Ухвала суду № 56775557, 23.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/4080/15-ц 23.03.2016 23032016 23.03.2016

Справа №484/4080/15-ц

Провадження №22-ц/784/497/16 Суддя першої інстанції: Фортуна Т.Ю.

Категорія 23 Суддя-доповідач апеляційної інстанції: Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої - Крамаренко Т.В.,

суддів - Коломієць В.В., Лисенка П.П.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Органу опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 грудня 2015 року по справі за позовом Органу опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області в інтересах малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 за участі третьої особи - Служби у справах дітей Первомайської міської ради Миколаївської області про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а :

19 жовтня 2015 року Орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області в інтересах малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_6 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування вимог позивач вказував, що відповідач є матір'ю трьох малолітніх дітей, яка не створює належних умов для навчання, виховання і розвитку дітей. З метою захисту інтересів дітей для сприяння подоланню складних життєвих обставин, що склалися у сім'ї, малолітні діти тимчасово з 5 серпня 2011 року до жовтня 2011 року були влаштовані до притулку для дітей служби у справах дітей апарату Первомайської міської ради. З 16 лютого 2015 року до 11 серпня 2015 року малолітні діти тимчасово перебували у КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей».

Не зважаючи на численні попередження, притягнення до адміністративної відповідальності, відповідачка не виконує рекомендації стосовно подолання складних життєвих обставин, ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не створює належних умов для проживання та свідомо порушує права малолітніх дітей на здобуття освіти.

Посилаючись на викладене та з метою змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, а також надання можливості усунути причини, які перешкоджають належному утриманню та вихованню дітей, позивач просив суд відібрати у відповідачки малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 без позбавлення батьківських прав. Передати малолітніх дітей органу опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області для подальшого влаштування. Стягнути з відповідачки аліменти на утримання малолітніх дітей на користь державної установи або фізичної особи до якої будуть влаштовані діти у розмірі 25% від усіх видів її заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, Орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення та на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що відповідачка є матір'ю малолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. (а.с. 17-22).

Мати та діти проживають в будинку НОМЕР_1, що розташований по АДРЕСА_1, який складається з двох жилих кімнат та коридору без зручностей.

Сім'я ОСОБА_6 є багатодітною сімією, відповідачка має статус мати-одиначки.

Проблемну родину відповідачки, було виявлено у липні 2011 році.

З метою сприянню подаланню відповідачкою складних життєвих обставин дітей тимчасово з 5 серпня 2011 року по жовтень 2011 року було влаштовано до притулку для дітей служби у справах дітей апарату Первомайскої міської ради (а.с.29-30, 32-36).

Діти є учнями Первомайської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №4. ОСОБА_3 начається у 5-А класі, ОСОБА_4 у 4-В класі, ОСОБА_5 у 2-Г класі (а.с. 44-46).

З 16 лютого 2015 року до 11 серпня 2015 року діти перебували в КЗ «Первомайський центр соціально-психологічної реабілітації дітей». Під час перебування дітей у КЗ «Первомайський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» мати відвідувала дітей не регулярно. (а.с.49).

Мати дітей офіційно не працевлаштована, працює за наймом.

Згідно актів обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_6 за 2015 рік, складених працівниками сектору захисту прав, сводоб та законних інтересів дітей служби у справах дітей, сектору опіки та піклування, класних керівників Первомайської ЗОШ І-ІІІ ст. №4, соціального педагога, вбачається, що сім'я є малозабезпеченою. Будинок в якому проживає сім'я складається з двох кімнат, коридору та кухні. В наявності два ліжка, двояруснє ліжко для дітей, шафа для одягу, стіл, телевізор, холодильник, елекритчна плита. В будинку неприбрано, дитячі річі розкидані та брудні. В подальшому зазначено, що в будинку зроблено косметичний ремонт (а.с.24-28).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 16 жовтня 2015 року є доцільним відібрання дітей через неналежне виконання ОСОБА_6 батьківських обов'язків. Так, мати не працює, не забезпечує дітей одягом та продуктами харчування, належним чином не здійснює контроль за навчанням, відвідуванням уроків та розвитком дітей, не цікавиться їх успішністю та не прагне створити належні умови для гармонійного розвитку, виховання та навчання (а.с.10-14).

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 1 грудня 2015 року ОСОБА_6 було притягнуто до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків (а.с.70).

Як зазначено в ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

В статті 12 «Закону України «Про охорону дитинства» закріплено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про стан здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток.

З огляду на наведені обставини, суд правильно прийшов до висновку, що відповідачка неналежним чином виконує батьківські обов'язки по утриманню та вихованню дітей, оскільки в достатній мірі не піклуються про стан їх здоров'я, не забезпечують їх навчання та соціальну адаптацію.

Як визначено статтею 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам -за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Згідно з п. 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Таким чином, підставою відібрання дитини без позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім'ї небезпечної для дитини обстановки: її життя, здоров'я і морального виховання.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод проголошено, що кожен має право на повагу до свого сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Справи щодо відібрання дітей неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини.

При розгляді справи «Савіни проти України» (CASE OF SAVINY v. UKRAINE) №39948/06, п. 49-50) Європейський суд з прав людини наголосив на такому.

Хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу «Ньяоре проти Франції» (Gnahore v. France), № 40031/98, п. 59, ECHR 2000 -IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава -відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу «Скоццарі та Дж'юнта проти Італії» (Scozzari & Giunta v. Italy), [GC], №№ 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000 -VIII).

Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу «Хазе проти Німеччини» (Haase v. Germany), № 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004 -III (витяги)). При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я (див. справи «Валлова і Валла проти Чеської Республіки» (Wallova and Walla v. the Czech Republic), № 23848/04, п. 72, від 26 жовтня 2006 року; і «Гавелка та інші проти Чеської Республіки» (Havelka and Others v. the Czech Republic), № 23499/06, п. 57, від 21 червня 2007 року). З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (див., наприклад, справу «К. А. проти Фінляндії» (K. A. v. Finland), № 27751/95, п. 92, ЄСПЛ 2003 -I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (див., наприклад, справу «Мозер проти Австрії» (Moser v. Austria), № 12643/02, п. 68, від 21 вересня 2006 року; згадані вище рішення у справі «Валлова і Валла проти Чеської Республіки», пп. 73- 76, та у справі Гавелка та інші, п. 61).

Враховуючи викладені обставини, встановлені судом, бажання відповідачки виховувати та утримувати дітей в подальшому, бажання доньки проживати в родині з матір'ю та братами, думку якої було вислухано, тісний психологічний контакт з матір'ю, відсутність переконливих доказів наявності реальної небезпеки для здоров'я дітей у разі залишення їх в сім'ї, яка не може бути усунута іншими заходами ніж відібрання дітей від матері, суд обґрунтовано вважав за можливе відмовити в задоволенні позову.

Такий висновок суду відповідає наведеній практиці Європейського суду з прав людини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а зводяться до переоцінки наданих доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права то апеляційна скарга в силу ч.1 ст. 308 ЦПК України підлягає відхиленню.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Органу опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області відхилити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: