Ухвала суду № 56783426, 24.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 р.Справа № 645/9514/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.01.2016р. по справі № 645/9514/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова

про визнання нечинними окремих рішень суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати нечинними рішення Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м.Харкова визначених у листах - відповідях до ОСОБА_1; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України прийняти рішення та перевести ОСОБА_1 з виду пенсії по інвалідності на вид пенсії за віком з 14.02.2014 року; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м.Харкова на підставах визначених п.2.8 Порядку № 22-1 , п.2 ст.49 , ст.33 ,ст.43 ,ст.46, ст.27, ст.28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначену пенсію по інвалідності по розміру пенсії за віком нарахувати та перерахувати згідно документів які є в пенсійній справі на час призначення пенси по інвалідності , зробивши відповідні виплати за мінусом отриманих сум на день перерахунку, з виплатою компенсації згідно з законодавством; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м.Харкова нарахувати , перерахувати переведену пенсію по виду за інвалідністю на вид пенси за віком ОСОБА_1 з пенсійними надбавками : за понаднормативний стаж , підвищення пенсійної надбавки « як дитині війни» визначених ч.2 ст.49 , ст.ст. 25,27,40, ,ч.1 ст.43 , ч.2 ст.46 ( нараховані суми пенсії не отримані з вини органу , що призначає і виплачує пенсії, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно з законом) Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ; визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м.Харкова щодо порядку поновлення виплати пенсії та признати роботу цього управління незадовільною; встановити судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови , відтоді як він вимагає вчинення певних дій.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 січня 2016 р. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова щодо відмови у переведенні пенсії призначеної ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова на підставі поданої заяви від 14.02.2014 року здійснити переведення призначеної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності на пенсію за віком з 14 лютого 2014 року та провести виплати пенсії за віком із врахуванням фактично виплачених сум пенсії по інвалідності. Допущено до негайного виконання в частині виплати управлінням Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 суми пенсії за віком за один місяць. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова, як суб'єкта владних повноважень, подати протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення.

Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова, не погодившись з постановою суду першої інстанції , надіслало апеляційну скаргу , вважає, що під час винесення постанови судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права , неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що призвело до винесення незаконного та невірного по своїй суті судового рішення та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 січня 2016 р., прийняти нове рішення яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова з 30.03.1989 р. по 05.04.1998 р. Пенсію отримувала по інвалідності 3 групи від загального захворювання, виплата якої припинена 05.10.1998 року у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, на момент виїзду та припинення трудової діяльності її трудовий стаж дорівнював 40 років 17 днів.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 липня 2012 року, яка була залишена без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, зобов'язано УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова поновити виплати пенсії за віком ОСОБА_1, починаючи з 26.03.2011 року.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2013 року виправлено описку в постанові від 17 липня 2012 року, зазначено, що необхідно вважати правильним: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України районі м. Харкова поновити виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1, починаючи з 26.03.2011 року».

Розпорядженням УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова від 18.11.2013 року поновлено виплату пенсії по інвалідності за матеріалами архівної пенсійної справи по інвалідності ІІІ групи від загального захворювання у розмірі, що склався на 01.03.1998 року - 59 грн. 86 коп.

14 лютого 2014 року позивач через свого представника ОСОБА_2, який діяв згідно довіреності, звернулась до УПФУ з заявою про переведення її з отримання пенсії по інвалідності на отримання пенсії за віком.

Рішенням № 94 від 24.04.2014 року управлінням було відмовлено в переведенні заявниці на пенсію за віком з наступних підстав. Рішенням суду було зобов'язано тільки поновити виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1, починаючи з 26.03.2011 року, на виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова, управлінням було поновлено виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 за матеріалами архівної пенсійної справи, що склався на день виїзду на ПМП до Ізраїлю 05.04.1998 року. Згідно Порядку подання та оформлення документів (перерахунку) пенсій відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання (реєстрації), у разі необхідності - його законним представником (батьки або опікун (піклувальник) за місцем проживання (реєстрації) представника. Тобто необхідною умовою при поданні заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії є місце проживання (реєстрації) заявника. З наданих позивачем документів відомо, що на даний постійно мешкає у м. Бат-Ям Ізраїль. Закордонний паспорт України № НОМЕР_1 дійсний лише до 23 лютого 2008 року, інших документів, підтверджуючих громадянство України у позивача не було. Тобто, з наданих документів не зрозуміло чи є ОСОБА_1 громадянкою України.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.03.2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними дії УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова щодо відмови переведення пенсії, призначеної ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Зобов'язано УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова на підставі поданої заяви від 14.02.2014 року здійснити ОСОБА_1 переведення призначеної пенсії по інвалідності на пенсію за віком з 14.02.2014 року та провести виплати пенсії за віком з врахуванням фактично виплачених сум пенсії по інвалідності.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року вказана постанова скасована в частині зобов'язання УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова на підставі поданої заяви від 14.02.2014 року здійснити ОСОБА_1 переведення призначеної пенсії по інвалідності на пенсію за віком з 14.02.2014 року та провести виплати пенсії за віком з врахуванням фактично виплачених сум пенсії по інвалідності. В цій частині прийнята нова постанова, якою зобов'язано УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2014 року.

Рішенням № 241 від 10.06.2015 року УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком та виплаті підвищення «дитині війни» з посиланням на те , що виплата пенсії поновлена згідно з ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова по справі № 2-а /2033/3767/2012 від 11.11.2013р., судове рішення виконане у межах повноважень, покладених на управління та не містить зобов'язань про проведення будь-яких перерахунків, таким чином законних підстав для зміни розміру пенсії, що склався на час поновлення виплати пенсії немає. Також, вказує , що заява про переведення на пенсію за віком направлена електронною поштою, тобто відсутнє особисте звернення, переведення на інший вид пенсії неможливе. Пенсія призначена та виплачується згідно з вимогами чинного пенсійного законодавства та наявними у пенсійній справі документами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді заяви ОСОБА_1 відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.

За приписами статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

В силу вимог ч.1 ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно із ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами.

Відповідно до п.1.5 Порядку подання та оформлення документів №22-1, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, визначено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кодон, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Матеріали справи свідчать , що єдиною підставою для прийняття рішення УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова № 241 від 10.06.2015 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком стало те, що виплата пенсії поновлена згідно з ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова по справі № 2-а /2033/3767/2012 від 11.11.2013р., судове рішення виконане у межах повноважень, покладених на управління та не містить зобов'язань про проведення будь-яких перерахунків, таким чином законних підстав для зміни розміру пенсії, що склався на час поновлення виплати пенсії немає.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що позивач є громадянином України

Після досягнення пенсійного віку, позивач подав до УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова заяву про переведення з одного виду пенсії на інший.

Тобто, у позивача змінилися обставини , а саме він досяг пенсійного віку, а тому він не позбавлений права на подачу заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, а також на розгляд його заяви по суті та прийняття відповідного рішення згідно з законодавством.

Вирішення заяви позивача та даного питання про переведення з одного виду пенсії на інший не може обмежуватись рішенням суду про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України районі м. Харкова поновити виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 починаючи з 26.03.2011 року.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач має всі права громадянина України, в тому числі й право на переведення призначеної пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

До матеріалів справи не надано доказів, що позивач втратила громадянство України та набула громадянство іншої держави. Також суд зазначає, що представник діє на підстав довіреності, яка повністю відповідає ст. 56, 57 КАС України, ст. 237-247 ЦК України.

Крім того, позивачі, проживаючи в Ізраїлі, як громадяни України, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Тобто, кожен громадянин України має право на вибір місця свого проживання із збереженням всіх конституційних прав.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року визначено, що закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись із такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).

Таким чином, проживаючи в Ізраїлі, як громадяни України, позивачі мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист.

Обмеження щодо отримання пенсії за місцем проживання визнано дискримінаційним рішенням Європейського суду у справі «Пічкур проти України» (Заява № 10441/06).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно неправомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки дублюють заперечення на позов, які подавались суду першої інстанції, були враховані ним при вирішення справи по суті, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.01.2016р. по справі № 645/9514/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 29.03.2016 р.