Рішення № 56759572, 24.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/3284/15-ц Головуючий у І інстанції Бутенко В. О.Провадження № 22-ц/780/2047/16 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.Категорія 43 24.03.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

24 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Фінагєєва В.О.

при секретарі: Волинець Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовував тим, що 04 серпня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №КIF0GА00002411, згідно якого Банк надав ОСОБА_3 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 31800,00 доларів США строком до 03.08.2010 р., а ОСОБА_3 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_5 та ОСОБА_4 04 серпня 2006 року уклали договір іпотеки №КIF0GА00002411. Згідно з п. 7 договору іпотеки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 163,70 кв.м., житловою площею 104,60 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та 24.12.2013 року суд виніс рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок, загальною площею 163,70, житловою площею 104,60 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк». У зв'язку з цим просить ухвалити рішення, яким вселити ОСОБА_5 та інших осіб, які зареєстровані та проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2015 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, виселено ОСОБА_5 з житлового будинку (предмету іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» понесені судові витрати в розмірі 243,60 грн., в решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що ст. 109 ЖК встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення. Крім того зазначив, що суд в тексті рішення виклав тільки текст позовної заяви абсолютно проігнорувавши доводи, пояснення, письмові докази, заяви відповідачів.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, відповідно до вимог ст. 109 ЖК України та ст. 40 ЗУ «Про іпотеку», якщо права іпотекодержателя порушені, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, у спосіб визначений чинним законодавством в тому числі шляхом виселення відповідача з будинку - предмету іпотеки, на який проведено звернення стягнення. Разом з тим, позов про виселення інших осіб, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 задоволенню не підлягає, оскільки вказані особи не заявлені відповідачами у зазначеній справі.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 04 серпня 2006 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №КIF0GА00002411, згідно якого Банк надав ОСОБА_3 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 31800,00 доларів США строком до 03 серпня 2010 року, а ОСОБА_3 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, що підтверджується копією Кредитного договору №КIF0GА00002411 від 04 серпня 2006 року (а.с.4-5).

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №КIF0GА00002411 між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_5 та ОСОБА_4 04 серпня 2006 року укладено договір іпотеки №КIF0GА00002411. Згідно з п. 7 договору іпотеки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 163,70, житловою площею 104,60 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.6-7).

Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, задоволено (а.с.8-9).

27 травня 2015 року позивач направив письмове повідомлення ОСОБА_5 про добровільне звільнення житлового будинку загальною площею 163,70 кв.м, житловою площею 104,60 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13).

Відповідно до довідки про склад сім'ї №7662 від 07 грудня 2015 року Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.51).

Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.3 ст. 109 ЖК Української РСР Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. .

Відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст. 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Такий правовий висновок зробив також і Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 2 вересня 2015 року та ухвалив постанову у справі № 6-1049цс15, предметом якої був спір про виселення.

Відтак, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України "Про іпотеку" підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

З матеріалів справи вбачається, що в іпотеку ОСОБА_5 та ОСОБА_4 передано нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 163,70 кв.м, житловою площею 104,60 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про виселення відповідача без надання йому постійного житла є таким, що порушує вимоги ст.109 ЖК Української РСР.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог відповідно до ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2015 рокускасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселеннявідмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: