Рішення № 56762543, 23.03.2016, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 759/17609/15-ц

пр. № 2/759/1124/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Зайця Т.О. при секретарі Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Дванадцята Київська державна нотаріальна контора м. Києва про усунення від права на спадкування,

В С Т А Н О В И В:

06.11.2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом про усунення ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 - чоловік ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Позивачі та відповідач звернулись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого. Позивачі вважають, що ОСОБА_3 підлягає усуненню від права на спадкування, оскільки останній не приймав участі в матеріальному забезпеченні батька за його життя, більше 20 років не спілкувався з ним, не брав участі в догляді за хворим, не цікавився станом його здоров'я, не відвідував, не вчиняв жодних дій щодо утримання та надання будь-якої допомоги батьку. Позивачі постійно проживали з покійним, вели спільне господарство, доглядали, організували похорони.

В судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини. ОСОБА_1зазначила, що між спадкодавцем і відповідачем був давній конфлікт, а тому вони не спілкувалися і не бажали примиритися, допомоги позивачки ОСОБА_1 було достатньо спадкодавцю, у відповідача ніхто не просив допомоги, спадкодавець потребував лише моральної підтримки. Спадкодавець міг сам ходити, їсти, їздити на автомобілі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що матеріали справи не містять доказів перебування спадкодавця у безпорадному стані, його потреби у допомозі від ОСОБА_3, допомоги ОСОБА_1 було достатньо спадкодавцю і він не потребував жодної допомоги від ОСОБА_3, а тому відсутні підстави для усунення відповідача від права на спадкування.

Представник 12 КДНК в судове засідання не з'явився.

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, пенсіонер, брат спадкодавця, повідомив наступне. Спадкодавець і відповідач мали погані відносини, тому що син (відповідач) не хотів навчатися і покинув сім'ю. Відповідача свідок не бачив понад 20 років, спадкодавець з ОСОБА_3 не спілкувався 20 років, відповідач з'явився лише після смерті батька. Спадкодавець хворів, йому допомагали позивачі, а також свідок з дружиною, відповідач батьку не допомагав. Фізичний стан спадкодавця був тяжкий, йому було важко пересуватися, він потребував фізичної допомоги, а матеріальної допомоги не потребував. Спадкодавець не скаржився на те, що йому чогось не вистачає, він міг сам ходити (пересуватися), їсти, на думку свідка спадкодавець не потребував допомого від ОСОБА_3, йому було достатньо допомоги, яку він отримував (від дружини, свідка).

Свідок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, пенсіонер, сусідка, надала наступні свідчення. ОСОБА_6 товаришувала з спадкодавцем і позивачами, останні 20 років була на усіх днях народженнях спадкодавця і ОСОБА_1 і жодного разу не бачила там відповідача. Відповідач не відвідував батька, не цікавився його життям, вони не спілкувалися 20 років. Свідок стверджує, що спадкодавець міг себе забезпечувати, але він потребував моральної підтримки. Спроб налагодити відносини не було, спадкодавець цього не хотів. Спадкодавця доглядали позивачі, він міг сам їсти, ходити, їздити на автомобілі, пенсії йому вистачало.

Свідок ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, пенсіонер, повідомив наступне. Свідок був сусідом по дачі спадкодавця, про відповідача він дізнався лише на похоронах, до цього він його не бачив і не чув про нього. Зі спадкодавцем свідок був знайомий приблизно 16 років, останні 6 місяців перед смертю спадкодавець погано себе почував.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 75 років помер ОСОБА_4, про що складено відповідний актовий запис №6834, що підтверджується свідоцтвом про смерть, НОМЕР_1 (а. с. 5).

Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 4699 від 08.04.2015 року ОСОБА_4 хворів на В-клітинну хронічну лімфоцитарну лейкемію, ІІІ-ІV ст, що тече зі збільшенням периферичних та абдомінальних лімфовузлів, селезінки, анемією, тромбоцитопенією. Хронічний бронхіт. Атеросклеротичний кардіосклероз (а. с. 17).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина. Спадкоємцями майна померлого є ОСОБА_1 - дружина померлого, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - сини ОСОБА_4

Реєстрацію спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4, здійснено 25.06.2015 року державним нотаріусом 12 КДНК під №57616390, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі (а. с. 75).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Спір між сторонами виник з тих підстав, що на думку позивачів відповідач ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, не приймав участі в матеріальному забезпеченні батька, не доглядав його, не цікавився станом його здоров'я, не відвідував, не вчиняв жодних дій щодо утримання та надання будь-якої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ (ч. 6 ст. 1224 ЦК України).

Пунктом 6 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 зазначено, що правило частини п'ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про держання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК.

Виходячи зі змісту ст. 1224 ЦК України, суд при вирішенні справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України, повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи можлива лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності.

Підсумовуючи наведене, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: 1) ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; 2) перебування спадкодавця в безпорадному стані; 3) потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

На необхідності встановлення в сукупності вказаних обставин звертається увага в п. 4 листа ВССУ від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази того, що спадкодавець перебував у безпорадному стані, що він потребував допомоги саме від ОСОБА_3, а останній ухилявся від надання спадкодавцеві допомоги.

З пояснень сторін і свідків вбачається, що спадкодавець не перебував у безпорадному стані, він самостійно забезпечував умови свого життя, не потребував стороннього догляду, допомоги чи піклування. З пояснень сторін та свідків встановлено, що спадкодавець міг сам їсти, ходити, керувати автомобілем, він був усім забезпечений, а тому незважаючи на те, що спадкодавець хворів, позивачами не було доведено обставини перебування спадкодавця у безпорадному стані.

З пояснень сторін і свідків також вбачається, що спадкодавець отримував належну допомогу від позивачів, був належно доглянутий і не потребував додаткової допомоги від ОСОБА_3, оскільки отримуваної допомоги йому вистачало.

Судом встановлено, що спадкодавець не звертався до відповідача за допомогою, а пояснення свідків підтверджують те, що спадкодавець взагалі не спілкувався з відповідачем.

Враховуючи пояснення сторін і свідків, суд дійшов висновків про відсутність належних доказів перебування спадкодавця у безпорадному стані, він не потребував допомоги від спадкоємця ОСОБА_3, оскільки допомога від інших осіб була достатньою, відсутні будь-які докази ухилення (винної поведінки) відповідача від надання допомоги спадкодавцю, а тому відсутні правові підстави для його усунення від права на спадкування.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 1224 ЦК України, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги та може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 28.03.2016 року.

СУДДЯ: Т.О. ЗАЄЦЬ