушення ст.116 КЗпП України відповідачем-1 не було внесено до трудової книжки запис про призначення позивача на посаду начальника Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва облдержадміністрації та присвоєння чергового 8 рангу державного службовця з 08.04.2012 року, не здійснено зазначених відповідних перерахунків заробітної плати та інших належних виплат.

Також за твердженнями позивача Дніпропетровська обласна державна адміністрація порушила її права на нагородження почесною грамотою голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, подякою голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації та пам'ятною медаллю «За вагомий внесок в розвиток Дніпропетровської області». Порушення її законних прав, свобод та інтересів призвели до моральної шкоди, важких фізичних і душевних страждань, що виразилось у значному погіршенні її стану здоров'я, моральних переживань, порушення нормальних умов життя, пов'язаних із невиплатою грошей. Тому, загальний розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню становить - 10000,00грн.

Додатково позивач повідомила суд про те, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація є належним відповідачем-1, адже він є головним розпорядником коштів, які надходять з Державного бюджету України на утримання його структурних підрозділів, на час роботи та звільнення позивача повністю контролював фінансову дисципліну Управління споживчого ринку та управління розвитку споживчого ринку та підприємництва.

Під час судового засідання позивач підтримала заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх збільшення від 15.01.2016 року, пояснила обставини справи таким чином, як про це зазначено вище.

Представник відповідача-1 у судовому засідання заперечував проти задоволення цього адміністративного позову у повному обсязі та зазначив, що у день звільнення позивача - 29.03.2013 року з нею було проведено всі необхідні розрахунки у повному обсязі, а саме: на суму - 22050,75грн.: виплачена заробітна плата за березень 2013 року, компенсаційні виплати за дні невикористаної щорічної основної та додаткової відпусток, вихідної допомоги при звільненні. Крім того, у зв'язку зі численними зверненнями позивача, Управлінням державної служби Головдержслужби України в Дніпропетровській області за участю представників Державної фінансової інспекції Дніпропетровській області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області у період з 10 по 16 жовтня 2013 року була проведена позапланова спільна перевірка зазначених заявницею у зверненнях фактів. За результатами проведеної перевірки було встановлено, що Зотова В.В. при виконанні своїх посадових обов'язків не забезпечила належне виконання своїх службових обов'язків, допустила порушення порядку обліку, зберігання, використання та роботи з особовими справами працівників та з іншою документацією, допускала перевищення своїх владних повноважень. Тому, на думку відповідача-1 ним у встановленому законом порядку були проведені остаточні розрахунки з позивачем після її звільнення, а суми моральної шкоди є документально не підтвердженими.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні пояснив, що в заявленому адміністративному позові Зотова В.В. не надала жодних пояснень та правових підстав щодо аргументування своїх позовних вимог до Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська. Адже позивач звернулась до відповідача-2 - 01.04.2013 року, з цієї ж дати їй було надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю. Допомога по безробіттю розраховувалась центром зайнятості відповідно до наданої нею довідки про середню заробітну плату за останні 6 місяців. Згідно зазначеної довідки позивачу загалом було виплачено допомогу по безробіттю в сумі - 36947,74грн., а не як зазначено в позові - 36933,11грн. Тому, на думку відповідача-2, вимоги про стягнення з нього суми у розмірі - 11629,09 грн. є взагалі безпідставними та незаконними.

Заслухавши думки сторін, які брали участь у розгляді справи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення даного адміністративного позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Зотова В.В. працювала в Управлінні розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Управління) на посаді заступника начальника.

У відповідності до п. 2 наказу Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 09.11.2012 року №29-к «Про ознайомлення з розпорядженням голови облдержадміністрації» позивача внесено до форми звітності № 4-ПН (план) «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці», яка своєчасно подана до Центру зайнятості Бабушкінського району м. Дніпропетровська.

29.03.2013 року відповідно до наказу Управління №21/0/144 від 28.03.2013 року «Про звільнення Зотової В.В.» позивач була звільнена з посади заступника начальника Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв'язку із ліквідацією Управління.

Як зазначив відповідач-1 Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації було утворено згідно із розпорядженням голови облдержадміністрації від 26.11.2007 року №Р-526/0/3-07 «Про впорядкування структури обласної та районних державних адміністрацій» та відповідно до Положення, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 17.01.2008 року №Р-10/0/3-08 «Про затвердження Положення про управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації», є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в Головному управлінні Державного казначейства України у Дніпропетровській області, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Однак, відповідно до п.4 розпорядження голови облдержадміністрації від 08.11.2012 року №830/0/3-12 «Про структуру обласної державної адміністрації» Управління було ліквідовано, що підтверджується повідомленням про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи з 20.03.2014 року. Ліквідація була повною та без правонаступника (юридична особа ліквідована з припиненням всіх прав та обов'язків).

З цього приводу суд приймає до уваги твердження позивача про те, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація є належним відповідачем-1, з яким позивач перебувала у трудових відносинах до моменту вивільнення.

У своєму позові Зотова В.В. оскаржує у судовому порядку дії та бездіяльність відповідача-1 щодо не проведення з нею остаточного розрахунку при звільненні, не виплати заробітної плати, не відшкодування коштів, витрачених на відрядження, не виплати середньомісячної заробітної плати за сумлінну безперервну службу в органах державної влади, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні; не внесення запису до трудової книжки про призначення та звільнення з посади начальника управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, присвоєння чергового 8 рангу державного службовця; не нагородження заохочувальними відзнаками; дії відповідача-2 щодо не доплати їй допомоги по безробіттю у сумі 11629,09 грн. Тому, встановлення наявності або відсутності факту здійснення відповідачами спірних дій та бездіяльності, їх протиправності становить предмет доказування в цій адміністративній справі.

Так, щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача-1 - Дніпропетровської обласної державної адміністрації на користь позивача: заборгованості по виплаті заробітної плати у сумі 25642,76 грн., кошти, витрачені на відрядження, у сумі 505,43 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 28753,74 грн., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у сумі 203716,80грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн.; всього стягнути з відповідача-1 - Дніпропетровської обласної державної адміністрації на користь Зотової Валентини Валентинівни грошові кошти на суму - 268618,73грн., суд зазначає таке.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У своїй заяві про збільшення позовних вимог від 15.01.2016 року Зотова В.В. вказала збільшені суми остаточного розрахунку вже станом на 22.01.2016 року з огляду на хід судового розгляду справи та з урахуванням ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 року, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 року, ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.12.2015 року.

Так, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 15.01.2016 року, у самостійно проведених розрахунках, заборгованість з виплати заробітної плати у сумі 25642,76 грн. за період лютий 2012 року по березень 2013 року вона визначила суми заборгованості, а саме: по середньомісячній заробітній платі - 5923,60грн., по вихідній допомозі при звільненні - 2616,85грн., по надбавці за виконання особливо важливої роботи - 2300,53грн., по матеріальній допомозі на оздоровлення - 79,00грн., по невиплаченій премії - 10576,34грн., по сумам невиплачених окладу, рангу, вислуги років - 1358,54грн., по компенсації за 84 календарних дні невикористаної відпустки - 2707,32грн., за 2,5 календарних дні невикористаної відпустки - 80,58грн., всього на суму заборгованості з виплати заробітної плати - 25642,76грн.; у розрахунках середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку станом на 22.01.2016 року такий склав - 203716,80грн.; у розрахунку компенсації втрати частини доходу за час затримки по день фактичного розрахунку станом на 22.01.2016 року - 28753,74грн.

Натомість за твердженнями відповідача-1 у день звільнення Зотової В.В. Управлінням було проведено з нею повний розрахунок у сумі 22050,75 грн., а саме: виплачена заробітна плата за березень 2013 року; компенсаційні виплати за 84 календарних дні невикористаної щорічної основної та додаткової відпусток у сумі 15562,20 грн. відповідно до ст.24 Закону України «Про відпустки»; вихідна допомога при звільненні (відповідно до ст.44 КЗпП України), яка обчислена відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та склала 3306,75 грн.

При чому слід наголосити на тому, що у листі-відповіді від 29.07.2013 року №480/0/142-13 Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва на чергові звернення Зотової В.В. додатково зазначило про те, що премія за лютий - березень 2013 року була не нарахована та не виплачена, у зв'язку із тим, що розпорядження голови облдержадміністрації щодо преміювання керівників структурних підрозділів облдержадміністрації та їх заступників за лютий та березень 2013 року було затверджено 10.04.2013 року №К-294/0/5-13 та від 24.04.2013 року №К-320/0/5-13 відповідно. Тому, станом на 03.06.2013 року позивачу було донараховано премії за лютий-березень 2013 року на суму - 945,93грн. та компенсація за невикористану відпустку за 2,5 дні у сумі - 463,25грн. Факт проведення остаточного розрахунку по виплатам з позивачем 03.06.2013 року відображено також і у довідці, складеній за результатами проведеної перевірки (додаток до листа від 14.11.2013 року №681/ТО0420-13).

У зв'язку із численними зверненнями позивача Управління державної служби Головдержслужби України в Дніпропетровській області (далі - Управління Головдержслужби України) у період з 10 по 16 жовтня 2013 року провело позапланову спільну перевірку викладених заявницею у її зверненнях фактів за участю представників Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області.

За результатами проведеної перевірки було складено узагальнену довідку.

За висновками перевірки визначено, що у період з 07.02.2012 року по 26.11.2012 року Зотова В.В. виконувала обов'язки начальника Управління та, здійснюючи безпосередньо керівництво діяльністю Управління, за вказаний період не забезпечила належне виконання своїх службових обов'язків, допустила порушення порядку обліку, зберігання, використання та роботи з особовими справами працівників вказаного управління та з іншою документацією. У частині нарахування та виплати премії за вказаний період вона допустила перевищення владних повноважень. Також перевіряючими були встановлені непоодинокі факти порушень норм чинного законодавства, допущених Зотовою В.В., в ході не належного виконання повноважень голови ліквідаційної комісії та організації роботи інших відповідальних осіб, залучених до ліквідації Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської облдержадміністрації та порушення норми п.6.2 Наказу Головдержслужби України від 29.04.2011 року №116 «Про затвердження Порядку проведення Головдержслужбою перевірок» зокрема, ненадання в повному обсязі копій та витягів документів завірених в установленому законом порядку.

Зокрема, перевіркою питань щодо оплати відрядження у листопаді 2012 року, компенсації за невикористану щорічну відпустку, преміювання та остаточний розрахунок при звільненні було встановлено, що на момент звільнення Зотової В.В. заборгованості по виплаті усіх належних їй сум не виявлено, проте визначено переплату премії, у зв'язку зі встановленим Зотовою В.В. собі завищеного відсотку премії у вересні та жовтні 2012 року.

Так, наказом Управління від 14.11.2012 року №22 Зотова В.В. була відряджена до м. Києва на 5 днів з 14.11.2012 року по 18.11.2012 року.

Відповідно до пунктів 11, 12 Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року №59 «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Разом із звітом подаються документи в оригіналі, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат. Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат. Витрати, понесені у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.

В ході проведення вищезазначеної перевірки не виявлено документів для відшкодування витрат на відрядження Зотової В.В., а саме: звіт про використання коштів; документи в оригіналі, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Також наказом Управління від 20.11.2012 року №23 Зотова В.В. була відряджена до м. Києва на 4 дні з 20.11.2012 року по 23.11.2012 року.

За результатами аналізу документів цією ж перевіркою встановлено, що звіт про використання коштів на вище вказане відрядження заповнений неналежним чином (відсутні дата та номер звіту, не вказана сума витрат, тощо). Крім зазначеного, звіт про використання коштів зроблено на застарілому бланку, форму якого змінено відповідно до наказу ДПА України від 23.12.2010 року №440. Також відсутні оригінали документів, які засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Окрім цього, відповідно до Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом від 02.03.2012 року №309 Міністерства фінансів України, розпорядники бюджетних коштів повинні протягом 7 календарних днів зареєструвати бюджетні зобов'язання в органах Казначейської служби України.

Також відповідно до п.2 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05.12.2012 року №1276, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження, який надано з порушенням вимог чинного законодавства. Тому, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт за 2012 рік оформлений не належним чином та не був прийнятий до уваги.

На момент відрядження саме Зотова В.В. була розпорядником бюджетних коштів, так як виконувала обов'язки начальника Управління і сама видавала наказ про своє відрядження, але всупереч статті 48 БК України і вказаним вище вимогам, нею не було зареєстровано зобов'язання щодо відшкодування витрат на відрядження, що унеможливило їх виплату. За таких умов ці витрати не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Отже, правові та документальні підстави для відшкодування витрат, у зв'язку із службовим відрядженням Зотової В.В. у листопаді 2012 року у відповідача-1 були відсутні.

У відповідності до п.2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», Закону України «Про відпустки», Закону України «Про державну службу» перевіркою не було встановлено порушень законодавства і щодо правильності нарахування, проведення розрахунку та виплати суми компенсації за невикористані дні відпустки.

Так, Зотовій В.В. було донараховано компенсацію за 2,5 календарних дні, яку виплачено 03.06.2013 року.

Зокрема, як зазначив відповідач-1, за вищезазначеним наказом Зотовій В.В. була виплачена грошова компенсація за 30 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року, за 30 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 01.03.2011 року по 29.02.2012 року та за 19 календарних днів невикористаної щорічної відпустки і 5 календарних днів додаткової щорічної оплачуваної відпустки за період роботи з 01.03.2012 року по 28.02.2013 року (84 календарних дні).

Відповідно до наказу заступника начальника Управління - начальника відділу, голови ліквідаційної комісії Управління Зотової М.М. від 31.05.2013 року №29/0/144-13 «Про внесення змін та доповнень до наказу від 28.03.2013 року № 21/0/144» підпункт 2.2 пункту 2 наказу від 28.3.2013 року № 21/0/144 доповнено словами та цифрами такого змісту «та за 2,5 календарних дні невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 01.03.2013 року по 29.03.2013 року».

Вищезазначеною перевіркою було встановлено, що розрахунок компенсації за невикористану відпустку проведено у відповідності до Закону України «Про відпустки», Закону України «Про державну службу», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Слід зазначити, що в розрахунок середньомісячної заробітної плати премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Обчислення зазначеної компенсації проведено у відповідності до пункту 2 зазначеного вище Порядку, тобто, виходячи з фактичних виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані дні відпустки (березень - грудень 2012 року та січень - лютий 2013 року).

Тому, вищезазначеною перевіркою, враховуючи положення пункту 2 розділу II зазначеного Порядку, не встановлено порушень законодавства відповідачем-1 щодо правильності нарахування, проведення розрахунку та виплати суми компенсації за невикористані дні відпустки позивача.

Що стосується суми невиплаченої премії у розмірі - 10576,34 грн., то суд зазначає таке.

Відповідно до статей 97, 98 КЗпП України, частини 1 статті 13 та частини 1 статті 15 Закону України «Про оплату праці», постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - Постанова №268) та Положення про преміювання працівників управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Положення), то такі вимоги також не відповідають обставинам справи та не підлягають задоволенню.

Відповідно до підпункту 2.2 Постанови №268 надано право керівникам здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 % посадових окладів та економії фонду оплати праці.

При цьому, відповідно до пункту 6 Постанови №268 преміювання керівників органів виконавчої влади та інших органів, їх заступників, здійснюється у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про виплати приймається органом вищого рівня.

Як вказано в довідці, складеній за результатами проведеної перевірки, відповідно розрахунку до кошторису на 2012 рік за КВК 774 «Дніпропетровська обласна державна адміністрація» за КПКВ 7741010 «Здійснення виконавчої влади у Дніпропетровській області» Управління, підписаного начальником відділу - головним бухгалтером Управління Щегельською Л.С. та затвердженого виконуючою обов'язки начальника Управління Зотовою В.В., на 2012 рік була запланована щомісячна премія від посадового окладу у наступних розмірах: 01.01.2012 року - 01.04.2012 року - 0,5548%, 01.04.2012 року - 01.07.2012 року - 2, 2471%, 01.07.2012 року - 01.10.2012 року - 1,0372%, 01.10.2012 року - 01.12.2012 року - 3,7976%. А відповідно розрахунку до кошторису на 2013 рік, підписаного виконуючою обов'язки начальника відділу - головного бухгалтера Управління Котовою С.А. та затвердженого заступником начальника управління - начальником відділу, головою ліквідаційної комісії Управління Зотовою М.М., на 2013 рік запланована щомісячна премія від посадового окладу у розмірі 10%.

Перевіркою було встановлено, що за 2012 рік нарахування та виплата премії позивачу проводилась з порушенням пункту 6 Постанови №268 та пункту 1.3 розпорядження голови облдержадміністрації від 14.06.2006 року №137-к-06 «Про порядок преміювання голів райдержадміністрацій, їх заступників, керівників», а саме: премія нараховувалася та виплачувалася у поточному місяці на підставі наказу керівника Управління. Тим самим перевіряючі зробили висновок щодо перевищення своїх повноважень Зотовою В.В.

Також, слід зазначити, що розпорядженням голови облдержадміністрації «Про преміювання керівників структурних підрозділів облдержадміністрації та їх заступників» на відповідні місяці було передбачено преміювання керівників структурних підрозділів облдержадміністрації та їх заступників у розмірі, який не повинен перевищувати середній процент від посадового окладу, установлений в цілому для державних службовців установи, за фактично відпрацьований час.

Проте, у вересні та жовтні 2012 року відсоток премії згідно із наказом виконуючою обов'язки начальника Управління Зотовій В.В. був встановлений у розмірі 100% (2559,00 грн.) і 80% (2047,20 грн.) від посадового окладу відповідно.

Таким чином, переплата склала 153,54грн. та 493,89грн., що в загальній сумі складає 647,43грн.

Також у грудні 2012 року позивачу була нарахована та виплачена премія у розмірі 10% (255,90грн.) при середньому проценті по колективу Управління 82,9%, що не суперечить вимогам Постанови №268 та пункту 1 розпорядження голови облдержадміністрації від 23.01.2013 року №К-23/0/5-13, тобто не перевищено середній процент від посадового окладу, установлений в цілому для державних службовців установи, за фактично відпрацьований час.

Водночас, згідно із розрахунковою відомістю по заробітній платі за січень 2013 року, премія позивачу не виплачувалась.

При цьому, розпорядження голови облдержадміністрації від 28.02.2013 року №К-173/0/5-13 «Про преміювання керівників структурних підрозділів облдержадміністрації та їх заступників за січень 2013 року» про преміювання за підсумками роботи у січні 2013 року керівників структурних підрозділів облдержадміністрації та їх заступників у розмірі, який не повинен перевищувати середній процент від посадового окладу, установлений в цілому для державних службовців установи, за фактично відпрацьований час, надійшло до Управління 04.03.2012 року за вх. № 297/2.

Крім того, відповідно до наказу Управління від 28.02.2013 року №10/0/144 «Про преміювання працівників», в якому відповідно до пункту 1 зазначено про преміювання працівників Управління за лютий 2013 року, за фактично відпрацьований час, в тому числі Зотову В.В. - виконуючу обов'язки начальника Управління у розмірі 255,90 грн.

Згідно із розрахунковою відомістю по заробітній платі № 2 за лютий 2013 року позивачу проведено нарахування заробітної плати у сумі 3434,70 грн., в тому числі: премія без визначення місяця, за який виплачується, - 255,90 грн.

Дозвіл на виплату премії керівникам структурних підрозділів облдержадміністрації та їх заступникам щодо нарахування та виплати премії за лютий та березень 2013 року було надано в квітні 2013 року згідно із розпорядженням голови облдержадміністрації від 10.04.2013 року № К-294/0/5-13 та від 24.04.2013 року № К-321/0/5-13 відповідно.

Згідно із пунктом 5 наказу заступника начальника управління - начальника відділу Управління Зотової М.М. від 31.05.2013 року №30/0/144-13 «Про перерахунок премії працівникам», премія Зотовій В.В. за лютий та березень 2013 року була нарахована: у розмірі 25,3% за лютий (32,37 грн. - тобто за 1 відпрацьований день); у розмірі 35,7% за березень (913,56 грн. - тобто за 19 відпрацьованих днів), у зв'язку з тим, що згідно з наказами заступника начальника управління - начальника відділу Управління Зотової М.М. від 01.02.2013 року №ОД4 та від 18.02.2013 року №ОД6 Зотова В.В. знаходилась на навчанні з 04.02.2013 року по 15.02.2013 року та з 18.02.2013 року по 01.03.2013 року відповідно.

Вищезазначена виплата премії за лютий та березень 2013 року у загальній сумі 945,93 грн., а також доплата до компенсації за невикористану відпустку у кількості 2,5 календарних дні у сумі 251,88 грн. (разом на суму 1197,81 грн.) проведена у червні 2013 року згідно з платіжним дорученням від 01.06.2013 року № 63, як компенсація за невикористану відпустку.

Премія за січень 2013 року позивачу не виплачувалась, при цьому середній відсоток від посадового окладу, установлений в цілому для державних службовців Управління, складав 10% відповідно до наказу заступника начальника управління - начальника відділу Управління Зотової М.М. від 31.05.2013 року №30/0/144-13 «Про перерахунок премії працівникам».

Тобто, позивачу повинна була нарахована та виплачена премія за січень поточного року в розмірі 10% від посадового окладу, тобто 255,90грн.

Проте, вищезазначеною перевіркою було встановлено, що премія за лютий поточного року Зотовій В.В. була нарахована та виплачена двічі, а саме: у сумі 255,90грн. (наказ Управління від 28.02.2013 року №10/0/144) та 32,37грн., тобто за 1 фактично відпрацьований день (наказ Управління від 31.05.2013 року №30/0/144-13).

Таким чином, позивачу за січень 2013 року була недоплачена премія у сумі 255,90 грн. та у лютому 2013 року зайво сплачена в сумі 255,90грн.

Виходячи з вищенаведеного вбачається, що на момент звільнення Зотової В.В. заборгованості по виплаті належних їй сум не виявлено. Натомість була встановлена переплата премії в зв'язку із встановленням Зотовою В.В. собі завищеного відсотку премії у вересні та жовтні 2012 року.

Щодо питання про нарахування та виплати вихідної допомоги при звільненні Зотової В.В., то суд зазначає таке.

Вихідна допомога при звільненні розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100)

Згідно абз.2 п.2 Порядку №100 для розрахунку вихідної допомоги враховуються виплати за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню.

При розрахунку середньої заробітної плати відповідно до п.3 Порядку №100 включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі, коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Проведеною перевіркою було встановлено, що згідно з розрахунковою відомістю №3 за березень 2013 року Зотовій В.В. була нарахована вихідна допомога при звільненні у сумі 3306,75грн. При цьому не було встановлено порушень законодавства при проведенні правильності нарахування та виплати вихідної допомоги при звільненні Зотової В.В.

Крім того, позивач у своєму позові скаржиться на порушення відповідачем-1 положень Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 року №212 «Про затвердження Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків», якою їй передбачена середньомісячна заробітна плата.

Грошова винагорода керівним працівникам і спеціалістам, передбачена цим Порядком видається на підставі рішення керівника відповідного органу державної влади, а керівникам органів та їх заступникам - рішенням керівника органу вищого рівня (пункт 5 цього Порядку).

Таким чином, нарахування та виплата зазначеної грошової винагороди позивачу, яка займала посаду заступника начальника Управління споживчого ринку облдержадміністрації, повинна була проводитись за рішенням керівника органу вищого рівня, а саме на підставі розпорядження голови облдержадміністрації. Проте, за даними довідки результатів перевірки та за твердженнями відповідача-1, під час перевірки такого розпорядження щодо виплати грошової винагороди Зотовій В.В. за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, надано не було. Крім того, проведеним аналізом при вищезазначеній перевірці наданих розрахунків до кошторисів на 2012-2013 роки не встановлено планування виплати грошової винагороди працівникам Управління ані в 2012 році, ані в 2013 році.

Натомість у позові Зотова В.В. вказала на те, що розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 27.06.2012 року №К-147/0/5-12 з 01.06.2012 року їй було встановлено надбавку на 2012 рік за виконання особливо важливої роботи. Копія розпорядження міститься в матеріалах справи. Проте, таке не приймається судом до уваги та вважається неналежним доказом, з огляду на те, що не містить власноручного підпису особи, яка її склала, будь-яких резолюцій відповідальних осіб щодо виконання такого.

Також безпідставною є вимога про відшкодування Зотовій В.В. моральної шкоди, яку вона обґрунтовує посилаючись на ст.237-1 КЗпП України та вимірює у розмірі - 10000,00грн.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Однак, позивач не обґрунтувала своїх міркувань щодо визначення розміру шкоди, не надала суду доказів, що підтверджують наявність цієї шкоди. Тому, заявлені суми моральної шкоди є не обґрунтованими, безпідставні та задоволенню не підлягають.

Отже, з огляду на вищевикладене, у задоволенні розглядуваної позовної вимоги необхідно відмовити.

Проте, в ході судового розгляду справи судом було встановлено, що Зотовій Валентині Валентинівні не було нараховано та виплачено середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку з дня звільнення 29.03.2013 року по день фактичного розрахунку 03.06.2013 року.

Так, згідно ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У відповідності до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду справи, остаточний розрахунок з позивачем був проведений - 03.06.2013 року. Тому, є необхідним проведення нарахування та виплати середнього заробітку за період затримки остаточного розрахунку з дня звільнення 29.03.2013 року по день фактичного розрахунку 03.06.2013 року.

Тому, суд вважає, що позовна вимога, викладена у п.3 заяви про збільшення позовних вимог від 15.01.2016 року підлягає задоволенню частково, а саме: у частині щодо зобов'язання Дніпропетровської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити Зотовій Валентині Валентинівні середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку з дня звільнення 29.03.2013 року по день фактичного розрахунку 03.06.2013 року.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача-1 внести запис до трудової книжки про призначення та звільнення Зотової В.В. з посади начальника Управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та присвоєння чергового 8 рангу державного службовця з 08.04.2012 року, суд зазначає таке.

З лютого 2012 року по листопад 2012 року Зотова В.В. виконувала обов'язки начальника Управління і як керівник, відповідно до п.8 Положення про Управління здійснювала керівництво діяльністю Управління, розробляла структуру та штатний розпис Управління, мала право вносити до них зміни, видавала у межах своєї компетенції накази та контролювала їх виконання, розпоряджалася коштами в межах затвердженого кошторису витрат на утримання Управління та інше.

Як вказав відповідач, у цей період Зотова В.В. не подавала заяву про її призначення на посаду начальника Управління та не виявила бажання бути призначеною на таку посаду.

Крім того, призначення та звільнення керівників структурних підрозділів облдержадміністрації відбувається за певною передбаченою законодавством України процедурою.

Відповідно до абз.1 п.2 Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1999 року №1374 «Про затвердження Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій», питання про призначення на посаду або звільнення з посади керівника управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації порушується головою відповідної місцевої державної адміністрації за наявності вакансії або обґрунтованих підстав для звільнення з посади.

Крім того, у пропозиції про призначення на посаду зазначається інформація та додаються документи за переліком, встановлені пунктом 3 цього Порядку, які надаються, у тому числі, самим претендентом на посаду.

Отже, щодо Зотової В.В. такої процедури проведено не було, як і не було виявлено бажання позивача за час виконання нею обов'язків начальника Управління на призначення її на цю посаду.

Враховуючи вищезазначене та те, що Зотова В.В. була звільнена з посади заступника начальника Управління, відповідач-1 не мав правових підстав для внесення запису до трудової книжки про призначення та звільнення з посади начальника Управління, а також присвоєння 8 рангу державного службовця з 08.04.2012 року.

Щодо вимоги позивача стосовно зобов'язання відповідача-1 здійснити нагородження Почесною грамотою голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Подякою голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації та пам'ятною медаллю «За вагомий внесок в розвиток Дніпропетровської області», суд зазначає наступне.

У відповідності до розпоряджень голови облдержадміністрації від 13.03.2002 року №83 «Про заснування заохочувальних відзнак», зареєстрованого в Дніпропетровському обласному управлінні юстиції від 26.03.2002 року за №22/1048 та від 17.02.2009 року №Р-77/0/3-09 «Про заснування заохочувальної відзнаки Дніпропетровської облдержадміністрації - пам'ятної медалі «За вагомий внесок у розвиток Дніпропетровської області», зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у Дніпропетровській області від 25.02.2009 року за №31522 встановлені порядок підготовки проектів розпоряджень голови облдержадміністрації про нагородження та процедура нагородження.

У відповідності до листа Дніпропетровської обласної громадської організації «Дніпропетровський координаційно-експертний центр з питань регуляторної політики» від 03.08.2012 року №03/08-20 до облдержадміністрації направлено клопотання про нагородження Зотової В.В. пам'ятною медаллю «За вагомий внесок у розвиток Дніпропетровської області».

Проте, під час проведення перевірки управлінням персоналу апарату облдержадміністрації не було надано перевіряючим наявних резолюцій керівників облдержадміністрації про прийняті рішення та необхідність їх виконання.

Також, у відповідності до листа Дніпропетровської обласної громадської організації «Дніпропетровський координаційно-експертний центр з питань регуляторної політики» від 30.07.2012 року №03/07-18 до облдержадміністрації направлено клопотання про нагородження Подякою голови осіб зазначених у листі, серед яких зазначена і Зотова В.В.

Однак, на цей лист у відповідь був направлений лист за підписом заступника голови - керівника апарату облдержадміністрації Подоплєлової Н.Л. від 06.08.2012 року №44-5880/0/2-12 про невідповідність пакету документів для нагородження зазначених осіб.

Зважаючи на це, нагородження позивача за таких обставин не було передбачене встановленою процедурою.

Тому, розглядувана позовна вимога також є такою, що задоволенню не підлягає.

З урахуванням вищевикладеного, щодо узагальнюючої позовної вимоги Зотової В.В. про визнання протиправною діяльності та бездіяльності відповідача-1 - Дніпропетровської обласної державної адміністрації - щодо не проведення остаточного розрахунку при звільненні, не виплати заробітної плати, не відшкодування коштів, витрачених на відрядження, не виплати середньомісячної заробітної плати за сумлінну безперервну службу в органах державної влади, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні; не внесення запису до трудової книжки про призначення та звільнення з посади начальника управління розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, присвоєння чергового 8 рангу державного службовця; не нагородження заохочувальними відзнаками, суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено вище, відповідач-1 при проведенні остаточних розрахунків з позивачем за датою - 03.06.2013 року при даті звільнення - 29.03.2013 року в порушення вимог ст.ст.116, 117 КЗпП України не провів нарахування та виплату Зотовій В.В. середнього заробітку за період затримки остаточного розрахунку за вказаний період. Тому, на думку суду, з урахуванням вище встановлених обставин справи, дії відповідача-1 є протиправними лише в цій частині заявлених вимог, з урахуванням чого суд вважає за необхідне зобов'язати відповдіача-1 провести ці розрахунки з позивачем.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача-1 - Дніпропетровську обласну державну адміністрацію згідно з рішенням суду надати довідку про середню заробітну плату до Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська та стягнення з Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська допомоги по безробіттю у сумі 11629,09 грн., то суд зазначає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Як вказав відповідач-2 Зотова В.В. звернулась до центру зайнятості - 01.04.2013 року та отримала статус безробітної, у зв'язку із чим їй було призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст.ст.22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності.

В матеріалах справи містяться копії довідки, виданої Ленінським районним центром зайнятості м. Дніпропетровська Зотовій В.В. за період 01.04.2013 року по 25.04.2014 року, що загалом становить - 36947,74грн. Вказані у ній суми були розраховані відповідачем-2 на підставі наданої Управлінням розвитку споживчого ринку та підприємництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації довідки про середню заробітну плату від 29.03.2013 року за останні шість місяців.

Вбачається, що Зотова В.В. в період перебування на обліку в центрі зайнятості в повному обсязі скористалась послугами Ленінського центру зайнятості м. Дніпропетровська та у повному обсязі отримала допомогу по безробіттю у сумах згідно даних наданої довідки про середню заробітну плату за останнім місцем роботи.

Таким чином, позивач зверталась до Управління та отримала довідку про середню заробітну плату від 29.03.2013 року. Тим більше, на протязі квітня 2013 року по квітень 2014 року отримувала допомогу по безробіттю, розраховану згідно такої довідки. Тому, позовна вимога про зобов'язання відповідача-1 - Дніпропетровську обласну державну адміністрацію згідно з рішенням суду надати довідку про середню заробітну плату до Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська є безпідставною.

Також слід наголосити, що розрахунок сум допомоги по безробіттю розраховується центром зайнятості самостійно згідно нарахованої середньої заробітної плати за останні шість місяців з останнього місця роботи особи, що звертається по допомогу. Тож, визначена позивачем сума стягнень з відповідача-2 у розмірі - 11629,09грн. є необґрунтованою та безпідставною, тому відповідна позовна вимога не підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд згідно ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо необхідності часткового задоволення даного адміністративного позову, а саме: в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати середнього заробітку за період затримки остаточного розрахунку з дня звільнення 29 березня 2013 року по день фактичного розрахунку 03 червня 2013 року, а у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, то суд зазначає таке. На підставі ст.ст.87, 94 КАС України, положень Закону України «Про судовий збір», Зотова В.В. сплатила суму судового збору у розмірі - 182,70грн. (квитанція від 22.09.2014 року №21247.12.1) за ухвалою суду від 15.09.2014 року за заявлену позовну вимогу майнового характеру до відповідача-2 - Ленінського районного центру зайнятості м. Дніпропетровська щодо стягнення допомоги по безробіттю у сумі - 11629,09грн., у задоволенні якої їй було відмовлено, тому поверненню з Державного бюджету України позивачу ця сума судового збору не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Дніпропетровську обласну державну адміністрацію нарахувати та виплатити Зотовій Валентині Валентинівні середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку з дня звільнення 29 березня 2013 року по день фактичного розрахунку 03 червня 2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складений 28 березня 2016 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 28 березня 2016 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя В.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник