Ухвала суду № 56783323, 22.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 760/20190/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Українець Т.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Шутовської І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року позивач звернувся в Солом'янський районний суд м. Києва з позовом до Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому з урахуванням уточнень просив:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України та Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- стягнути з Міністерства оборони України та Адміністрації Державної прикордонної служби України солідарно на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІІ групи що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним бов'язків військової служби, відповідно до ст. 16-16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, у сумі 182 700 грн.;

- зобов'язати Міністерство оборони України та Адміністрацію Держаної прикордонної служби України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що Міністерством оборони України заява позивача не розглядалась, в її задоволенні не відмовлялось, а позовні вимоги до Адміністрації Державної Прикордонної служби України не підлягають задоволенню, оскільки обов'язок вчинити такі дії Законом покладений на Міністерство Оборони України.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі до Міністерства оборони України. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представників відповідачів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно довідок ТВО Військового комісара Ленінського райвійськкомату Капітану 3 рангу Боброва О.І. від 27 листопада 2014 року № 231 та № 230, ОСОБА_2 проходив військову службу в Збройних силах в період з 29 жовтня 1984 року по 09 грудня 1986 року в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, перебування в партизанських загонах та з'єднаннях) (Афганістан) з 14 лютого 1985 року по 09 вересня 1986 та був звільнений в запас на підставі наказу МОСРСР № 206 від 27 вересня 1986 року (а.с. 31).

Згідно з виписки із акту огляду МСЕК від 17 листопада 2014 року, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, контузії у зв'язку з участю в бойових діях і перебуванням на території інших держав (а.с. 30), що також підтверджується копією посвідчення (а.с. 29).

25 червня 2015 року позивач звернувся до Дніпропетровського обласного військового комісара з заявою, щодо направлення документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для виплати одноразової грошової допомоги, зв'язку із встановленням йому 14.11.2014 ІІІ групи інвалідності від поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із участю в бойових діях і перебуванні на території інших держав, на яку отримав відповідь ТВО Дніпропетровського обласного військового комісаріату від 10 липня 2015 про те, що особам які звільнилися з Прикордонних військ, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється Державною прикордонною службою України та повідомлено, що документи залишаються без реалізації, як такі, що надіслані не за належністю (а.с. 37).

В подальшому ОСОБА_2 звернувся з заявою до Адміністрації державної прикордонної служби України про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на яку отримав відповідь від 28 грудня 2015 року № 11/3-7000 про те, що на обліку в органах Держприкордонслужби позивач не перебуває, натомість перебуває на військовому обліку у військовому комісаріаті Міністерства оборони України, а тому питання стосовно виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги має розглядати Міністерство оборони України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини п'ятої статті 17 Конституції України обумовлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до п. 5 частини 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, у тому числі, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Згідно ст. 16-2 цього Закону одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Пунктом 6 статті 16-3 даного Закону встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Пунктом 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, у тому числі дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних сил України.

Така ж сама правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2015 року у справі № К/800/40725/15.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Відповідно до п. 6 цього Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 18.11.2014 у справі № 21-446а14.

Крім того, п. 13 даного порядку встановлено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом заява ОСОБА_2 про призначення йому одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України передана не була, Міністерством оборони України вона не розглядалась, рішення про відмову в призначенні допомоги Міністерством оборони України не приймалось.

В судовому засіданні представник відповідача - Міністерства оборони України підтвердила, що Міністерство оборони України від Дніпропетровського обласного військового комісаріату заяву позивача не отримувало і не розглядало питання виплати одноразової грошової допомоги, а тому відсутні неправомірні дії Міністерства оборони України. Дії Дніпропетровського обласного військового комісаріату позивачем не оскаржуються.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними бездіяльності Міністерства оборони України, що полягали у непризначенні позивачу одноразової грошової допомоги є передчасними, оскільки дане питання уповноваженим на те суб'єктом не вирішувалося, рішення за наслідками його розгляду не приймалося, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Також, задоволенню не підлягають позовні вимоги в частині зобов'язання Міністерства оборони України призначити, виплатити позивачу одноразову грошову допомогу та здійснити її стягнення, оскільки такі позовні вимоги є похідними від вищевказаної.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 28 березня 2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Аліменко В.О.