Ухвала суду № 56775565, 28.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/5059/15-ц 28.03.2016 28.03.2016 28.03.2016

Провадження №22-ц/784/784/16

Справа №488/5059/15-ц

Провадження № 22ц/784/784/16 Суддя першої інстанції Безпрозванний В.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

28 березня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

за участю:

- позивача ОСОБА_2 та її представників - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

- представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

- представника третьої особи ОСОБА_8 - ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_10 - ОСОБА_3 на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2016 року, постановлену за заявою ОСОБА_6 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_8, про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля,

встановила:

04 грудня 2015 року ОСОБА_10 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу належного подружжю автомобіля Ford Fiesta 1.25і 5 door Trend Mex 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який укладено без її згоди.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 грудня 2015 року відкрито провадження у справі.

18 грудня 2015 року позивач змінила підстави позову та, посилаючись на те, що вищезазначений договір вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, просила визнати спірний договір недійсним.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2015 року заяву ОСОБА_10 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на транспортний засіб, автомобіль передано на зберігання фізичній особі підприємцю ОСОБА_11 та заборонено Регіональному Сервісному Центру Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо арештованого майна, у тому числі, здійснювати реєстрацію виникнення, припинення чи зміни права власності на зазначене майно.

10 лютого 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою цього ж суду від 18 грудня 2015 року. Свої вимоги відповідач обґрунтовував тим, що вищезазначений автомобіль 30 листопада 2015 року у нього був викрадений батьком позивача ОСОБА_3 та з цього часу знаходився у володінні та користуванні ОСОБА_10, тому не було реальної загрози невиконання можливого рішення суду та вважав, що такі способи забезпечення позову є недоцільним.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2016 року задоволено заяву ОСОБА_6

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_10- ОСОБА_3 просив ухвалу суду скасувати, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що брали участь у судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 04 грудня 2015 року ОСОБА_10 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу належного подружжю (ОСОБА_10 та ОСОБА_13.) автомобіля Ford Fiesta 1.25і 5 door Trend Mex 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який укладено без її згоди.

18 грудня 2015 року позивач змінила підстави позову та, посилаючись на те, що вищезазначений договір вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, просила визнати спірний договір недійсним.

За заявою позивача, з метою забезпечення даного позову, 18 грудня 2015 року ухвалою суду було накладено арешт на спірний транспортний засіб, автомобіль передано на зберігання фізичній особі підприємцю ОСОБА_11 та заборонено Регіональному Сервісному Центру Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо арештованого майна, у тому числі, здійснювати реєстрацію виникнення, припинення чи зміни права власності на зазначене майно.

До теперішнього часу справа судом не розглянута.

10 лютого 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про скасування ухвали про забезпечення позову, мотивуючи тим, що 30 листопада 2015 року спірний автомобіль у нього був викрадений батьком позивача ОСОБА_3 та з цього часу перебуває у володінні та користуванні позивача.

Виходячи зі змісту ст.ст. 152-154 ЦПК України забезпечення позову - слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання прийнятого за його позовом позитивного рішення, у зв'язку з чим скасування цих заходів судом може мати місце у разі виконання судового рішення або відмови у задоволенні вимог позивача.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи тимчасового забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінилися обставини, що зумовили його застосування.

Суд першої інстанції не врахував положення зазначених процесуальних норм, ті обставини, що розгляд справи триває, право власності відповідача на цей автомобіль оспорюється позивачем і ці обставини входять до предмету доказування, та дійшов помилкового висновку, що відпали причини, що зумовили потребу в застосуванні забезпечення позову.

При цьому внесення до реєстру кримінальних проваджень за заявою ОСОБА_8 від 01 грудня 2015 року та проведення досудового слідства, обставин щодо факту самовільного заволодіння ОСОБА_3 спірним транспортним засобом, на думку колегії суддів, не є достатньою підставою для скасування вжитих заходів забезпечення позову у даній цивільній справі.

Оскільки питання про скасування заходів забезпечення позову щодо спірного транспортного засобу вирішено судом першої інстанції з порушенням вимог процесуального закону, то колегія суддів вважає, що відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України наявні правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали та постановлення судом апеляційної інстанції нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_6 про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_10 - ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_6 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих згідно ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: О.І. Галущенко

Т.В. Серебрякова