Ухвала суду № 56768800, 23.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

---------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3539/15-а

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, 3-ті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", про визнання протиправним та скасування рішення.

Представником відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення ВАСУ іншої справи № 826/9693/13.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року клопотання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задоволено. Суд зупинив провадження у адміністративній справі № 821/3539/15-а до вирішення Конституційним судом України конституційного подання Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначається, що оскаржувана ухвала винесена всупереч норм чинного законодавства, а також при неповному з'ясуванні обставин справи і тому підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи клопотання відповідача про зупинення провадження по справі суд першої інстанції посилається на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду від 02 квітня 2015 року провадження у справі №К/800/43574/14 (№826/9693/13-а) за позовом фізичної особи до НБУ про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення шкоди - зупинено та ухвалено звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Однак, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками, викладеними в оскаржуваній ухвалі, вважає, що суд, при її постановленні неповно з'ясував обставини справи, не довів обставини, що мають значення для справи, допустив невідповідність висновків у справі обставинам справи, чим порушив процесуального норми права з огляду на наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у якому, посилаючись на протиправність рішення відповідача, просив суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між позивачем і банком, та зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно вкладника (позивача) для включення його до переліку осіб, які мають право на відшкодування депозитних коштів від Фонду.

Відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі з посиланням на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 квітня 2015 року по справі №К/800/43574/14 провадження у справі за позовом фізичної особи до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення шкоді - зупинено та ухвалено звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зазначене клопотання було задоволено з огляду на те, що оскільки при вирішення даної адміністративної справи судом можуть бути застосовані норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", окремі положення якого перевіряються на відповідність Конституції України, то визнання цього закону неконституційним можливо вплине на розгляд даної справи.

Колегія суддів проаналізувавши матеріали справи, вважає висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі про зупинення провадження, необґрунтованими з огляду на наступні обставини.

Суд першої інстанції посилається в якості правової підстави зупинення провадження у справі на положення п.3 ч.1 ст.156 КАС України, відповідно до якої суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Як вбачається з матеріалів справи, підстави, за якими Вищій адміністративний суд звернувся до Конституційного Суду України, не стосуються тих положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими позивач обґрунтовує даний позов.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 03 липня 2015 року№13 "Про звернення до Конституційного суду України з Конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України постановлено звернутися до Конституційного суду України з відповідним Конституційним поданням.

З мотивувальної частини ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 квітня 2015 року у справі №К/800/43574/14, на думку колегії суддів, попри встановлену мету Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" - захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України (частина 2 статті 1 Закону) - його практичне застосування до неплатоспроможних банків ставить вкладників банку в нерівні умови при відшкодуванні депозитних коштів, допускає застосування різних підходів у зобов'язальних відносинах з кредиторами та позичальниками банку.

Верховним Судом України у Конституційному поданні вказується на неконституційність окремих положень Закону, зокрема, в частині наділення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) повноваженнями регулювання банківської системи; в частині порушення верховенства права, оскільки Фонд не підпорядкований жодному державному органу; в частині дискримінаційних і таких, що звужують зміст і обсяг прав, порушують право власності вкладників за вкладами, строк повернення яких не настав.

Таким чином, предмет розгляду даної справи та справи, на яку посилався відповідач, заявляючи клопотання про зупинення провадження у справі є різними, тому що у справі №826/9693/13-а підставами звернення до суду стало те, що Національний банк України в порушення вимог статті 41 Конституції України прийняв рішення, які порушують його майнові права, а саме право володіти, користуватися та розпоряджатися депозитними заощадженнями та відсотками за ними у публічному акціонерному товаристві "Банк "Таврика", строк повернення яких не настав.

Предметом спору по даній адміністративній справі є правомірність прийнятого відповідачем рішення про визнання нікчемним правочину - договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та АТ "Дельта Банк", та неможливість, у зв'язку із цим рішенням, отримання позивачем відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду. Конституційним Судом України не відкривалося провадження за поданням щодо конституційності Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тим положенням, якими позивач обґрунтовує свої вимоги у даній адміністративній справі.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що процедура зупинення провадження у справі в разі виникнення у суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону Конституції України чітко визначена КАС України.

Відповідно до частини 5 ст. 9 КАС України у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

В даному випадку позивач не посилається на неконституційність Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" чи окремих його положень, а оскаржує протиправне рішення, з посиланням на норми саме цього закону.

У клопотанні про зупинення провадження у справі суд першої інстанції не наводить доводи на користь того, чому норми (статті) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору, не відповідають Конституції України, а лише вказує, що, на його думку, закон може бути визнаний в цілому неконституційним, і це може вплинути на розгляд даної справи.

Інших обставин чи даних, які б свідчили про невідповідність Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Конституції України чи могли б викликати у суду сумніви з цього приводу, у матеріалах справи немає.

Виходячи з цього судова колегія зазначає, що можливість зупинення провадження по даній справи на підставі положень ст. 9 КАС України є лише у тому разі, якщо суд при розгляді даної справи дійде переконання (або виникнуть сумніви) про неконституційність Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і лише після того, як саме цей суд, що розглядає дану справу, звернеться до Верховного Суду України та наведе у зверненні відповідні обґрунтування, які, на його думку свідчать про неконституційність норм закону, що підлягає застосуванню при вирішенні цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи такі висновки в оскаржуваній ухвалі відсутні.

Крім того відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 245 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Будь-яких перешкод чи обґрунтувань з приводу неможливості перегляду даної справи за нововиявленими обставинами, у випадку встановлення неконституційності Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в оскаржуваній ухвалі також не доведено.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу в порушення КАС України, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню з постановленням по справі нової ухвали.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року - скасувати. Прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про зупинення провадження у справі - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та оскарженню не підлягає.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук