Ухвала суду № 56766474, 23.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/234/16 Головуючий у 1 інстанції: Сидорова М.В.

Є.У.№ 337/2667/15-ц Суддя-доповідач: Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Приватного підприємства «Стоматологія Нова» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного підприємства «Стоматологія Нова», третя особа: ОСОБА_5 про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що під час перебування відповідача ОСОБА_4 з позивачем в зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_4 за сумісні кошти подружжя 02.04.1998р. придбав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, а 15.12.2000р. - квартиру АДРЕСА_2, які в подальшому були виведені з житлового фонду та об'єднані в одне нежитлове приміщення, яке 03.07.2013р. було зареєстровано за єдиним номером АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 Оскільки вказане приміщення було придбане ОСОБА_4 у період зареєстрованого шлюбу, то воно є спільним сумісним майном подружжя.

В ході розгляду Хортицьким районним судом М.Запоріжжя цивільної справи про поділ спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_4, 11.01.2013р. було винесено ухвалу про накладання арешту на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, в зв'язку з чим державним виконавцем Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ 18.01.2013р. внесені відомості про обтяження нерухомого майна до Державного реєстру обтяжень.

19.02.2014р. їй стало відомо, що ОСОБА_4, незважаючи на заборону на будь-яке відчуження вказаного нерухомого майна, передав об'єднане приміщення АДРЕСА_1 до статутного фонду ПП «Стоматологія Нова». Крім того, при здійсненні правочину передачі цього майна у статутний фонд ПП «Стоматологія Нова» відповідач ОСОБА_4 від неї нотаріально засвідченої згоди на відчуження цього майна не отримував. Таким чином, вважає, що даний правочин має бути визнаний недійсним та застосовані наслідки недійсності правочину.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд, визнати недійсним правочин передачі ОСОБА_4 до статутного капіталу Приватного підприємства «Стоматологія Нова» нежитлового приміщення 73, загальною площею 133,8 кв.м., розташованого у будинку АДРЕСА_1, та застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: визнати недійсним рішення загальних зборів власників ПП «Стоматологія Нова» від 04.07.2013р. в частині внесення до статутного капіталу ПП «Стоматологія Нова» вказаного нежитлового приміщення; визнати недійсним та скасувати зміни до Статуту ПП «Стоматологія Нова» в частині створення статутного капіталу за рахунок передачі ОСОБА_4 до статутного капіталу об'єкту вказаного нерухомого майна, скасувати державну реєстрацію права власності ПП «Стоматологія Нова» на вказане приміщення та зобов'язати ПП «Стоматологія Нова» внести відповідні зміни до Статуту ПП «Стоматологія Нова».

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним правочин про передачу ОСОБА_4 до статутного капіталу Приватного підприємства «Стоматологія Нова» нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 133,8 кв.м.

Визнано недійсним рішення загальних зборів Приватного підприємства «Стоматологія Нова» від 04 липня 2013 року, винесене згідно протоколу №1 загальних зборів власників ПП «Стоматологія Нова» від 04 липня 2013 року, в частині внесення до статутного капіталу Приватного підприємства «Стоматологія Нова» нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 133,8 кв.м.

Визнано недійсними та скасувати зміни до Статуту Приватного підприємства «Стоматологія Нова» в частині створення статутного капіталу за рахунок передачі ОСОБА_4 до статутного капіталу об'єкту нерухомого майна - нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 133,8 кв.м.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнуто з ОСОБА_4, Приватного Підприємства «Стоматологія Нова» на користь ОСОБА_3 суму судового збору по 365,40 з кожного.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ПП «Стоматологія Нова» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов в частині визнання недійсним правочину з передачі нерухомого майна до статутного капіталу ПП «Стоматологія нова», суд першої інстанції правильно виходив з того, що таке передання відбулося з порушенням закону в період чинності заборони на відчуження зазначеного майна.

Так, судом було встановлено, що ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.10.1990 року, який розірвано на підставі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2013р., яке набрало законної сили 26.02.2013р.

В період шлюбу в різні періоди часу придбавалися дві квартири, які згодом були переведені в нежитлове приміщення для подальшого використання під стоматологічний кабінет. З цією ж метою приміщення були об'єднані в єдине приміщення за АДРЕСА_1, загальною площею 133,8 кв.м.

Власником цього приміщення зазначений ОСОБА_4 згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.07.2013р., копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.10.2013р.

З січня 2013 року в провадженні Хортицького районного суду м. Запоріжжя перебувала справа про розподіл майна подружжя, в тому числі і приміщення АДРЕСА_1. Справа за даним позовом ані на час здійснення оспорюваного правочину, ані на час ухвалення оскаржуваного судового рішення не розглянута.

Ухвалою судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11.01.2013 року по було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 (а.с.7 т.1).

16.01.2013р. на виконання вищевказаної ухвали суду, державним виконавцем Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ була винесена постанова про арешт майна вказаних квартир, які належать ОСОБА_4 та оголошено заборону здійснювати його відчуження.

Згідно копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.10.2013р., обтяження об'єкту нерухомого майна нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, було зареєстровано 18.01.2013р. на підставі постанови про арешт боржника та оголошення заборони його відчуження від 16.01.2013р., виданої державним виконавцем Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ (а.с.14-15 т.1).

Таким чином, на час вирішення питання про передання зазначеного нерухомого майна у статутний капітал ПП "Стоматологія Нова", існувало не скасоване обтяження.

Та обставина, що у постанові ДВС та ухвалі суду про накладення арешту було зазначено що арешт накладається на дві квартири, а не на єдине приміщення, не може бути належним обґрунтуванням для відмови у позові, позаяк як в ухвалі суду про накладення арешту, так і у постанові ДВС, зазначена адреса нерухомого майна, на яке накладено арешт.

ОСОБА_4 був обізнаний про існування спору з приводу нерухомого майна та накладення відповідних обтяжень.

Всупереч зазначеним заборонам, згідно протокольного рішення загальних зборів ПП "Стоматологія Нова" №1 від 04 липня 2013 року ОСОБА_4 вніс до статутного фонду ПП "Стоматологія Нова" нежитлове приміщення, загальною площею 133,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-9 т.1).

При цьому він гарантував, що нежитлове приміщення, яке є предметом внеску, не продане, не подароване, не є предметом спору і під забороною і арештом не перебуває.

Крім того, на час укладення оспорюваного правочину не була спростована презумпція спільності майна, набутого у шлюбі, яка була встановлена як ст. 22 КпШС України (який був чинним до 1 січня 2004 року), так і ст. 60 СК України та в ст. 368 ЦК України, відповідно до яких майно, набуте чоловіком та дружиною під час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Посилання ОСОБА_4 на те, що майно є його особистою власністю не було на час укладення спірного правочину доведено у встановленому порядку.

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, наявність на час укладення правочину заборони на відчуження майна та відсутність нотаріальної згоди з боку одного з співвласників на відчуження сумісного нерухомого майна тягне за собою визнання правочину недійсним.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_4 на те, що майно належить йому особисто, а навіть якщо воно було б спільним, то дружина має право лише на половину вартості майна, не є обґрунтованим. Так, на час вчинення правочину його одноособове право власності оспорювалося, презумпція спільності подружнього майна не була спростована, а отже майно, передане до статутного капіталу не можна вважати таким, що перейшло у власність ПП "Стоматологія Нова" за добровільною згодою обох з подружжя.

Також є безпідставним посилання ПП "Стоматологія Нова" в апеляційній скарзі на те,що існує рішення господарського суду про визнання за ними права власності на спірну нерухомість.

Так судове рішення має обов'язкову силу для тих осіб, які були залучені до участі в справі. ОСОБА_3 не була залучена до участі в справі при розгляді господарського спору та предметом розгляду господарського суду не було спростування презумпції спільності майна подружжя.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що при укладенні правочину - передачі нежитлового приміщення АДРЕСА_1 до статутного капіталу ПП "Стоматологія Нова" - стороною правочину ОСОБА_4 порушені вимоги ч.1 ст. 203 ЦК України щодо відповідності цього правочину нормам ЦК України.

Вимоги про зобов'язання ПП "Стоматологія Нова" внести зміни до Статуту ПП шляхом виключення із статутного капіталу спірного нежитлового майна та позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності Приватного підприємства "Стоматологія Нова" на приміщення за адресою АДРЕСА_1, проведеної на підставі рішення загальних зборів власників ПП "Стоматологія Нова" від 04 липня 2013 року, правомірно залишені судом першої інстанції без задоволення.

Так, відповідно до ч. 1ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно з пп. 10 п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

За роз'ясненнями, що викладенні у п.п.8,10 Постанови Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відмова у державній реєстрації, ухилення від державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію застосовується лише щодо дій (бездіяльності) органів, які здійснюють таку реєстрацію.

Тож рішення суду про задоволення позову про повернення майна, недійсності правочину, витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19,27 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Тому посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на те, що суд безпідставно відхилив частину її позовних вимог не ґрунтується на законі, а оскаржуване судове рішення містить докладне обґрунтування підстав відмови в цій частині позову.

З огляду на викладене. судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційний скарг та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Приватного підприємства «Стоматологія Нова» - відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: