Рішення № 56768439, 17.03.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 679/1551/15-ц

Провадження № 22-ц/792/83/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Грох Л.М.,

суддів: Костенка А.М., Гринчука Р.С.,

секретар Гриньова А.М.,

з участю сторін, представників сторін,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом комунального підприємства Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об'єднання» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 жовтня 2015 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В серпні 2015 року КП Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об'єднання», звертаючись до суду з вказаним позовом до відповідачів, вказувало, що воно надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Нетішин відповідно до тарифів, затверджених рішенням Нетішинської міської ради від 28 грудня 2011 року № 388 «Про затвердження тарифів та послуг з утримання будинків та прибудинкових територій». Відповідачі зареєстровані у АДРЕСА_1, договір про надання послуг з ними не укладався, але між ними та позивачем існують фактичні правовідносини, оскільки позивач надає житлово-комунальні послуги, а відповідачі ними користуються. Протягом тривалого часу відповідачі не вносять плату за ці послуги у повному обсязі. У зв'язку з цим рішенням Нетішинського міського суду від 19.05.2013 року з відповідачів стягнуто заборгованість станом на 10.10.2013 року. Незважаючи на це, відповідачі і надалі не виконують свої обов'язки з оплати цих послуг і за період з 01.10.2013 року по 01.08.2015 року утворилася заборгованість в сумі 2895,49 грн. Тому позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за надані послуги в сумі 2895,49 грн., на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 1210,12 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 69,79 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Нетішинського міського суду від 16.10.2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь комунального підприємства Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об'єднання» заборгованість за отримані послуги з утримання будинку та прибудинкової території станом на 01 серпня 2015 року в сумі 2895,49 грн., 1210,12 грн. інфляційних витрат, 3 % річних в сумі 69,79 грн., всього 4175,40 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційних скаргах ОСОБА_3, ОСОБА_1 вважають рішення суду незаконним, та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в позові. Судом не було проведено заочний розгляд справи за наявності до того підстав. Суд не перевірив та не встановив, що апелянти фактично не проживають в АДРЕСА_1, не є квартиронаймачами та споживачами комунальних послуг, а також не є власниками цієї квартири чи членами його сім'ї, тобто, є неналежними відповідачами, що мало бути підставою для відмови в позові до них.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 також вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в позові. На думку апелянта, суд першої інстанції не з'ясував, чи укладено між ним та позивачем договір про надання комунальних послуг, чи пропонував позивач йому укласти такий договір, які саме послуги надавав йому позивач і яка їх вартість. Суд не врахував, що прибудинкової території в будинку немає, тому відсутні підстави для нарахування плати за її утримання. Потреби в прибиранні сходових клітин та освітлення під'їзду також немає, оскільки ОСОБА_2 користується індивідуальним входом-виходом, який окремо не освітлюється. Оскільки у позивача немає доступу до підвального приміщення, яким одноосібно користується ОСОБА_2, то і дератизація та дезінсекція там не проводиться. Безпідставно нараховується плата за вивезення та переробку сміття, адже в цій квартирі апелянт не проживає через відсутність там кухні та санвузла.

В засіданні апеляційного суду апелянти та представники апелянтів підтримали апеляційні скарги з викладених у ній мотивів.

Представник позивача просила відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 - відхиленню, з таких підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, не застосував норми матеріального права (ст.ст. 322 ЦК України, 156 ЖК Української РСР), які підлягали застосуванню, допустив порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ухвалене рішення підлягає скасуванню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що усі відповідачі є споживачами послуг з утримання будинку та прибудинкової території, тому існуюча заборгованість за ці послуги в сумі 2895,49 грн., а також інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до ч.2 ст. 625 ЦКУ України підлягають стягненню з них в солідарному порядку.

Проте з цими висновками не можна погодитися з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідачі зареєстровані в АДРЕСА_1.

Цей будинок знаходиться на балансі комунального підприємства Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об'єднання», яке надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Позивачем нараховується щомісячно плата за надані послуги відповідно до тарифів, затверджених рішенням Нетішинської міської ради від 28.12.2011 року № 388 «Про затвердження тарифів та послуг з утримання будинків та прибудинкових територій». Відповідачами неналежно оплачуються ці послуги і за період з 01.10.2013 року по 01.08.2015 року утворилась заборгованість в сумі 2895,49 грн.

Покладаючи солідарну відповідальність на всіх осіб, що зареєстровані у квартирі, суд першої інстанції не врахував, що згідно з законом така відповідальність може бути встановлена законом або договором (ст. 541 ЦК України), та не встановив, кому належить квартира на праві власності.

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання та елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

Апеляційним судом встановлено, що одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10.04.2008 року є ОСОБА_2 (а.с. 111-112).

Згідно з ч.4 ст. 156 ЖК до членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст. 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 64 ЖК до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Зважаючи на зміст наведених норм права, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як батьки ОСОБА_2 є членами його сім'ї.

Згідно з ч.3 ст. 156 ЖК Української РСР повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенню ремонту. Спори між ними про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку.

Зважаючи на зміст ч.2 ст. 156 ЖК, зобов'язання членів сім'ї власника щодо участі у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території виникають перед власником квартири, виходячи з їхніх домовленостей, а не перед постачальником цих послуг.

А тому правові підстави для покладення на ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідальності по сплаті зазначених послуг на користь позивача відсутні.

В свою чергу усі обов'язки щодо утримання свого майна в силу ст.ст. 322 ЦК України покладаються на власника квартири, ОСОБА_2

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги включають в себе і послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Тому доводи апелянта ОСОБА_2 про відсутність підстав для стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки з ним не укладено договір на надання житлово-комунальних послуг, не заслуговують на увагу.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про відсутність права у позивача надавати відповідні послуги.

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Передача житлового комплексу на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, а також житлового комплексу або його частини на баланс іншої юридичної особи, статут якої передбачає можливість провадження такої діяльності, з балансу колишнього балансоутримувача, відбувається відповідно до Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521.

Так, згідно з пунктами 2.1, 2.3 статуту житлово-комунального об'єднання, затвердженого рішенням виконкому Нетішинської міської ради від 15.02.2001 року № 12, вказане підприємство створене з метою забезпечення належного утримання та ефективної експлуатації житлового фонду, інших об'єктів житлово-комунального господарства, що перебувають у власності територіальної громади міста, організації благоустрою на прилеглих до них територіях. Одним із видів діяльності підприємства є утримання в належному стані житлового фонду, інших об'єктів житлово-комунального господарства, що перебувають у власності територіальної громади міста, організація благоустрою на прилеглих до них територіях.

Актом приймання-передачі основних засобів від 09.07.2001 року багатоквартирний житловий будинок 267, якому в подальшому присвоєно адресу АДРЕСА_1, передано від Житлово-комунального управління ОП Хмельницької АЕС до житлово-комунального об'єднання.

Рішенням виконкому Нетішинської міської ради від 29.09.2001 року № 2 житловий фонд, який перебуває у комунальній власності територіальної громади міста, передано на баланс житлово-комунального об'єднання.

Згідно договорів про надання житлово-комунальних послуг від 20.08.2008 року, 02.12.2014 року виконкомом Нетішинської міськради передано комунальному підприємству Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об'єднання» усіх функцій житлово-експлуатаційної організації та обов'язків, передбачених Законом України „Про житлово-комунальні послуги" для виконавця, балансоутримувача та управителя.

Отже, позивач у цій справі є належним балансоутримувачем, а тому він має права, передбачені частиною першою статті 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Факт надання позивачем вказаних послуг підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за 2014-2015 роки (а.с. 8-28, т.2), графіком проведення дератизації та дезінсекції та актами приймання цих робіт за 2014 - серпень 2015 року (а.с.33-57, т.2) графіками обслуговування вивозу твердих відходів, вентиляційних каналів (а.с.65-67, т.2), витягами з журналів змінних завдань (а.с.70-81, т.2).

Згідно повідомлення КП ЖКО загальна сума витрат на будинок по АДРЕСА_1 з розшифровкою по кожній статті видатків згідно затвердженого тарифу, склала 153777,37 грн., при цьому фактично нараховано згідно встановленого тарифу власникам квартир та нежилих приміщень будинку 136111,82 грн. (а.с.90, т.2).

Відповідно до ч.1,2 ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Докази звернення ОСОБА_2 в установленому законодавством порядку з претензіями щодо ненадання або надання неякісних житлово-комунальних послуг у матеріалах справи відсутні.

Необґрунтованими є посилання ОСОБА_2 на відсутність підстав для нарахування плати за утримання прибудинкової території будинку за її відсутності.

Так, відсутність у позивача правовстановлючих документів на право постійного користування земельною ділянкою під будинком та прибудинковою територією не свідчать про відсутність прибудинкової території біля будинку по АДРЕСА_1.

Факт надання послуг з утримання прибудинкової території позивачем підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 171/7, № 194/3 (а.с.11-12, т.2), витягами з журналів видачі змінних завдань двірникам та прибиральницям (а.с.29-32, т.2).

Посилання апелянта ОСОБА_2 на відсутність у нього потреби в прибиранні сходових клітин та освітлення під'їзду також немає, оскільки він користується індивідуальним входом-виходом, який окремо не освітлюється, не ґрунтується на нормах закону.

Адже в силу положень ч.2 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" ОСОБА_2 як власник квартири є співвласником допоміжних приміщень у будинку, технічного обладнання та елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язаний брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку, незалежно від того, в якій мірі він користується цими допоміжними приміщеннями та технічним обладнанням.

З цих же підстав неспроможними є доводи апелянта щодо непроведення позивачем дератизації та дезінсекції підвального приміщення за відсутності доступу до нього, оскільки ним одноосібно користується ОСОБА_2

Позивачем дійсно не проводиться дератизація частини підвального приміщення саме з вини ОСОБА_2, який одноосібно ним користується і чинить перешкоди в доступі до нього позивачу. Проте в іншій частині підвального приміщення будинку позивачем виконуються роботи з дератизації, на горищі, в інших допоміжних приміщеннях - дезінсекція, що підтверджується актами приймання виконаних робіт за 2014- 2015 роки (а.с.34-57).

Необгрунтованимим є доводи апеляційної скарги і щодо безпідставного нарахування плати за вивезення та переробку сміття.

Твердження ОСОБА_2, що він фактично проживає за іншою адресою разом з дружиною та сином спростовуються довідкою виконкому Нетішинської міськради від 23.02.2016 р. № 1041, за якою дружина апелянта ОСОБА_4 проживає АДРЕСА_2 разом з матір'ю та сином (а.с.222-223, т.1) та фактом реєстрації апелянта за адресою АДРЕСА_1

Проведене перепланування і фактичне використання квартири АДРЕСА_1 не за цільовим призначенням, на що вказує апелянт в обґрунтування неможливості проживання в ній, не змінює її правовий режим як жилого приміщення (квартири).

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують факт існування заборгованості за надані позивачем послуги в сумі 2895,49 грн.

У разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Крім того, застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в пункті З частини першої статті 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Зважаючи на викладене, вбачаються підстави для часткове задоволення позову про стягнення заявлених сум з ОСОБА_2

Відтак рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача 2895,49 грн. заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території в сумі, 1210,12 грн. інфляційних втрат, 3 проценти річних в сумі 69,79 грн., а також 243,60 грн. понесених судових витрат, відмовивши в решті позову.

Оскільки апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_1 підлягають задоволенню, відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з позивача на їхню користь по 267,96 грн. понесених судових витрат за подачу апеляційних скарг.

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договори про надання правової допомоги з адвокатом Гіжицьким А.П. лише на один вид правової допомоги - представництво в Апеляційному суді Хмельницької області (а.с.226, 242, т.1), тому не підлягають стягненню на їхню користь понесені витрати на правову допомогу згідно наданих розрахунків, що містять вартість його послуг з інших видів правової допомоги (не представництва).

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь комунального підприємства Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об'єднання» заборгованість за отримані послуги з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 2895,49 грн., 1210,12 грн. інфляційних втрат, 3 проценти річних в сумі 69,79 грн., а також 243,60 грн. понесених судових витрат.

В решті позову відмовити.

Стягнути з комунального підприємства Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об'єднання» на користь ОСОБА_3, ОСОБА_1 по 267,96 грн. понесених судових витрат кожному.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Л.М.Грох

______________

Головуючий у першій інстанції: Ходоровський Б.В. Провадження № 22-ц/792/83/16

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 24