Рішення № 5677392, 20.05.2009, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 2- 52/09р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2009 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Зимогляд В.В.

при секретарі Галикіній Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - будівельний комбінат “Моноліт” про поновлення на попередній роботі, про стягнення заборгованості по заробітній платі, про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені, про стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить поновити його на посаді водія в ТОВ ВБК “Моноліт”; стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 431,88 грн; стягнути з відповідача компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 431,88 грн; стягнути з відповідача середню заробітну плату за затримку розрахунку при звільнені з 22.07.2008 року; стягнути з відповідача заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 22.07.2008 року; та просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 3000 гривень.

ОСОБА_1 свої позовні вимоги мотивує тим, що на підставі наказу № 258 від 2.10.2006р. він був прийнятий на роботу в ТОВ ВБК „Моноліт” на посаду водія.

Наказом по підприємству № 14 від 3.07.2007р. був звільнений з роботі за п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України, але рішенням апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2008 року був поновлений на роботі з стягненням на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Однак відповідач у добровільному порядку не виконав рішення суду, у зв’язку з чим він був змушений звернутися до виконавчої служби. В результаті, 8 липня 2008 року, він поновлений на роботі і після цього звернувся до відповідача із заявою про надання йому щорічної відпустки з послідуючим звільненням.

В задоволенні його заяви відповідачем було відмовлено, тому він подав заяву про звільнення з роботи на підставі ч. 3 с. 38 КЗпП України у визначений ним строк, у зв’язку з невиконанням відповідачем законодавства про працю, тому як відповідач незаконно звільнив його з роботи, в добровільному порядку не виконав рішення суду про поновлення на роботі та виплату заробітної плати в межах за один місяць, і не надав йому щорічну відпустку.

Після цього, наказом по підприємству № 12 від 22 липня 2008 року відповідач звільнив його з роботи на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, тобто за допущені з 9.07.2008р. прогули.

Своє звільнення вважає незаконним, тому що відповідач допустив вищевказані порушення законодавства про працю і повинен був на підставі поданої ним заяви звільнити його у визначений ним строк з 9 липня 2008р., тому він не допускав прогулів з 9.07.2008р. по 22.07.2008р.

Посилаючись на вищевказані доводи, ОСОБА_1 у своєму позові просить поновити його на попередній роботі в ТОВ Виробничо – будівельний комбінат „Моноліт” в якості водія. Стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 431,88 грн., компенсацію за невикористану відпустку 431,88 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з 22.07.2008р., середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 22.07.2008р., та моральну шкоду 3000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги по викладеним в ньому доводах та підставах і уточнив, що просить стягнути заборгованість по заробітній платі з 4 червня 2008 року по 4 липня 2008 року, тобто тільки за один місяць після його поновлення судом на роботі. Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 липня 2008 року по 2 квітня 2009 року в сумі 3069 грн. 30 коп. Внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_1 не міг працевлаштуватися на роботу, тому як у трудовій книжці мається запис про звільнення за прогули.

Представник відповідача позов не визнала та пояснила, що про результати розгляду справи за позовом ОСОБА_1 про поновлення його на роботі апеляційним судом Запорізької області підприємству не було відомо. Копія рішення була отримана лише 11.07.2008р. Наказом по підприємству від 8.07.2008р. № 11 ОСОБА_1 поновлений на роботі у якості водія з 4.07.2007р., до якої повинен був приступити 8.07.2008 року.

Але 8.07.2008р. ОСОБА_1 надав заяву про звільнення за власним бажанням, на яку було дана згода з відпрацюванням працівника.

Однак 9.07.2008р. ОСОБА_1 не приступив до роботи з 7.00 год. ранку, з’явився на підприємство лише у 12.10 год. та відмовився стати до роботи, що зафіксовано в акті підприємства. У той же день, поштою надійшла друга заява ОСОБА_1 про його звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 9.07.2008р. по викладених ним доводах.

Однак ці доводи позивача не обґрунтовані тому, що заява ОСОБА_1 про звільнення за ст. 38 КЗпП України надійшла вже після того, як він скоїв прогул (був відсутній на роботі більш трьох годин без поважних причин), а також був відсутній на роботі протягом усього робочого дня та встановленого двотижневого строку.

Оскільки ОСОБА_1 не працював в день свого звільнення, а також не заявив свої вимоги про розрахунок відповідно до ст. 116 КЗпП України, заробітна плата йому не була виплачена.

В обґрунтування своїх доводів представник відповідача посилається також на показання свідка ОСОБА_2 про те, що заяву про надання щорічної відпустки у день поновлення на роботі в ТОВ ВБК “Моноліт”, ОСОБА_1 не писав. У той день, коли він прийшов для поновлення на роботу, інших людей у кабінеті адміністрації не було, ніяких заяв до адміністрації ОСОБА_1 не подавав. 09.07.2008 р. ОСОБА_1 повинен був вийти на роботу, але не з’явився. О восьмій ранку 09.07.2008 р. вона телефонувала у цех, але ОСОБА_1 на робочому місці не було. ОСОБА_1 був ознайомлений про його обов’язки на робочому місці, яке він мав, йому було роз’яснено, що 09.07.2008 р. він повинен приступити до роботи. Однак у назначений день він на роботу не вийшов. 09.07.2008 р. на підприємство по пошті надійшла заява ОСОБА_1 про звільнення і директор ТОВ ВБК “Моноліт” наказав підколоти його до справи ОСОБА_1. За період з 09.07.2008 р. по 22.07.2008 р. на робочому місці ОСОБА_1 не з’являвся, тому 22.07.2008 р. був винесений наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогули.

Вислухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково по наступних підставах.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2008 року ОСОБА_1 поновлений на попередній роботі водія в ТОВ виробничо – будівельний комбінат „Моноліт” з 4 липня 2007 року. На його користь з підприємства стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2644,32 грн. та моральна шкода 2000 грн. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах платежу за один місяць у сумі 480 грн. допущено до негайного виконання /а.с. 4 - 6/.

8 липня 2008 року ОСОБА_1 надав заяву на ім’я генерального директора ТОВ ВБК „Моноліт” про поновлення його на роботі у якості водія відповідно до рішення апеляційного суду від 4.07.2007р. /а.с. 24/.

Наказом генерального директора ТОВ ВБК „Моноліт” № 11 від 8.07.2008р. ОСОБА_1 поновлений на роботі на посаді водія транспортних засобів з 4 липня 2007 року з початком роботи 9 липня 2008 року /а.с. 25/.

При примусовому виконанні виконавчого листу № 2-247/08р., виданого 11.06.2008р. Мелітопольським міськрайонним судом державним виконавцем Бабаніним А.В. складений Акт від 8.07.2008р. про поновлення ОСОБА_1 на роботі в ТОВ ВБК „Моноліт” в якості водія /а.с. 21/.

8 липня 2008 року ОСОБА_1 подав заяву на ім’я генерального директора ТОВ ВБК „Моноліт” про звільнення з роботи за власним бажанням з 9 липня 2008 року, яка підписана керівником з відпрацюванням по 22.07.2008р. /а.с. 23/.

9 липня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до керівника підприємства із заявою про звільнення з роботи з 9.07.2008р. на підставі ст. 38 КЗпП України, у зв’язку з невиконанням законодавства про працю: незаконним звільненням з роботи, невиплатою компенсації за час вимушеного прогулу, заробітної плати за один місяць, та ненаданням щорічного оплачуваної відпустки /а.с. 22/.

Згідно Книги запису поштових відправлень та повідомлень ТОВ ВБК „Моноліт”, Акту отримання поштового відправлення, вказана заява ОСОБА_1 надійшла до підприємства 9 липня 2008 року о 14.30 год. /а.с. 19, 22/.

Відповідно до Актів від 8.07.2008р, від 9.07.2008р., доповідних від 9.07.2008р. та від 22.07.2008р., водій ОСОБА_1 відмовився приступити до роботи у зазначений день та надав заяву про звільнення за власним бажанням, яка була підписана керівником з умовою роботи працівника протягом двох тижнів, про що ОСОБА_1 був повідомлений. 9.07.2008р. ОСОБА_1 вийшов на своє робоче місце у 12.00 годин, тоді як робочий день у ВБК „Моноліт” починається в 7.00 годин. Приступити до роботи відмовився та не виходив на роботу по 22 липня 2008 року /а.с. 13, 14, 17, 20/.

Наказом № 12 від 22 липня 2008 року водія транспортного цеху ОСОБА_1 звільнений з роботи 9 липня 2008 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин, скоєні з 9.07.2008р. /а.с. 16/.

Згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору з цих питань /ч. 3/.

Тобто, в даному випадку наявність підстав звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогули (невихід на роботу без поважних причин в період встановленого двотижневого строку попередження про звільнення з 9.07.2008 р. по 22.07.2008р.) залежить від встановлення фактів невиконання відповідачем законодавства про працю, при наявності яких ОСОБА_1 мав право розірвати трудовий договір у встановлений ним строк, тобто з 9.07.2008р.

Згідно ч. 5 ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом , який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до Журналу реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ ВБК „Моноліт” постанова державного виконавця про відкриття провадження про поновлення ОСОБА_1 на роботі була отримана 1.07.2008р., однак ОСОБА_1 поновлений на роботі не був.

При примусовому виконанні виконавчого листу № 2-247/08р., виданого 11.06.2008р. Мелітопольським міськрайонним судом, державним виконавцем Бабаніним А.В. складений Акт від 8.07.2009р. про поновлення ОСОБА_1 на роботі в ТОВ ВБК „Моноліт” в якості водія /а.с. 21/.

Вказані докази свідчать про те, що відповідач не виконав вимоги ст. 235 ч.5 КЗпП України про негайне поновлення працівника на роботі, у тому числі й про виплату середнього заробітку. Тому суд вважає, що ОСОБА_1 мав підстави для розірвання трудового договору у визначений ним строк, тобто з 9.07.2008 року. Тому його неявку на роботу з 9 липня по 22 липня 2008 року не можна розцінювати як прогул без поважних причин. Тобто, законних підстав для звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст. 40 КЗпП України, не малося.

При таких обставинах і з урахуванням того, що у наступний час позивач наполягає на поновленні на робот, а не зміні формулювання причин звільнення, суд вважає, що ОСОБА_1 повинен бути поновлений на роботі з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до ч.1, 2 ст. 235 КЗпП України.

В обґрунтування позову представник позивача надав розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 3069 грн. 30 коп. за 195 робочих днів з 22.07.2008р. до 9.04.2009р. /а.с. 63/, та підтвердив його у судовому засіданні, не наполягаючи на стягненні середнього заробітку з дати звільнення ОСОБА_1 з роботи, тобто з 9.07.2008р., а лише з дати винесення наказу про звільнення – з 22.07.2008р.

Згідно довідки відповідача, середня заробітна плата та середньо денна заробітна плата водія транспортного цеху ОСОБА_1 складає, відповідно 479, 13 грн. та 15, 74 грн. /а.с. 47/. Тому, з урахуванням обсягу позовних вимог та кількості робочих днів в ТОВ ВБК „Моноліт” з 22.07. 2008р. по 9.04.2009р. включно – 195 днів, що підтвердив представник відповідача, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу за вказаний позивачем період становить 3069,30 грн. /15,74 х 195/. Тобто, вказані вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Статтею 236 КЗпП України передбачена відповідальність власника або уповноваженого ним органу за затримку виконання рішення про поновлення працівника на роботі.

Як зазначено вище, ОСОБА_1 був поновлений на роботі рішенням апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2008 року з стягненням середнього заробітку за весь вказаний час вимушеного прогулу. Тобто, з 16 травня 2008 року ОСОБА_1 повинен був стати до роботи з нараховуванням та виплатою відповідачем заробітної плати.

З цього приводу позивач просить стягнути на його користь заробітну плату, але тільки за період з 16 травня 2008 року по 9 липня 2008 року в розмірі середнього місячного заробітку 431,88 грн..

Приймаючи до уваги, що відповідач несвоєчасно виконав рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі, добровільно не нарахував та не виплатив йому середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці поновлення на роботі, суд вважає, що маються підстави для стягнення з відповідача заборгованості по виплаті середнього заробітку в сумі 472,20 грн., в межах заявлених вимог.

Крім того, є всі підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку у розмірі 431,88 грн., що відповідає вимогам ст. 3 ЗУ “Про відпустку”, відповідно до якої, за бажанням працівника у разі його звільнення йому має бути надано невикористану відпустку.

Також, згідно ст. 237-1 КЗпП України, в разі порушення законних прав працівника, які призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, власник або уповноважений ним орган відшкодовує моральну шкоду.

В обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 посилається на те, що у зв’язку з незаконним звільненням він залишився без роботи, що призвело до додаткових зусиль в організації життя, які негативно відобразилися на стан його самопочуття.

Приймаючи до уваги, що у судовому засіданні встановлені факти порушення відповідачем законних прав ОСОБА_1 при його поновленні на роботі, виплаті заробітної плати та звільненні з роботи, суд вважає, що маються підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу.

При визначенні розміру моральної шкоди, враховуючи наявність винних дій відповідача в порушенні прав працівника, істотність вимушених змін життєвих зв’язків позивача та його зусилля для організації свого життя, а також глибину його моральних страждань, матеріальне становище, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково, в розмірі 1000 гривень.

Вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, на підставі ст. 117 КЗпП України, суперечать іншим вимогам і при поновленні його на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 38, 40 п.4, 117, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 3 ЗУ “Про відпустки”, ст. 10, 60, 209, 213 – 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - будівельний комбінат “Моноліт” про поновлення на попередній роботі, про стягнення заборгованості по заробітній платі, про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені, про стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 з 9.07.2008 року на посаді водія в Товаристві з обмеженою відповідальністю виробничо – будівельному комбінаті “Моноліт”.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - будівельний комбінат “Моноліт”, (р/р 26002301280052 в “Промінвестбанк”, код ОКПО 13608275, МФО 313043), що розташований за адресою: м. Мелітополь, вул. Кірова, б. 188-а, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць у сумі 472 /чотириста сімдесят дві/ гривні 20 коп..

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді водія в Товаристві з обмеженою відповідальністю виробничо – будівельному комбінаті “Моноліт” та стягненню середнього заробітку в межах за один місяць в сумі 472,20 гривень – допустити до негайного виконання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - будівельний комбінат “Моноліт”, (р/р 26002301280052 в “Промінвестбанк”, код ОКПО 13608275, МФО 313043), що розташований за адресою: м. Мелітополь, вул. Кірова, б. 188-а, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість по заробітній платі у розмірі 431 /чотириста тридцять одна/ гривня 88 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - будівельний комбінат “Моноліт”, (р/р 26002301280052 в “Промінвестбанк”, код ОКПО 13608275, МФО 313043), що розташований за адресою: м. Мелітополь, вул. Кірова, б. 188-а, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 431 /чотириста тридцять одна/ гривня 88 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - будівельний комбінат “Моноліт”, (р/р 26002301280052 в “Промінвестбанк”, код ОКПО 13608275, МФО 313043), що розташований за адресою: м. Мелітополь, вул. Кірова, б. 188-а, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, заробітну плату за час вимушеного прогулу з 22.07.2008 року, у розмірі 2597 /дві тисячі п’ятсот дев’яносто сім/ гривень 10 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - будівельний комбінат “Моноліт”, (р/р 26002301280052 в “Промінвестбанк”, код ОКПО 13608275, МФО 313043), що розташований за адресою: м. Мелітополь, вул. Кірова, б. 188-а, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, моральну шкоду у розмірі 1000 /одна тисяча/ гривень.

В частині позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - будівельний комбінат “Моноліт” на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільнені з 22.07.2008 року - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - будівельний комбінат “Моноліт”, (р/р 26002301280052 в “Промінвестбанк”, код ОКПО 13608275, МФО 313043), що розташований за адресою: м. Мелітополь, вул. Кірова, б. 188-а, в дохід держави 51,00 грн судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - будівельний комбінат “Моноліт”, (р/р 26002301280052 в “Промінвестбанк”, код ОКПО 13608275, МФО 313043), що розташований за адресою: м. Мелітополь, вул. Кірова, б. 188-а, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ: В.В. ЗИМОГЛЯД