Ухвала суду № 56768801, 23.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3319/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Лемещук Наталі Вадимівни та представника апелянта - Бацелі Віталія Віталійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОНИСС" до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ОНИСС" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі ДФС) про визнання протиправними рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610024/1 від 12 березня 2015 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи попуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00062 від 12 березня 2015 року, а також з вимогою скасувати вказані рішення та картку відмови.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, ДФС подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ та компанія-нерезидент "SARTЙN Ambalaj Sanayi ve Ticaret A.S.", Турецька Республіка, уклали контракт №SAR/ONISS-04-06 на придбання товару. Найменування та кількість товару, ціна, умови постачання, вартість партії поставки, строк поставки, інші умови обумовлено сторонами в додатку до контракту, специфікаціях до зазначеного контракту.

На виконання вимог зазначеного контракту на адресу TOB надійшов товар: жерстяна кришка без літографії.

Для здійснення митного оформлення вказаного товару, позивачем до ДФС 07 березня 2015 було подано митну декларацію (МД) №500060001/2015/005267, з визначенням митної вартості товару за ціною контракту (основний метод) та відповідні матеріали.

За результатами візуальної перевірки наданих разом з МД документів та співставлення даних, поданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару та відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю та оформлення, на етапі контролю митної вартості правильності визначення митної вартості товарів, задекларованих у МД від 07 березня 2015 №500060001/2015/005267 встановлено, що подані документі містять розбіжності, а саме:

- в банківському платіжному дорученні від 24 лютого 2015 №3 наявне посилання на проформу інвойс, реквізити якої відмінні від реквізитів інвойсу поданого до митного оформлення;

- в поданих до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення та сертифікаті про походження товару від 24 лютого 2015 №С 0118129 зазначено комерційний інвойс від 20 лютого 2015 №А351345, а до митного оформлення надано інвойс від 20 лютого 2015 №А-351345;

- у п.5 зовнішньоекономічного договору від 15 липня 2013 № SAR/ONISS-04-06 зазначено, що дата навантаження (інвойсу) повинна відповідати даті відвантаження товару, але згідно наданої до митного оформлення морської транспортної накладної (коносаменту) №АD/GЕМ15/0329 дата відвантаження товару є 22 лютого 2014 року, а дата комерційного інвойсу від 20 лютого 2015;

- згідно п.5.6 зовнішньоекономічного договору 15 липня 2013 № SAR/ONISS-04-06 продавець передає покупцеві технічну специфікацію та сертифікат якості, які відсутні у пакеті документів поданого до митного оформлення;

- у поданому до митного оформлення зовнішньоекономічному контракті від 15 липня 2013 №SAR/ONISS-04-06 та у комерційному інвойсі від 20 травня 2015 № А351345 різні підписи іноземного контрактоутримувача;

- у поданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) від 15 липня 2013 SAR/ONISS-04-06.

12 березня 2015 року митним органом складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00062 та рішення про коригування митної вартості товарів від 12 березня 2015 №500060001/2015/610024/1, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції, на ряду з іншим, виходив з того, що відповідачем не було вказано які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Пунктом 1 ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до ч.1 та 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст.57 МК України (Глава 9) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та не застосовуючи основний метод визначення митної вартості відповідач виходив з того, що у поданих документах містяться розбіжності та відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Частиною 2 ст.53 МК України визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів, якими є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ст.53 МК України вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-IV Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу: контракт №SAR/ONISS-04-06, додаток № 1 до контракту, рахунок-фактуру (Invoice) № А-351345 від 20 лютого 2015 pоку, пакувальний лист (Packing List) № А-351345 від 20 лютого 2015 pоку, митну декларацію країни відправлення №160400 від 20 лютого 2015 pоку, транспортний коносамент на змішану перевозку (Combined Transport Bill of Lading) №AD/GEM15/0329 від 22 лютого 2015 pоку, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №150583 від 06 березня 2015 pоку, клієнтський переказ в системі SWIFT від 24 лютого 2015 pоку, сертифікат про походження товару форми A (Certifнcate Of Origin) № COI 18129 від 24 лютого 2015 pоку.

Отже, позивачем було надано всі необхідні та вичерпні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за вказаним контрактом, тому колегія суддів приходить до висновку, що прийняття спірного рішення відповідачем є безпідставним та таким, що суперечить основним принципам здійснення державної митної справи (ст.8 МК України), зокрема, законності та додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на наявність розбіжностей у поданих декларантом з метою здійснення митного оформлення документах, які викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, і які, за твердженням відповідача, стали підставою для відмови у здійсненні митного оформлення та коригування митної вартості товарів.

Так, посилання митного органу на те, що в банківському платіжному дорученні №3 наявне посилання на проформу-інвойс, реквізити якого відмінні від реквізитів інвойсу, поданого до митного оформлення, є безпідставним, оскільки за наслідком дослідження платіжного доручення від 24 лютого 2015 №3 було встановлено, що у графі 70: призначення платежу: proforma-invoice RU1857-15 dd 16 лютого 2015; проформи-інвойсу, який містить відомості, що відповідають зазначеним у платіжному дорученні №3 а саме: RU1857-15 dd 16 лютого 2015 року, в той же час, інвойс не містить відомостей щодо proforma-invoice RU1857-15 dd 16 лютого 2015 року, однак, містить посилання на контракт № SAR/ONISS-04-06 від 15 липня 2013 року.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання ДФС на п.5 зовнішньоекономічного договору від 15 липня 2013 року № SAR/ONISS-04-06, у якому зазначено, що дата навантаження (інвойсу) повинна відповідати даті відвантаження товару, але згідно наданої до митного оформлення морської транспортної накладної (коносаменту) №АD/GЕМ15/0329 дата відвантаження товару є 22 лютого 2014 року, а дата комерційного інвойсу від 20 лютого 2015 року, з огляду на змішану перевозку вантажу спочатку автомобільним, а потім морським транспортом. Датою відвантаження товару на автомобільний транспорт є 20 лютого 2015 pоку, що підтверджується інвойсом, а датою завантаження товару на судно є 22 лютого 2015 року.

Також, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на п.5.6 зовнішньоекономічного договору 15 липня 2013 № SAR/ONISS-04-06, за яким продавець передає покупцеві технічну специфікацію та сертифікат якості, які відсутні у пакеті документів поданого до митного оформлення, оскільки жерстяна кришка без літографії не входить до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, а тому надання до митного органу сертифікату якості не є обов'язковим.

Окрім іншого, доводи ДФС про відсутність посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) у копії митної декларації країни відправлення є безпідставним, оскільки форма експортної декларації затверджена країною відправником і до неї не застосовуються правила заповнення документів за нормами українського законодавства.

Також, приписами ст.53 МК України встановлено, що митна декларація країни відправлення не є обов'язковим документом, що повинний надаватися декларантом з метою митного оформлення товарів.

Крім того, колегія суддів вважає посилання ДФС на відсутність дефісу у комерційному інвойсі від 20 лютого 2015 року №А351345 в порівнянні з інвойсом поданим до митного оформлення, незначущими, формальними та такими, що не впливають на митну вартість товару та не можуть бути підставою для коригування останньої.

Таким чином, в ході розгляду справи колегією суддів встановлено, що подані декларантом документи з метою здійснення митного оформлення поставлених за вказаним контрактом товарів фактично не мали розбіжностей, на наявність яких посилався митний орган, як на підставу неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом.

Крім того, слід зазначити, що при прийнятті рішенні про коригування митної вартості від 12 березня 2015 року №500060001/2015/610024/1 митним органом визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) та база даних ПІК Інспектор-2006, у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Так, ДФС посилався на митні декларації: №807100000/2015/006801 від 05 березня 2015 року, в яких ціна, на думку відповідача, ідентичного товару складала - 2,98 доларів США за кг нетто.

Разом з тим, товар по вказаним митним деклараціям не є ідентичним по відношенню до спірного товару, оскільки кришки по митній декларації №807100000/2015/006801, на відміну від товару по даним спірним відносинам, мали літографію (а.с.82), що підвищує їх вартість (лист контрагента позивача (а.с.141)) та, відповідно, виключає можливість порівняння митної вартості вказаних товарів та визначення митної вартості товару позивача на підставі декларації: №807100000/2015/006801 від 05 березня 2015 року.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія у суддів приходить до висновку, що митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам МК України, в зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ДФС викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук