Рішення № 56765321, 18.03.2016, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Унікальний номер справи 333/6783/15-ц

Номер провадження 2/333/156/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

м. Запоріжжя 18 березня 2016 р.

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючий суддя Фунжий О.А., при секретарі Лященко В.А., за участю представника відповідачів ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовними заявами

Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки;

Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовними заявами про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 22 серпня 2008 р. між ВАТ «Сведбанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 35000,00 доларів США зі сплатою 11,9% річних на строк до 22 серпня 2038 р. З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за вказаним кредитним договором ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки від 22 серпня 2008 р. передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 / Магара, 2 в м. Запоріжжі. Виконання позичальником зобовязань за кредитним договором також забезпечено порукою відповідача ОСОБА_3 за договором поруки від 22 серпня 2008 р. Додатковими договорами від 28 липня 2009 р. сторони змінили відсоткову ставку за відповідні періоди строку дії договору та узгодили підвищення відсоткової ставки за порушення позичальником виконання зобовязань за кредитним договором.

25 травня 2012 р. між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким перший відступив другому права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у т.ч. за вказаним кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_2 свої обовязки за кредитним договором не виконує, в звязку з чим станом на 28 липня 2015 р. виникла заборгованість на суму 794707,08 грн., у т.ч.: 742021,92 грн. за кредитом, 52685,16 грн. за відсотками. З наведених підстав позивач просить суд стягнути з поручителя ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у зазначеній сумі, в рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності на зазначену квартиру.

Представник позивача в судове засідання не зявився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягаючи на задоволені позову.

Представник відповідача позов не визнав, в судовому засіданні пояснив, що у серпні 2015 р. відповідач ОСОБА_2 отримала від позивача лист-вимогу, в якому було вказано, що прострочена заборгованість за кредитом станом на 28 липня 2015 р. складала 2286,42 $. Цим листом позивач надав позичальнику тридцятиденний строк для погашення заборгованості за кредитним договором. До спливу цього терміну, 3 вересня 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позичальник в межах наданого банком терміну, 18 вересня 2015 р. повністю погасила прострочену заборгованість, тому у позивача не було законних підстав для звернення до суду з позовом. Допущене відповідачем порушення основного зобовязання не завдало збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав, тому представник відповідача просить відмовити у задоволені позову.

Суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засідання належними документами встановлено, що 22 серпня 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством (ВАТ) «Сведбанк» та відповідачем ОСОБА_2 відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України укладено кредитний договір №0710/0808/45-038, за яким банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 35 000,00 доларів США зі сплатою 11,90% річних на строк до 22 серпня 2038 р. (а.с. 7-12 т.1)

22 серпня 2008 р. між ВАТ «Сведбанк» та відповідачем ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання грошових зобовязань за вказаним кредитним договором укладено іпотечний договір № 0710/0808/45-038-Z-1, за яким відповідач надала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 / Магара, 2 в м. Запоріжжі, заставною вартістю 292976,14 грн. (а.с. 18-24 т.1)

Договором про внесення змін та доповнень № 1 від 28 липня 2009 р. до кредитного договору №0710/0808/45-038 від 22 серпня 2008 р. внесено зміни, згідно яким позичальник сплачує банки проценти за користування кредитом у розмірі: 11,9% річних за період від дати укладання цього договору по 28 липня 2009 р. включно; 7% річних за період користування кредитом з 29 липня 2009 р. по 9 липня 2010 р.; 10% річних за період користування кредитом з 10 липня 2010 р. по 9 липня 2011 р.; 12,93% річних за період користування кредитом з 10 липня 2011 р. по 22 серпня 2038 р. (а.с. 13-15 т.1)

Договором про внесення змін та доповнень № 2 від 28 липня 2009 р. до кредитного договору №0710/0808/45-038 від 22 серпня 2008 р. внесено зміни, якими сторони узгодили підвищення відсоткової ставки за порушення позичальником виконання зобовязань за кредитним договором. (а.с. 16-17 т.1)

25 травня 2012 р. між Публічним акціонерним товариством (ПАТ) «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк», та ПАТ «Дельта Банк» у відповідності зі ст. 512-514, 516-518 ЦК України укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким перший відступив другому права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у т.ч. за вказаним кредитним договором. (а.с. 33-35 т.1)

У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач надав суду розрахунок заборгованості за вказаними кредитним договором станом на 28 липня 2015 р., згідно якому відповідач має заборгованість: за кредитом 36021,08 доларів США, що за курсом Національного банку України складало 794707,08 грн., у т.ч. прострочена заборгованість за кредитом 115,09 доларів США, що становило 2539,15 грн., за процентами 2171,33 доларів США, що становить 47904,49 грн. (а.с. 25 т.1), в звязку з чим позивач просить суд стягнути вказану суму з відповідача ОСОБА_3, а в рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності на зазначену квартиру.

За положенням ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно зі ст. 575 ч.1 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, ст. 33 ч.1 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про іпотеку» уразі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно п.11 Іпотечного договору, укладеного 22 серпня 2008 р. між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобовязання повністю або частково, у т.ч. якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежів, штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобовязання, а також в інших випадках, передбачених основним зобовязанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобовязання (як основного боргу так і процентів за ним). При настанні зазначених випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобовязання та зобовязань, передбачених цим договором, у строк,що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Із довідки, наданої позивачем вбачається, що останній допускався порушень графіку погашення кредиту, станом на 28 липня 2015 р. має прострочену заборгованість за тілом кредиту в сумі 115,09 доларів США, за відсотками 2171,33 долари США. (а.с.25 т.1).

Відповідно до ст. 39 ч.3 Закону України «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Як зазначено вище, на початок процедури звернення стягнення на предмет іпотеки прострочена заборгованість відповідача за кредитом складала 115,09 доларів США з 35 000 доларів отриманого кредиту.

Згідно роз'ясненням, що містяться в п. 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставитиобставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Суд вважає, що допущене боржником порушення основного зобов'язання не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки тільки тому, що був порушений графік погашення кредиту, банк не міг не розуміти, що, формально маючи право на пред'явлення такої вимоги, він не дотримується балансу інтересів - власного і свого контрагента. Такими вимогами банк ставить останнього в край невигідні умови. Пред'явивши такий позов, банк допустився зловживань свого права.

В судовому засіданні також встановлено, що 26 серпня 2015 р. позивач направив відповідачеві лист-вимогу, яким запропонував у 30-денний термін погасити зазначену заборгованість, а у разі невиконання цієї вимог банк розпочне процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку майно. (а.с. 26 т.1)

Між тим на порушення вимог п.11 Іпотечного договору від 22 серпня 2008 р. позивач розпочав процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки до закінчення 30-денного терміна, зазначеного у договорі, звернувшись до суду з відповідним позовом 3 вересня 2015 р. При цьому позивач позбавив відповідача права погасити заборгованість, що виникла у цей час, у строки, надані ним же, в черговий порушивши баланс інтересів власного і свого контрагента.

В судовому засіданні встановлено, що 18 вересня 2015 р., в період наданого позивачем терміну погашення заборгованості відповідач повністю погасила прострочену заборгованість, що підтверджується копією меморіального ордеру та довідкою банку.

У відповідності зі ст. 37 ч.3 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Згідно зі ст. 39 ч.1 того ж Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на

предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

В порушення вказаних вимог законодавства позивач ані на момент надсилання відповідачеві листа-вимоги від 26 серпня 2015 р., ані на цей час вартість квартири, що є предметом іпотеки, не визначив.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню не підлягають як такі, що суперечать діючому законодавству.

Вирішуючи спір про стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, суд приймає до уваги наступне.

22 серпня 2008 р. між ВАТ «Сведбанк», відповідачем ОСОБА_3, позичальником ОСОБА_2 укладено договір поруки № 0710/0808/45-038-Р-1, за яким поручитель ОСОБА_3 зобовязався перед банком відповідати за виконання зобовязань щодо повернення позичальником ОСОБА_2 коштів, наданих банком за кредитним договором №0710/0808/45-038 від 22 серпня 2008 р. (а.с. 18-19 т.2)

У відповідності зі ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором; якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 530 ч.1 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності зіст. 1050 ч.2 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно наданому позивачем розрахунку заборгованості станом на 28 липня 2015 р. прострочена заборгованість по кредиту та відсоткам у відповідача складала 115,09 доларів США, за відсотками 2171,33 долари США. (а.с.25 т.1).

Листом-вимогою від 26 серпня 2015 р. позивач надав відповідачеві 30-денний термін для погашення заборгованості за кредитним договором відповідно до п.11 Іпотечного договору від 22 серпня 2008 р.

В судовому засіданні встановлено, що 18 вересня 2015 р., в період наданого позивачем терміну погашення заборгованості відповідач повністю погасила прострочену заборгованість, що підтверджується копією меморіального ордеру та довідкою банку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» про стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 213-215 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 / Магара, 2 в м. Запоріжжі, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.А.Фунжий