Ухвала суду № 56775526, 29.03.2016, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа №: 467/38/16-ц Провадження № 2/486/306/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року Суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волкова О.І., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до спадкоємців ОСОБА_2 про витребування з чужого незаконного володіння зернозбирального комбайну "Нива".

В С Т А Н О В И В:

28 березня 2016 року протоколом автоматизованого розподілу справ передачі судової справи цивільну справу №467/38/16-ц було розподілено головуючій - судді Волковій О.І.

29 березня 2016 року суддею Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волковою О.І. заявлено самовідвід в звязку з тим, що 09 лютого 2016 року нею було винесено ухвалу, якою позовну заяву ОСОБА_1 до спадкоємців ОСОБА_2 про витребування з чужого незаконного володіння зернозбирального комбайну «Нива» залишено без розгляду. Ухвалу колегією суддів Апеляційного суду Миколаївської області від 21.03.2016 року ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області скасовано і справу повернуто до суду для розгляду.

З урахуванням того, що суддя, залишаючи позовну заяву без розгляду у цивільній справі №467/38/16-ц в своєму процесуальному документі (ухвала від 09.02.2016 р.) суддя роз'ясяючи позивачеві, що йому слід звернутися до відділу ДВС Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області про зміну сторони виконавчого провадження, фактично висловила свою правову позицію з приводу способу захисту порушеного права позивача, що унеможливлює її участь в розгляді данної справи.

Незважаючи на те, що правова позиція Апеляційного суду Миколаївської області та суду першої інстанції різна, ухвала про залишення позовної заяви без розгляду в якій роз'яснено спосіб захисту позивачеві, скасована, та на думку колегії суддів є помилковою, але дана обставина не надає правових підстав судді ухвалювати рішення в даній справі.

Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі "Білуха проти України" від 28.10.1998р. у справі "Веттштайн проти Швейцарії", тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зайнятий з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язанні між собою ("Пуллар проти Сполученого Королівства" і "Томанн проти Швейцарии", а також "Екедемі Трейдинг Лтд" та інші проти Греції" і "Дактарас проти Литви" та проти України).

Суд, який розглядає справу має бути "безстороннім" і "незалежним" за ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і засад судочинства.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.

Суддя звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватись навіть гепотетичної можливості впливу на Європейський суд іноді визнається достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду (рішення у справах Белілос проти Швейцарії, Очолан проти Турції. Європейський суд застерігає, що навіть самі лише сумніви розсудливого спостерігача в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд (рішення у справах Ферантелі та Сантанджело проти Італії , Хаусчілдт проти Данії.

Згідно ст. 6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "кожен має право на справедливий розгляд його справи… незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків …".

Суд вважає, що на підставі вищевикладеного у позивача можуть виникнути сумніви щодо незалежності та неупередженості головуючого.

Зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, як домогаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідним для гарантування рівності сторін перед судом (п. 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 КМ РЄ.

За таких обставин вважаю за доцільним заявити собі самовідвід.

Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою ЄСПЛ, ст.ст. 20,23,24,25 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Задовольнити заявлений самовідвід судді Волкової О.І. та повернути справу №467/38/16-ц до секретаріату суду для проведення її перерозподілу в порядку ст.11-1 ЦПК України.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Южноукраїнського міського суду ОСОБА_3