Постанова № 56757, 01.08.2006, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

25 липня 2006 року

Справа № 2-4/485-2006

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Шевченко Н.М.,

Черткової І.В.,

секретар судового засідання Алєєва А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 06.05.2006 року у справі № 2-4/485-2006

за позовом Дочірнього підприємства "Інвестіційно-будівельна група "Курортбудінвест" (вул. Київська, 46,Сімферополь,95000)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Інвестіційно-будівельна група "Курортбудінвест" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 02.02.2005 року № 0001881501/0 на суму штрафу 1906,51 грн. з податку на прибуток, № 1891501/0 на суму штрафу 310,00 грн. з податку на прибуток, № 0001871501/0 на суму штрафу 101023,26 грн. з податку на прибуток.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 06.05.2006 року у справі № 2-4/485-2006 частково задоволено позов Дочірнього підприємства "Інвестіційно-будівельна група "Курортбудінвест" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим від 02.022005 року № 0001881501/0 на суму штрафу 1906,51 грн. з податку на прибуток; № 1891501/0 на суму штрафу 310,00 грн. з податку на прибуток; № 0001871501/0 на суму штрафу 101023,26 грн. з податку на прибуток у частині 65359,77 грн. В решті у позові відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 2,15 грн. державного мита.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що строк сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток було пропущено позивачем з вини податкового органу, який, на думку суду, був зобов’язаний здійснити зарахування з податку на прибуток за рахунок сум податку на додану вартість, які підлягали відшкодуванню з бюджету у попередніх звітних періодах.

Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати у частині задоволених вимог, у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при вирішенні спору були порушені норми матеріального права.

У судове засідання, призначене на 25.07.2006 року сторони не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим надійшло клопотання, в якому відповідач просить розглянути апеляційну скаргу у відсутності свого представника у зв’язку з неможливістю його участі у судовому засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим було проведено перевірку з питань своєчасності розрахунку з бюджетом податку на прибуток Дочірнього підприємства "Інвестіційно-будівельна група "Курортбудінвест", по результатах якої було складено акт № 290/15-1 від 01.02.2005 року.

Перевіркою були встановлені порушення з боку позивача підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме, податкові зобов’язання:

- з податку на прибуток за І півріччя 2002 року у сумі 189400,00 грн., строк сплати яких настав 19.08.2002 року, були сплачені 24.04.2003 року з затримкою на 247 днів;

- з податку на прибуток за 2002 рік у сумі 37900,00 грн., строк сплати яких настав 20.02.2003 року, були сплачені 25.02.2004 року з затримкою на 369 днів.

На підставі акту перевірки були прийняти податкові повідомлення-рішення:

- від 02.02.05 року № 0001881501/0 про застосування штрафу в розмірі 50% у сумі 1906,51 грн. за затримку на 429 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3813,02 грн.;

- від 02.02.05 року № 0001891501/0 про застосування штрафу у розмірі 50 % у сумі 310 грн. за затримку на 429 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 620 грн.;

- від 02.02.2005 року № 0001871501X0 про застосування штрафу у розмірі 50% у сумі 101023,26 грн. за на 429 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 202046,52 грн.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим у зв’язку з наступним.

Як підтверджено матеріалами справи, Дочірнім підприємством "Інвестіційно-будівельна група "Курортбудінвест" було визначено податкове зобов’язання податку на прибуток за перше півріччя 2002 року у сумі 189400,00 грн., за 2002 рік –37900,00 грн. (том 2, аркуші справи 77-78, 47-54).

Згідно з частиною 1 пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Строк сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток за перше півріччя 2002 року –19.08.2002 року, за 2002 рік –20.02.2003 року.

Згідно з декларацією з податку на прибуток позивача за перше півріччя позивачем визначено податкове зобов’язання у сумі 189400,00 грн.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2001 року позивач мав від'ємне значення податку у сумі 704669,00 грн. (рядок 21). Строк бюджетного відшкодування у сумі 704669,00 грн. закінчився у березні 2002 року. Заявою від 16.08.2002 року № 376 (одержано податковим органом 16.08.2002 року) та додатковою заявою від 22.08.2002 року № 396 (одержано податковим органом 22.08.2002 року) позивач звертався до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим з проханням провести зарахування податку на прибуток за І півріччя 2002 року та відповідно на 189400,00 грн. зменшити податковий кредит з податку на додану вартість, який підлягав відшкодуванню (том 1, аркуші справи 13-14).

Однак, листом № 15752/172 від 06.09.2002 року Державна податкова інспекція у місті Сімферополі повідомила позивача про неможливість проведення зарахування, оскільки станом на 05.09.2002 року на особовому рахунку з податку на додану вартість у позивача значилася заборгованість в сумі 7648,00 грн. та пеня у сумі 29,22 грн.

Зазначена заборгованість виникла у зв'язку з донарахуванням податку на додану вартість у сумі 47744,00 грн., та застосуванням штрафних санкцій у розмірі 11936,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у місті Сімферополі № 1368-23-4-31039326 від 17.05.2002 року та зменшенням суми бюджетного відшкодування на 688110,00 грн. згідно з розпорядженням Державної податкової інспекції у місті Сімферополі № 36/23-4 від 17.05.2002 року (том 2, аркуші справи 33-34).

Зазначені податкове повідомлення-рішення та розпорядження Державної податкової інспекції у місті Сімферополі були визнані недійсними рішенням господарського суд Автономної Республіки Крим від 13.09.2002 року у справі № 2-6/9062-2002, яке набрало законної сили 05.10.2002 року.

Однак, Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі було відображено вищевказане рішення суду в особовій картці позивача тільки 06.02.2003 року. Висновок № 0000001721 про суми відшкодування податку на додану вартість згідно з декларацією за жовтень 2001 року, зареєстрованою у Державній податковій інспекції у місті Сімферополі 20.11.2001 року, був поданий до Державного казначейства тільки 22.04.2003 року. 24.04.2003 року на підставі висновку сума 189400,00 грн. була зарахована у погашення податку на прибуток за І півріччя 2002 року (том 1, аркуш справи 103).

Матеріалами справи підтверджено, що 08.11.2002 року позивач подав Державній податковій інспекції у місті Сімферополі декларацію про прибуток підприємства за 9 місяців 2002 року № 1507/32, у рядку 42 додатку П якої відображене зменшення суми податку на 189400,00 грн. на підставі рішення суду. Декларація прийнята відповідачем 08.11.2002 року (том 2, аркуші справи 4-23).

У зв’язку з зазначеним судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що після 08.11.2002 року податкового боргу з податку на прибуток у сумі 189400,00 грн. у позивача не було. Тому нарахування штрафної санкції у розмірі 50% за затримку погашення податкового боргу у сумі 189400,00 грн. на 166 календарних днів за період з 9.11.2002 року по 24.04.2003 року є безпідставним.

Також правомірним є висновок суду першої інстанції, щодо затримки погашення податкового боргу у сумі 189400,00 грн. з боку позивача на 81 день у період з 19.08.2002 року до 08.11.2002 року.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” при затримці сплати суми узгодженого податкового зобов’язання від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу, який складає 37880,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, 07.02.2003 року Дочірнім підприємством "Інвестіційно-будівельна група "Курортбудінвест" було надано до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі декларацію про прибуток підприємства № 2666/5 за 2002 рік, у рядку 43 додатку П якої визначено податкове зобов'язання за IV квартал 2004 року у сумі 37900,00 грн. Граничний строк сплати зобов'язання згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181 –Ш наступив 20.02.2003 року (том 2, аркуші справи 47-54).

07.02.2003 року Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі прийнята заява позивача № 34 від 06.02.2003 року про зміну напрямку відшкодування податку на додану вартість за грудень 2002 року у рахунок погашення податкового зобов’язання з податку на прибуток за IV квартал 2002 року у сумі 37890,00 грн. (том 1, аркуш справи 22).

13.02.2003 року позивач надав до податкової інспекції уточнену декларацію з податку на додану вартість за грудень 2002 року, згідно з якою визначена сума бюджетного відшкодування у розмірі 54717,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на 07.02.2003 року у особовій картці позивача з податку на додану вартість значилась переплата у сумі 846107,10 грн., що давало змогу провести зарахування, але воно не було зроблено. Відмови в проведенні зарахування не було дано.

Позивач додатково листом № 57 від 20.03.2003 року заявив про зарахування зобов'язання з податку на прибуток за IV квартал 2002 року у сумі 37890,00 грн. за рахунок бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 2001 рік на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.08.-17.09.2002 року у справі № 2-20/9321-2002 (том 1, аркуші справи 15-17). Цей лист прийнятий ДПІ у м. Сімферополі 21.03.2003 р. (том 1, аркуш справи 23).

У матеріалах справи міститься службова записка № 424/19-130 від 16.06.2005 року, згідно з якою заяви платника податків ДП ІБГ „Курортбудінвест" про зарахування від 06.02.2003 року та від 20.03.2003 року були виконані в сумі 38000,00 грн. шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики ( висновок № 91 від 5.07.2004 року), в сумі 301,9 грн. - шляхом відшкодування грошовими коштами ( висновок № 2911 від 5.07.2004 р.) У зазначених висновках вказано, що термін відшкодування суми податку на додану вартість з бюджету минув 30.06.2003 року. Незважаючи на це, висновки про відшкодування були подані до органу Державного казначейства тільки 05.07.2003 року.

Зібрані у справі докази свідчать про те, що на момент виникнення зобов'язання з податку на прибуток за IV квартал 2002 року у сумі 37900,00 грн.. (07.02.2003 року) позивач мав право (у тому числі встановлене судом) на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 846107,00 грн.

Відповідач погодився з заявою позивача від 06.02.2003 року про зміну напрямку відшкодування та направлення суми відшкодування податку на додану вартість у розмірі 37900,00 грн. на погашення зобов'язання з податку на прибуток. Така заява була прийнята Державної податкової інспекції у місті Сімферополі 07.02.2003 року, тобто до закінчення терміну, встановленого для сплати податкового зобов'язання.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про неправомірність дій Державної податкової інспекції у місті Сімферополі стосовно зарахування сум податку на прибуток за рахунок сум податку на додану вартість, які підлягали відшкодуванню з бюджету, що призвело до несвоєчасної сплати до бюджету узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток за перше півріччя 2002 року та за 2002 рік.

У той же час колегія суддів суду апеляційної інстанції відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд апеляційної інстанції може вийти за межі апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, вважає необхідним змінити постанову суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Суд першої інстанції у другому пункті резолютивної частини постанови визнає недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001871501/0 від 02.02.2005 року про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 101023,26 грн. у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 65359,77 грн.

Однак це суперечить мотивувальній частині постанови, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку, якій був підтриманий судом апеляційної інстанції про те, що позивачем був пропущений строк сплати узгодженого податкового зобов’язання на суму 189400,00 грн. на 81 день, що тягне відповідно до абзацу 3 підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” накладення штрафних санкцій у сумі 37880,00 грн.

Тобто судом підтверджено правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за зазначене порушення у розмірі 37880,00 грн. у спірному податковому повідомленні-рішенні № 0001871501/0 від 02.02.2005 року на суму штрафу 101023,26 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0001871501/0 від 02.02.2005 року на суму штрафу 101023,26 грн. підлягає скасуванню у частині 63143,26 грн., а не 65359,77 грн.

До того ж суд першої інстанції у резолютивній частині постанови не вирішив питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.-14.09.2005 року у справі провадження було зупинено та за ініціативою суду призначено судово-бухгалтерську експертизу.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України до судових витрат належать витрати, пов’язані з проведенням судової експертизи.

Згідно з листом директора товариства з обмеженою відповідальністю „Кримське експертне бюро” № 30 від 07.02.2006 року вартість експертизи склала 2616,00 грн. та була сплачена Дочірнім підприємством "Інвестіційно-будівельна група "Курортбудінвест" (том 2, аркуш справи 60).

У матеріалах справи міститься клопотання Дочірнього підприємства "Інвестіційно-будівельна група "Курортбудінвест" від 04.04.2006 року, у якому позивач просить розподілити судові витрати. До клопотання також додано платіжне доручення, яке підтверджує сплату позивачем вартості проведеної у справі експертизи.

Частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Інвестіційно-будівельна група "Курортбудінвест" судові витрати, пов’язані з проведенням судово-бухгалтерської експертизи у сумі 1656,16 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 195, пунктом 2 частини 1 статті 198, статтею 201, частиною 2 статті 205, статтями 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.05.2006 року у справі № 2-4/485-2006 змінити, виклавши резолютивну частину постанови у наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсними податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі №0001881501/0 від 02.02.2005 року; №1891501/0 від 02.02.2005 року; №0001871501/0 від 02.02.2005 року про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 101023,26 грн. у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 63143,26 грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31118095600002 УДК в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код ОКПО 22301854) на користь Дочірнього підприємства "Інвестіційно-будівельна група "Курортбудінвест" (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 13/36; ф/а 95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 46, і/к 31039326 МФО 324010, п/р 2600132390001 у КРФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Сімферополь) 1656,16 грн. витрат на проведення судово-бухгалтерської експертизи та 2,15 грн. витрат на сплату державного мита”.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді Н.М.Шевченко

І.В. Черткова