Постанова № 56779926, 21.03.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року м.Житомир справа № 806/180/16

категорія 6.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Снісаря Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просив:

- визнати протиправними відмови головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 09.12.2015 року, 11.01.2016 року, 28.01.2016 року, 02.03.2016 року, щодо відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 42,0 га. та 129,0 га, розташованих на території Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

- зобов"язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 42,0 га. та 129,0 га, розташованих на території Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 42,0 га та 129,0 га на території Бежівської сільської ради Черняхівського району з правом передачі в оренду, для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення. До заяви були додані необхідні документи. Проте, відповідач, листами від 09.12.2015, 11.01.2016, 28.01.2016 та 02.03.2016 відмовив позивачу в наданні такого дозволу з тих підстав, що вказані позивачем земельні ділянки знаходяться в різних масивах та відповідно не створюють єдиного земельного масиву. Крім того, вказує, що в листі від 28.01.2016 відповідач зазначає, що на земельній ділянці площею 129,0 га розташовані електроопори, з відповідним правом користування земельною ділянкою ДП "НЕК"Укренерго", а тому площа земельних ділянок не відповідає площі, вказаній у заяві. Позивач вважає такі відмови протиправними .

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечив, з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зокрема вказав, що в порушення вимог ч.7 ст.7 Закону України "Про фермерське господарство" земельні ділянки на які претендує позивач не розміщені єдиним масивом, а у заяві відсутня будь-яка інформація стосовно кількості членів фермерського господарства. Таким чином, відмови відповідачу у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 42,0 га. та 129,0 га, розташованих на території Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області є правомірними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач звертався до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі в оренду, площею 42,0 га та 129,0 га для ведення фермерського господарства на території Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.(а.с.45,48,49)

09.12.2016 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, листом №19-6-7777.7-7800/25-15, відмовило позивачу в задоволенні заяви посилаючись на те, що вказані в заяві земельні ділянки площею 129,0 га не створюють єдиний земельний масив. Крім того, в поданому пакеті документів відсутня будь-яка інформація стосовно кількості членів фермерського господарства. (а.с 15)

Листом від 11.01.2016 №19-6-7777.71-100/2-16, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовило позивачу в задоволенні заяви посилаючись на те, що вказані в заяві земельні ділянки, площею 42,0 га не створюють єдиний земельний масив. Крім того, в поданому пакеті документів відсутня будь-яка інформація стосовно кількості членів фермерського господарства.(а.с. 16)

Листом від 28.01.2016 № Р-20/0-816/6-15, повідомило позивачу, що згідно довідки №296 від 16.12.2015 виданої відділом Держгеокадастру у Черняхівському районі, до земельної ділянки, площею 129,0 га, зазначеної позивачем в заяві, входять земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні ДП "НЕК"Укренерго" (а.с.17).

Листом від 02.03.2016 № Р-842/0-846/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовило позивачу в задоволенні заяви посилаючись на те, що вказані в заяві земельні ділянки площею 129,0 га не створюють єдиний земельний масив. Крім того, в поданому пакеті документів відсутня будь-яка інформація стосовно кількості членів фермерського господарства.

Не погоджуючись з такими відмовами позивач звернувся до суду для захисту порушеного права.

Надаючи правову оцінку діям Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, суд виходить з наступного.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч.2 ст.14 Конституції України)

Таке право реалізується громадянами та юридичними особами та державою на правових титулах володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.

Так, ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини 2 статті 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства врегульовано статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі- Закон).

У таких правовідносинах, цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс - загальним.

Згідно з ч. 1 ст.7 цієї Закону, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Отже, спеціальний закон визначає обов"язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 7 Закону визначено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Місячний термін розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки також установлено статтею 123 Земельного кодексу України.

Так, у силу приписів ч. 3 згаданої статті ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що з метою реалізації права громадян на отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Імперативність зазначених норм полягає в тому, що така заява чи клопотання має бути розглянута органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування в місячний термін та надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні.

Як встановлено судом, за результатами розгляду заяв позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 129,0 га та 42,0 га на території Бежівської сільської ради Черняхівського району з правом передачі в оренду, для ведення фермерського господарства, відповідачем листами 09.12.2015, 11.01.2016, 28.01.2016, 02.03.2016 надано відмову в наданні такого дозволу.

Що стосується відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 28.01.2016 № Р-20/0-816/6-15, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2016 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадстру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки терміном на 49 років площею 129,0 га для ведення фермерського господарства на території Бежівської сільської ради Черняхівського району. (а.с.48)

До заяви було додано: довідку земельної ділянки, викопіювання з кадастрової карти, копію паспорта та інд.коду, обґрунтування розмірів земельної ділянки, копію свідоцтва про право власності на будівлю, копію трудової книжки, копію диплому, копію свідоцтва про реєстрацію машин МТЗ-80, ATLAS-160.(а.с.18-29)

Отже, заяву позивачем було подано відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство".

Разом з тим, підставою для відмови позивачу у задоволенні його заяви відповідач зазначив те, що до земельної ділянки, площею 129,0 га, зазначеної позивачем в заяві, входять земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні ДП "НЕК"Укренерго".

Суд не погоджується з такими доводами відповідача.

Так, поняття "землеустрою" визначено у статті 1 Закону України "Про землеустрій", в якій зазначено, що землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

У відповідності до приписів ст. 8 Закону України "Про землеустрій" регулювання у сфері землеустрою здійснюють, зокрема, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у межах повноважень, встановлених законом.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про землеустрій", землеустрій здійснюється на підставі: рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

В силу приписів ст.123 ЗК України підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту земелеустрою може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зі змісту положень ст.122, 123 ЗК України вбачається, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування є одним з етапів проходження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства передують прийняттю уповноваженим органом рішення про набуття громадянами земель у користування.

Таким чином, питання обмежень в користуванні земельною ділянкою, точний розмір земельної ділянки може бути встановлено лише під час виготовлення проекту землеустрою. Саме для цього законодавством і передбачено виготовлення такого проекту. В разі наявності обмежень-вони зазначаються в проекті, після чого, орендатору надається можливість погодити порядок користування земельною ділянкою з балансоутримувачем об"єктів обмеження, враховуючи реальні обмеження та можливість доступу до них.

Тобто, вирішення питання щодо встановлення точного розміру земельної ділянки та визначення обмежень в даному випадку може мати місце під час виготовлення позивачем проекту землеустрою.

Враховуючи викладене, суд вважає відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 28.01.2016 № Р-20/0-816/6-15 протиправною.

Що стосується відмов від 09.12.2015 №19-6-7777.7-7800/25-15, 11.01.2016 №19-6-7777.71-100/2-16, 02.03.2016 842/0-846/6-16 суд зазначає таке.

Дані відмови мотивовані тим, що вказані в заявах позивача земельні ділянки 129,0 га та 42,0 га знаходяться в різних масивах, що відображено на викопіюванні та відповідно не утворюють єдиний земельний масив. (а.с.9,11,44)

Суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на таке.

Позивачем до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку площею 42,0 га були додані наступні документи: довідка щодо земельної ділянки, викопіювання з кадастрової карти, копія паспорта та інд.коду, копія свідоцтва про право власності на будівлю, копія свідоцтва про реєстрацію машини, копія диплому, копія дозволу на спеціальне водокористування, копія договору про постачання електричної енергії, копія постанови.

До заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку площею 129,0 га було додано: довідку земельної ділянки, викопіювання з кадастрової карти, викопіювання з публічної карти України, копію паспорта та інд.коду, обґрунтування розмірів земельної ділянки, копію свідоцтва про право власності на будівлю, копію трудової книжки, копію диплому, копії свідоцтв про реєстрацію машин МТЗ-80, ATLAS-160.

Отже, подані позивачем заяви відповідають вимогам Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство".

Відповідно до п.7 ст.7 Закону України "Про фермерське господарство" земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з викопіювань з публічної карти України та з кадастрової карти, бажане місце розташування земельної ділянки площею 129,0 га для ведення фермерського господарства на території Бежівської сільської ради Черняхівського району та розташування земельної ділянки площею 42,0 га - є єдиними масивами.(а.с.27,47)

Таким чином, безпідставними є доводи відповідача щодо цього.

Крім того, суд зауважує, що позивач звертався до відповідача окремо із заявою про надання дозволу на розробку проект землеустрою стосовно земельної ділянки площею 42,0 га та окремо із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою стосовно земельної ділянки площею 129,0 га.

Отже, вирішувати питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельних ділянок 129,0 га і 42,0 га відповідач повинен був по кожній земельній ділянці окремо.

Також безпідставними є доводи відповідача щодо того, що позивачем у поданому до заяв пакеті документі не надано інформацію стосовно кількості членів фермерського господарства, оскільки згідно ч.2 ст.1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Аналізуючи вищевикладене, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність, а також відповідно до ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" одним із етапів створення та державної реєстрації фермерського господарства. При дотриманні заявником при подачі заяви щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою вимог статей 118, 122 ЗК України в уповноваженого органу відсутні законні підстави для встановлення будь-яких інших обмежень у надані зазначеного дозволу.

Крім того, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду) чи у власність.

З огляду на викладене, відмови Головного управління Держгеокадастру від 09.12.2015 №19-6-7777.7-7800/25-15, 11.01.2016 №19-6-7777.71-100/2-16, 02.03.2016 Р-842/0-846/6-16 є протиправними, що знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області.

Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України ,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 09.12.2015 року № 19-6-7777.7-7800/25-15, від 11.01.2016 року № 19-6-7777.71-100/2-16, від 28.01.2016 року № Р-20/0-816/6-15 та від 02.03.2016 року № Р-842/0-846/6-16 щодо відведення земельних ділянок площею 42,0 га та 129,0 га, розташованих на території Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

Зобов"язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 42,0 га та 129,0 га, розташованих на території Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області та прийняти рішення в межах наданих повноважень.

Відшкодувати ОСОБА_1 1653,63 грн. сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 28 березня 2016 р.