Ухвала суду № 56777198, 16.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/289/16

Головуючий у першій інстанції: Петренко В. С.

Доповідач: Ісаєва Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого-судді: Ісаєвої Н.В.,

суддів: Журавльова О.Г, Комлевої О.С.,

при секретарі: Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3. ОСОБА_4 до ОСОБА_5, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеської міської ради, Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки загального користування,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися з позовом до ОСОБА_5, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Одеської міської ради, Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області, в якому просили зобов'язати ОСОБА_5 звільнити та привести в первинний стан за рахунок відповідача в 3- денний строк частину земельної ділянки площею 0,654 га, розташованої в місті АДРЕСА_1, маючої позначки «А-Б-В-Г-Д-Е-Ж-А», яка перебуває у фактичному користуванні співвласників домоволодіння, шляхом знесення цегляного та металевого паркану, зведеного по периферії ділянки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 посилається на те, що після смерті свого батька ОСОБА_6 він успадкував земельну ділянку під №82, площею 0,0479 га, яка розташована на території АДРЕСА_1. Також, до спадщини увійшли 2/5 частини житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, який складається в цілому з одного житлового кам'яного будинку під літерою «А», житловою площею 219,5 кв.м. та надвірних будівель: «Э» - веранда, «XI» - вбиральня, «РІ» - веранда», «Э1» - альтанка, XXI- XXIII - мостіння, 25-29 - огорожа, розташованих на земельній ділянці площею 1348 кв.м., з яких 869 кв.м. - знаходяться у фактичному користуванні. 479 кв.м. - у приватній власності.

Позивачі також вказують, що відповідач ОСОБА_5 є сином померлої

01.09.2009 р. співвласниці частини домоволодіння - ОСОБА_7 та своїми діями чинить співвласникам домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та прилеглому до земельної ділянки домоволодінню за адресою: АДРЕСА_2, належного ОСОБА_4, перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки площею 0,0654 га. шляхом огородження захопленої частини земельної ділянки цегляним парканом та металевою сіткою, чим позбавив співвласників доступу у користуванні земельною ділянкою а також позбавив технічні служби можливості обслуговувати повітряну високовольтну лінію електропередач (ЛЕП) та колодязь з питного водопостачання.

Позивачі вказують, що відповідач ОСОБА_5 є одним із спадкоємців померлої у 11.09.2009 р. співвласниці домоволодіння ОСОБА_7 та взагалі не є власником частини земельної сіянки, розташованої по АДРЕСА_1, оскільки з дня смерті його матері ОСОБА_7 відкрилася спадщина лише на 1\ 5 та 21/100 частини житлового будинку під АДРЕСА_1

ОСОБА_3, ОСОБА_4 зазначають, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2005 року по цивільній справі №2-6101/2005 р. було зобов'язано ОСОБА_6 - покійного батька позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_8 не перешкоджати ОСОБА_7 в приватизації земельної ділянки площею 0,0625 га., розташованої по АДРЕСА_1 та затверджено проект розподілу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, виконаний 07 липня 2005 р. Одеським відділенням Інституту «УкрГеоінформ», згідно якого в користування ОСОБА_7 відведено земельну ділянку площею 0.0625 кв.м, що має позначки «А-Б-В-Г-Д-Е-Ж-А» по АДРЕСА_1.

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу та 19.03.2013 року апеляційним судом Одеської області рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2005 року скасовано в частині затвердження розподілу земельної ділянки, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Отже, позивачі вважають, що оскільки померлою співвласницею частини житлового будинку право власності на земельну ділянку для обслуговування домоволодіння АДРЕСА_1 не оформлялось, будь-які правовстановлюючі документи, передбачені ст. 126 ЗК України, відсутні, а тому ОСОБА_5 незаконно заволодів та протиправно користується частиною земельної ділянки АДРЕСА_1.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наполягали на задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_5 у судове засідання 10.10.2014 року не з'явився, повідомлений належним чином, про що свідчить підпис його представника у розписці (а.с. 166, 171), заперечень на позовну заяву не надав.

Треті особи у судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином (а.с. 171, 176-179).

Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.

На рішення суду ОСОБА_6 приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

В апеляційному суді Одеської області з*ясувалось, що позивач ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Ухвалою суду у якості правонаступника було залучено ОСОБА_9, який відмовився приймати участь у розгляді справи (а.с.73)

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні позивачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про спадщину за законом на праві власності належить земельна ділянка під АДРЕСА_1 (а.с. 9), а також 2/5 частини житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, який складається в цілому з одного житлового кам'яного будинку під літерою «А», житловою площею 219,5 кв.м. та надвірних будівель: «З» - веранда, «XI» - вбиральня, «РІ» - веранда».. «31» - альтанка, XXI- XXIII - мостіння. 25-29 - огорожа, розташованих на земельній ділянці площею 1348 кв.м., з яких 869 кв.м. - знаходяться у фактичному користуванні. 479 кв.м. - у приватній власності (а.с. 8).

Позивачу ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності належить домоволодіння АДРЕСА_2, яке складається з одного жилого будинку літ. «И» загальною площею 171,1 кв.м, житловою площею 53,1 кв.м (а.с. 185- 186).

У судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стверджували, що відповідач ОСОБА_5 є сином померлої у 01.09.2009 р. співвласниці частини домоволодіння - ОСОБА_7 та своїми діями чинить співвласникам домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та прилеглому до земельної ділянки домоволодінню за адресою: АДРЕСА_2, належного ОСОБА_4, перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки площею 0,0654 га, шляхом огородження захопленої частини земельної ділянки цегляним парканом та металевою сіткою, чим позбавив співвласників домоволодіння доступу у користуванні земельною ділянкою загального користування, а також позбавив технічні служби можливості обслуговувати повітряну високовольтну лінію електропередач (ЛЕП) та колодязь з питного водопостачання.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В порушення вимог вказаної вище ст. 60 ЦПК України позивачі не надали суду належних доказів на підтвердження того, що, по-перше, саме відповідачем у даній справі було здійснено будівництво кам'яного огородження, по-друге, що внаслідок цього будівництва відбулось самочинне захоплення земельної ділянки, що ця земельна ділянка перебувала у фактичному користуванні співвласників домоволодіння № 82, по Фонтанській дорозі та, нарешті, що це яким-небудь чином порушує права позивачів.

З урахуванням принципу диспозитивності судового процесу суд неодноразово роз'яснював позивачам зміст ст. 60 ЦПК України та пропонував вирішити питання про призначення у справі експертизи, на вирішення якої поставити, зокрема, запитання щодо наявності або відсутності факту самочинного захоплення земельної ділянки, визначення конкретної площі самочинно захопленої ділянки у разі встановлення факту користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави, проте сторони даним правом не скористалися, відповідної заяви суду не надали. При цьому суд виходив з того, що саме на позивачів покладено обов'язок довести факт самовільного використання відповідачем земельної ділянки, яка. за їх твердженням, є земельною ділянкою загального користування. Право про призначення експертизи роз*яснювалось ОСОБА_3 і в апеляційному суді, однак він відмовився від клопотання про призначення експертизи.

Крім того, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22.01,2014року, з метою визначення конфігурації земельної ділянки, визначення кола співвласників домоволодіння та визначення, чи має ОСОБА_5 відношення до зазначеного домоволодіння, було зобов'язано Комунальне підприємство "БТІ" Одеської міської ради надати Київському районному суду м. Одеси для огляду у судовому засіданні, інвентаризаційну справу на будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та інвентаризаційну справу на будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

У судовому засіданні 26.05.2014року представник КП «БТІ» ОМР надав для огляду суду вищезазначені інвентаризаційні справи, однак на пропозицію суду зняти копії інвентаризаційних справ для залучення їх до матеріалів справи, позивач відмовився, що зафіксовано в журналі судового засідання від 6.05.2014року (а.с. -5- 147).

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.п. 8, 13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким. Резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характер) справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК.

З огляду на викладене, суд критично оцінив та обгрунтовано вважав за неможливе задовольнити вимогу позивачів про зобов'язання ОСОБА_5 звільнити та привести в первинний стан за рахунок відповідача в 3-денний строк частину земельної ділянки площею 0,654 га, розташованої в місті АДРЕСА_1, оскільки в матеріалах справи відсутні документи та будь-які докази, які дозволили б суду пересвідчитися та визначити площу цієї ділянки саме у розмірі 0,654 га.

Відповідно до ч 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно ч.1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про спадщину за законом на праві власності належить земельна ділянка під АДРЕСА_1 (а.с. 9. 10).

У судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив суду, що відповідач жодним чином не порушує його право власності на вказану земельну ділянку площею 0.0479 га. а лише огородив суміжну земельну ділянку, яка, як вважає позивач, є ділянкою загального користування співвласників домоволодіння.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до апеляційного суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.

Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий- суддя Н.В.Ісаєва

Судді: О.Г. Журавльов

О.С.Комлева