Ухвала суду № 56766262, 24.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 334/10240/15 Головуючий у 1 інстанції: Добрєв М.В.

№ провадження 22-ц778/1302/16 Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Стрелець Л.Г.,

суддів Гончар М.С.,

Каракуші К.В.,

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» в особі представника Романенка Миколи Володимировича на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Запоріжтрансформатор» про

В позовні заяві зазначав, що з 26.08.1975 року по 2011 рік перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі, працював на посаді електрозварника на автоматичних та напівавтоматичних машинах, яка безпосередньо пов'язана з роботою в умовах підвищеної небезпеки.

Зазначає, що його загальний стаж роботи становить 42 роки 5 місяців, в умовах впливу шкідливих факторів 34 років 10 місяців 11 днів.

Внаслідок довготривалої роботи в шкідливих умовах його здоров'я стрімко погіршилось і він отримав професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання леген 1-2 ст.(токсикопиловий бронхіт 1-2 ст., емфіземе легень 1-2 ст.) ЛН другої стадії.

Професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи у шкідливих умовах праці, недосконалого технологічного процесу.

За гігієнічною класифікацією праці, умови праці відносяться до 3 класу 2 ступеня.

За результатами висновку обстеження МСЕК № 16663 від 05.07.2011 року у результаті професійного захворювання пов'язання з виробництвом йому було встановлено 50% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безстроково.

Зазначає, що він отримав не тільки протипоказання про умови та характер праці, йому ще було встановлена потреба у амбулаторному стаціонарному лікуванні за призначенням лікаря.

Вказує, що він втратив можливість працювати в подальшому фізично. Через свою інвалідність не може влаштуватися на гідну роботу або йому пропонують роботу, яка йому не підходить згідно до рекомендацій МСЕК.

У зв'язку з професійним захворюванням та його наслідками він зазнав душевних страждань, не може вести повноцінний спосіб життя, зазнав порушення душевної рівноваги, вираженої в почуття розпачу, тривоги, дратливості.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з відповідача на його користь 50 000 грн. 00 коп. в якості відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок отриманого професійного захворювання.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Запоріжтрансформатор» на користь ОСОБА_4 15 000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Запоріжтрансформатор» судовий збір у сумі 551 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі ПАТ «Запоріжтрансформатор» в особі представника Романенка М.В. зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм процесуального права, тому просить змінити рішення суду зменшивши суму відшкодування моральної шкоди до 5 000 грн. 00 коп. та зазначивши в рішенні, що виплата цієї суми позивачу здійснюється відповідачем з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що воно постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на підставі статей 1167,1168 ЦК України, статті 237-1 КЗпП України має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок ПАТ «Запоріжтрансформатор» з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, оскільки під час виконання трудових обов'язків на цьому підприємстві він отримав професійне захворювання. При цьому суд прийняв до уваги стан здоров'я позивача. Наслідки отриманого хронічного професійного захворювання, характер та тривалість моральних страждань, яких зазнав позивач.

Такий висновок відповідає фактичним обставинам справи, узгоджується з наявними у справі документами, нормами матеріального права.

З матеріалів справи вбачається і не заперечується сторонами, що ОСОБА_4 26 серпня 1975 року був прийнятий на роботу на «Запорізький трансформаторний завод», 19.07.2011 року звільнився з роботи з ПАТ «Запоріжтрансформатор» у зв'язку із виходом на пенсію.

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 20.06.2011 року, встановлено, що за гігієнічною класифікацією праці умови праці відносяться до 3 класу 2 ступеня. Встановлено наявність у ОСОБА_4 хронічного обструктивного захворювання легень 1-2 ст. ( токсикопиловий бронхіт 1-2 ст., емфізема легень 1-2 ст.) ЛН другої стадії.

Згідно висновку МСЕК № 166636 від 05.07.2011 року позивача визнано інвалідом 3 групи безстроково з 50% стійкої втрати професійної працездатності.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно зі ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Вказаним положенням Закону обов'язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається саме на власника підприємства або уповноважений ним орган, тобто у даному випадку на ПАТ «Запоріжтрансформатор».

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача.

Посилання ПАТ «Запоріжтранформатор» в апеляційній скарзі на відсутність вини підприємства в ушкодженні здоров»я позивача, являються безпідставними, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи.

Як встановлено Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи у шкідливих умовах праці, недосконалості технологічного процесу.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівників у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя та здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважені ним органи незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 08 жовтня 2008 року визнав такими, що відповідають Конституції України зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (які передбачали право потерпілого на відшкодування моральної шкоди у разі тимчасової, стійкої, часткової чи повної втрати професійної працездатності за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань) з огляду на те, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання відповідно до ст. 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника (роботодавця) або уповноваженого ним органу.

Суд першої інстанції повно, всебічно з»ясував фактичні обставини справи, оцінив наявні у справі докази, врахував норми матеріального права, і дійшов правильного висновку про часткове задоволення заявлених вимог та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, 15000 грн.

При цьому прийняв до уваги висновки комісії з причин розслідування професійного захворювання щодо тривалості роботи у шкідливих умовах праці та недосконалості технологічного процесу, а також стан здоров'я позивача, наслідки отриманого хронічного професійного захворювання, характер, ступінь та тривалість моральних страждань, яких зазнав позивач, а також виходив з засад розумності, виваженості і справедливості.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що спір вирішено неправильно.

Керуючись ст. ст.307,308,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» в особі представника Романенка Миколи Володимировича відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2016 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: