Постанова № 56758190, 25.03.2016, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2901/16-а

2-а/357/116/16

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Дмитренко А. М. ,

при секретарі Боженко Т. В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за адміністративним позовом управління Пенсійного Фонду України у місті Білій Церкві Київської області до міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 05.02.2016 року державним виконавцем міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2040 грн. у виконавчому провадженні № 47458925 на підставі ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», позивач вважає цю постанову неправомірною. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 року зобовязано УПФУ у місті Білій Церкві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 26.06.2014 року по 02.08.2014 року включно з врахуванням виплачених коштів, на виконання цього рішення УПФУ проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1, борг по перерахунку може бути виплачений після надходження цільових коштів, призначених для фінансування цих витрат, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів без відповідного фінансування не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, фінансування вказаних виплат здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, виконавчий лист по даній справі входить до переліку рішень, виконання яких гарантується державою відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і відбувається згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України № 845 від 03.08.2011 року, а тому у відповідача були відсутні підстави для винесення оскаржуваної постанови. Позивач просив суд скасувати постанову державного виконавця про стягнення з УПФУ у місті Білій Церкві виконавчого збору від 05.02.2016 року у виконавчому провадженні № 47458925 по виконанню виконавчого листа у справі № 357/18528/14-а 2-а/357/125/15.

В суді представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що порядок стягнення виконавчого збору врегульований ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення виконавчого збору не залежить від того, що рішення суду не виконується боржником з поважних причин, крім того, виконавчий лист по даній справі не належить до тих рішень, виконання яких відбувається у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», підстави для звільнення боржника від сплати виконавчого збору відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, згідно з п.5 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті, в т. ч. рішень у справах щодо спорів фізичних осіб з субєктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За ч.3 цієї статті відповідачем у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Як встановлено по справі, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 року було задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.12.2015 року та зобовязано управління ПФУ у місті Білій Церкві провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст.39,51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиза період з 26.06.2014 року по 02.08.2014 року включно з врахуванням виплачених коштів, що слідує з копії цієї постанови /а.с.6-7/.

08.05.2015 року державним виконавцем міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47458925 щодо примусового виконання виконавчого листа по вказаній вище справі № 357/18528/14-а 2-а/357/125/15 з наданням семиденного строку на добровільне виконання, яка надійшла на адресу УПФУ у місті Білій Церкві 21.05.2015 року /а.с.8/.

В судовому засіданні також встановлено, що на виконання судового рішення УПФУ у місті Білій Церкві розпорядженням № 160627 від 25.05.2015 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1, копію розпорядження направлено до міського відділу ДВС з листом від 26.05.2015 року, що слідує з копії цього розпорядження та листа в матеріалах справи /а.с.9-10/.

З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2015 року державним виконавцем за невиконання вказаного вище рішення суду накладено на боржника штраф в розмірі 680 грн. /а.с.11/, а 26.02.2016 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області проголошено постанову у справі за позовом УПФУ у місті Білій Церкві до міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції про скасування вказаної постанови державного виконавця про накладення штрафу, відповідно до якої позов задоволено, що слідує з копії постанови суду /вступна та резолютивна частина, а.с.17/.

26.01.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повторне накладення штрафу на боржника за невиконання судового рішення в розмірі 1360 грн. /а.с.18/, яку було скасовано постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2016 року по справі № 357/1961/16-а 2-а/357/96/16 /а.с.19/.

В судовому засіданні також встановлено, що 05.02.2016 року державним виконавцем міського відділу ДВС винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у вказаному вище виконавчому провадженні № 47458925 у розмірі 2040 грн. на підставі ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» за невиконання у встановлений строк виконавчого листа про зобовязання УПФУ у місті Білій Церкві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, що стверджується копією цієї постанови /а.с.5/.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

В ч.2 цієї статті визначено перелік документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За змістом статті 1 Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону Про виконавче провадження державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконання рішення судів про зобов'язання вчинити певні дії, у тому числі про зобов'язання провести перерахунок та виплатити доплату до пенсії, державним виконавцем організовується в порядку, визначеному статтею 75 вказаного вище Закону.

За приписами ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як передбачено ст.27 Закону «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків

розпочинає примусове виконання рішення.

А відповідно до ст.28 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

За ч.2 цієї статті, виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Посилання представника позивача на виконання судового рішення у повному обсязі у строк для добровільного виконання суд вважає безпідставними, оскільки виконавчий лист № 357/18528/14-а 2-а/357/125/15 зобов'язує УПФУ у місті Білій Церкві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, а тому проведення перерахунку пенсії стягувачу без її фактичної виплати не є повним виконанням рішення згідно виконавчого листа.

До таких висновків прийшов Вищий адміністративний суд України у постанові від 10.02.2016 року № 55835624, суд визнав правомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення з боржника - УПФУ виконавчого збору за невиконання рішення зобовязального характеру щодо проведення перерахунку та виплати пенсії у встановлений строк.

Суд виходить з того, що безпідставними є також посилання представника позивача на те, що виконавчий збір не підлягав стягненню, оскільки виконувалося судове рішення, порядок виконання яких встановлений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Так, згідно ст.2 вказаного Закону, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобовязання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Постановою КМУ від 03.08.2011 року № 845 /зі змінами/ затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

В п. 2 Порядку розяснено, що виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно п.3 Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Таким чином, аналіз зазначених норм дає можливість зробити висновок, що відповідний порядок виконання судових рішень згідно Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» поширюється на рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, а в даному випадку на виконанні у міському відділі ДВС перебуває судове рішення зобовязального характеру.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що міський відділ ДВС направляв даний виконавчий лист з копіями матеріалів виконавчого провадження до Білоцерківського УДКСУ у Київській області для виконання у порядку, визначеному Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою КМ України № 845 від 03.08.2011 року.

Але листом від 24.03.2015 року Білоцерківського управління ДКСУ Київської області надані документи було повернуто до міського відділу ДВС з посиланням на те, що п.6 Порядку передбачений перелік документів для виконання рішень про стягнення коштів, а не рішень про зобовязання вчинити певні дії; відповідно до ст.7 Закону такі рішення виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», що стверджується копією цього листа /а.с.41/.

З матеріалів виконавчого провадження, копії яких надано суду, вбачається, що 05.02.2016 року начальником міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції перевірено матеріали виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 357/18528/14-а 2-а/357/125/15 та за результатами перевірки зобовязано державного виконавця винести постанову про стягнення з УПФУ у м. Білій Церкві виконавчого збору, що слідує з копії постанови начальника міського відділу ДВС від 05.02.2016 року, яка боржником не оскаржувалася.

Саме на виконання розпорядження начальника міського відділу ДВС, якому підпорядкований державний виконавець, останнім винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, яка є предметом оскарження.

Отже, в даному випадку підстави, передбачені ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», коли виконавчий збір не стягується, на які посилався представник позивача в обґрунтування позовних вимог, відсутні.

Посилання на те, що рішення суду не виконується у повному обсязі з поважних причин, також не можуть прийматися судом до уваги, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» не ставить питання про стягнення з боржника виконавчого збору у залежність від того, що відповідне рішення не виконується з поважних причин, виконавчий збір стягується у всіх випадках невиконання рішення у встановлений строк, крім випадків, передбачених ч.2 ст.28 цього Закону.

Ті обставини, що постанови державного виконавця про накладення на боржника штрафу у даному виконавчому провадженні були скасовані судом, також не свідчать про незаконність дій державного виконавця при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки підставою для стягнення штрафу є саме невиконання рішення без поважних причин, тоді як для винесення постанови про стягнення виконавчого збору як обовязкова вимога це не передбачено, на що вказано вище.

Таким чином, при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець діяв згідно Закону України «Про виконавче провадження» в межах наданих йому повноважень, підстав для скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору суд не вбачає.

Відповідно до ч.2 ст.181 КАС України позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, копію оскаржуваної постанови позивач одержав 22.02.2016 року, позовну заяву подано до суду 02.03.2016 року.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від

03.08.2011 року № 845 /зі змінами/, ст.ст.2,17,18,70,99,103,159-163, 181, 185,186 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову управління Пенсійного Фонду України у місті Білій Церкві Київської області відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя ОСОБА_2