Ухвала суду № 56759261, 21.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/5454/15-ц Головуючий у І інстанції Баличева М. Б.Провадження № 22-ц/780/2022/16 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 6 21.03.2016

УХВАЛА

Іменем України

21 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Березовенко Р.В., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря - Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 29 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Новопетрівської сільської ради, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Танталіт» про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, визнання недійсними рішень, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання недійсним договору купівлі-продажу,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом до Новопетрівської сільської ради, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Танталіт» (далі - ТОВ «Танталіт»), в якому просила визнати незаконними дії Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області щодо розгляду її заяв від 28 квітня 2009 року, 20 травня 2009 року та 27 жовтня 2009 року; зобов'язати Новопетрівську сільську раду Вишгородського району Київської області розглянути вказані вище звернення ОСОБА_2; визнати недійсним рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08 липня 2011 року №109 VІІ-VІ про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3956 на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області для ведення особистого селянського господарства; визнати недійсним рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 30 серпня 2011 року №146 VІІІ-VІ про передачу ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 0,3956 на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області для ведення особистого селянського господарства; визнати недійсним державний акт на право власності земельної ділянки, виданий 04 жовтня 2011 року на ім`я ОСОБА_3 на підставі рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 30 серпня 2011 року №146 VІІІ-VІ; визнати недійсним договір купівлі-продажу №16397 від 13 жовтня 2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Танталіт»; визнати недійсним рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 07 грудня 2011 року №212 Х- VІ про надання дозволу на зміну цільового призначення.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29 січня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачу на підставі ст.121 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу повернути до того ж суду на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.88).

Зважаючи на вимоги ч.2 ст.305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку позивача такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не виконані вимоги ухвали суду про залишення позову без руху, а саме, не виконані вимоги ст.ст.119, 120 ЦПК України, зокрема, позивачем не в повному обсязі сплачено судовий збір за подання даного позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до положень ч.2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:

визнати незаконними дії Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області щодо розгляду її заяв від 28 квітня 2009 року, 20 травня 2009 року та 27 жовтня 2009 року;

зобов'язати Новопетрівську сільську раду Вишгородського району Київської області розглянути вказані вище звернення ОСОБА_2;

визнати недійсним рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 08 липня 2011 року №109 VІІ-VІ про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3956 на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області для ведення особистого селянського господарства;

визнати недійсним рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 30 серпня 2011 року №146 VІІІ-VІ про передачу ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 0,3956 на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області для ведення особистого селянського господарства;

визнати недійсним державний акт на право власності земельної ділянки, виданий 04 жовтня 2011 року на ім`я ОСОБА_3 на підставі рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 30 серпня 2011 року №146 VІІІ-VІ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу №16397 від 13 жовтня 2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Танаталіт»;

визнати недійсним рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 07 грудня 2011 року №212 Х- VІ про надання дозволу на зміну цільового призначення.

Тобто, ОСОБА_2 заявлено сім вимог немайнового характеру, за кожну з яких відповідно вимог до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» сплачується судовий збір.

ОСОБА_2 при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року її позовну заяву було залишено без руху з тих підстав, що ОСОБА_2 сплатила судовий збір у меншому розмірі ніж встановлено чинним законодавством.

По справі встановлено, що 28 січня 2016 року ОСОБА_2 подала до суду оригінал квитанції про сплату нею судового збору у розмірі 974 грн. 40 коп. та в своїх письмових поясненнях щодо заявлених вимог та розміру сплати судового збору зазначила, що нею у позові фактично заявлено три позовні вимоги немайнового характеру, які пов'язані між собою підставою виникнення, а відтак на її думку, вона сплатила судовий збір у повному обсязі.

Тобто, загальний розмір сплаченого ОСОБА_2 судового збору становить 1 461 грн. 60 коп. (487,20+974,40).

Однак, відповідно до ч.3 ст.2 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 01 вересня 2015 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п.1.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на час подачі позову 0,4 розміру мінімальної заробітної плати становило 487 грн. 20 коп.

Отже, ураховуючи характер спору та зміст позовних вимог заявнику необхідно було сплатити судовий збір за сім вимог немайнового характеру у загальному розмірі 3 410 грн. 40 коп. (487,20?7).

Оскільки ОСОБА_2 не в повному обсязі виконала вимоги ухвали суду першої інстанції від 25 грудня 2015 року про залишення її позовної заяви без руху, так як не сплатила судовий збір за сім позовних вимог немайнового характеру у повному розмірі, визначеному чинним законодавством, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви на підставі ч.2 ст.121 ЦПК України.

Водночас, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (ч. 5 ст. 121 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що нею у позовній заяві заявлені вимоги, які пов'язані між собою підставою виникнення, а тому вважає, що судовий збір підлягає сплаті лише за три позовні вимоги немайнового характеру, не відповідає змісту позовних вимог та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Так, згідно з ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Тобто, законодавцем встановлено сплату судового збору окремо за кожну вимогу немайнового характеру незалежно від того які підстави для їх виникнення визначені позивачем.

Таким чином ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи, і не свідчить про порушення судом норм процесуального права. Підстав для її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 29 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошенняі оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді