Постанова № 56779964, 10.02.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року справа № 810/5754/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання - Гай А.В.;

за участю:

представників позивача - Богатова Ю.М.; Герасименко О.С.;

представника відповідача -Хітька В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Свобода Ко"

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з вимогами до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2015 р. №№0001642204, 0001622204, 0001632204, якими йому було визначено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 384 642 грн., з податку на прибуток у розмірі 240 475 грн. та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 16 492 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення були винесені з урахуванням безпідставних висновків податкового органу про нереальний характер господарських операцій, вчинених позивачем з його контраґентами- ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Зіра», ПП «Геліос-Транс»» та ТОВ «ВКФ «Сфера пласт». Як на підставу вимог послався на законність фінансово-господарських документів та вчинених ним дій щодо формування податкового кредиту з ПДВ, формування валових витрат та визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

У судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що між позивачем та його контраґентами ФОП ОСОБА_4, ПП «Геліос-транс», ТОВ «Зіра», ТОВ «ВКФ «Сфера пласт» були укладені договори на одержання позивачем транспортно-експедиторських та бухгалтерських послуг. В ході проведення перевірки працівниками контролюючого органу було встановлено факт формального виконання вказаних договорів, з урахуванням надання платником податків документів бухгалтерської та податкової звітності, які мали певні недоліки. На підставі цього, податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Свобода Ко» п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, в результаті чого було занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 240475 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2014 рік на суму 16492 грн. Пункту.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 256428 грн., в т.ч. по періодам: за лютий 2013р. на суму 28327 грн., за березень 2013р. на суму 15416 грн., за квітень 2013р. на суму 20042 грн., за травень 2013р. на суму 26045 грн., за червень 2013р. на суму 33884 грн., за липень 2013р. на суму 40211 грн., за серпень 2013р. на суму 43161 грн., за вересень 2013р. на суму 22155 грн., за жовтень 2013р. на суму 13945 грн., за листопад 2013р. на суму 9711 грн., за грудень 2013р. на суму 233 грн., за липень 2014р. на суму 783 грн., за жовтень 2014р. на суму 2515 грн. Оскільки перевіркою були встановлені порушення податкового законодавства. Висновок про наявні порушення в діяльності ТОВ "Свобода Ко" були зроблені на підставі того, що позивачем були надані при перевірці документи бухгалтерської та податкової звітності, які містять певні недоліки, тому контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 04.12.2015 р. №№0001642204, 0001622204, 0001632204, які представник відповідача вважає законними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи та матеріали, встановивши фактичні обставини справи у співставленні з нормами чинного законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявлених вимог, з урахуванням наступного:

відповідачем було складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Свобода Ко» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. від 23.11.2015 р. №1543/22-4/30641031.

В акті перевірки зроблені висновки про порушення позивачем п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, чим було занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 240475 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2014 рік на суму 16492 грн.

Пункту.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 256428 грн., в т.ч. по періодам: за лютий 2013р. на суму 28327 грн., за березень 2013р. на суму 15416 грн., за квітень 2013р. на суму 20042 грн., за травень 2013р. на суму 26045 грн., за червень 2013р. на суму 33884 грн., за липень 2013р. на суму 40211 грн., за серпень 2013р. на суму 43161 грн., за вересень 2013р. на суму 22155 грн., за жовтень 2013р. на суму 13945 грн., за листопад 2013р. на суму 9711 грн., за грудень 2013р. на суму 233 грн., за липень 2014р. на суму 783 грн., за жовтень 2014р. на суму 2515 грн..

На підставі акта перевірки Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.12.2015 №00016222 та №00016422014.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке:

відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 статті 198 ПКУ встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 ПКУ передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПКУ не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.1 статті 200 ПК України.

При реальному здійсненні господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Доводи податкового органу щодо не встановлення факту реальності здійснення операцій позивача з ФОП ОСОБА_4, ПП «Геліос-транс», ТОВ «Зіра» ТОВ «ВКФ «Сфера пласт» є необґрунтованими, оскільки про нереальність господарської операції не можуть свідчили лише факти певних помилок або неточностей в оформленні первинних документів, на що посилається відповідач в акті перевірки та у судовому засіданні.

Судом були досліджені наявні первинні документи позивача, зокрема акти здачі- приймання послуг, товаро-транспортні накладні, податкові та видаткові накладні, договори про надання послуг та поставки, податкові декларації, виписки із банку про рух коштів позивача та встановлено реальність господарських операцій з вищевказаними контрагентами з дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та повноти визначення податку на прибуток. Реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, а саме копіями первинних документів по взаємовідносинам зі своїми контрагентами.

Суд також зауважує, що виникнення у платника податку права податковий кредит чинним законодавством не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання та не пов'язується з обставинами підтвердження його контраґентами факту сплати такого податку до бюджету. У даній справі формування податкового кредиту здійснювалось ТОВ «Свобода Ко» по розрахунках з ФОП ОСОБА_4, ПП «Геліос-транс», ТОВ «Зіра» ТОВ «ВКФ «Сфера пласт» , при цьому в акті перевірки не зазначено, що вказані підприємства не виконали своїх зобов'язань зі сплати цього податку перед бюджетом України, як і не спростовано той факт, що всі зазначені підприємства були включені до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як зазначено в постанові ВСУ щодо судової практики у адміністративній справі №08/121 від 03.06.2008 р. факт здійснення господарської операції повинен бути доведений первинними документами, що підтверджують реальність господарських операцій, які є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування, та підтверджують добросовісність дій платника податку, що полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальності усіх даних, наведених у документах, що дають право на податковий кредит, а тому наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

При цьому, у постанові ВСУ щодо судової практики у адміністративних справах №09/05 від 13.01.2009 р. зазначено, що «наявність у платника податку належно оформлених документів, які відповідно до Закону «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або сплати податку на прибуток, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, є обов'язковими, але не безумовними підставами для формування податкового кредиту та відшкодування його з бюджету, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності".

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

З урахуванням того, що податковим органом не було доведено правомірності прийнятого рішення, проте як позивачем надані документи, що підтверджують реальний характер здійснених ним господарських операцій, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та необхідності їх задоволення.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення від 04.12.2015 р. №№0001642204, 0001622204 та 0001632204.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15.02.2016 р.