Постанова № 56756961, 24.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 2а-9551/11/1470

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представників апелянта - Склярова Д.В., Костюкова Д.І.;

представника позивача - Чебана В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес-Буд» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Антарес-Буд» (далі - ТОВ «Антарес-Буд») звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області; далі - ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва) про скасування податкових повідомлень-рішень від 04 жовтня 2011 року:

- №0000023500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 302 178,00 грн. та штрафними санкціями - 74 868,25 грн.

- №0000033500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 382 117,00 грн. та штрафними санкціями - 93 585,25 грн.

В обґрунтування позову зазначено на безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушень вимог податкового законодавства, оскільки в акті перевірки відповідач посилається на обставини, що стосуються припущень щодо можливих зловживань та порушень при здійсненні господарської діяльності контрагентами позивача, за які ТОВ «Антарес-Буд» не може відповідати.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Суд скасував податкові повідомлення-рішення від 04 жовтня 2011 року №0000023500 та №0000033500.

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляції та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що основним видом діяльності позивача є будівництво будівель.

Зазначену діяльність позивач здійснює на підставі ліцензії серії АБ №459631 від 31 березня 2009 року (будівельна діяльність).

У серпні-вересні 2011 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва проведена документальна планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 16 вересня 2011 року № 3320/23-200/31159868 (т. 1 а. с. 14-92).

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 1 ст. 228, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 302 178,00 грн., у тому числі: за IV квартал 2010 року - 299 469,00 грн. і за І квартал 2011 року - 2 709,00 грн.;

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, абзацу 2 п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ч. 1 ст. 228, ч. 1-2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 382117,00 грн.

На підставі виявлених порушень, контролюючим органом 04 жовтня 2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000023500, яким збільшено податок на прибуток на загальну суму 377 046,25 грн.

- № 0000033500 збільшено податок на додану вартість на загальну суму 475 702,25 грн. (т. 1 а. с. 133-136).

Проведеною перевіркою встановлено, що в період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2011 року позивач мав господарські відносини з наступними контрагентами:

- ТОВ «Будівництво УКР-М» - договір підряду від 01 грудня 2010 року № 115 на виконання капітального та поточного ремонтів житлових і нежитлових приміщень;

- ТОВ «Промторг-Юг» - договір підряду від 01 жовтня 2010 року № 99 про передачу у власність будматеріалів;

- ТОВ «Альфа-К» - купівля-продаж будматеріалів без укладення письмового договору.

Висновки щодо нікчемності правочинів позивача з контрагентами мотивовані актами перевірок ТОВ «Промторг-Юг» і ТОВ «Альфа-К», а також довідкою про проведення перевірки ТОВ «Будівництво УКР-М».

Так, довідкою від 21 березня 2011 року № 364/23-400/37031516 встановлено, що ТОВ «Будівництво УКР-М» не мало необхідних умов для виконання такого постачання або здійснення діяльності, про що свідчить відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а також начебто доведена доказова база щодо нікчемності укладених товариством правочинів з постачальниками.

Аналогічні висновки викладені в актах перевірок ТОВ «Промторг-Юг» і ТОВ «Альфа-К».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції з посиланням на норми національного законодавства та практику Європейського Суду з прав людини зазначив, що можливе порушення податкового законодавства контрагентами позивача, а тим більше по ланцюгу постачальників, не означає "автоматичного" порушення вимог податкового законодавства самим позивачем.

Платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, стосовно встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість із контрагентами ТОВ «Будівництво УКР-М» та ТОВ «Промторг- Юг» відповідає вимогам ст.159 КАС України.

Проте, враховуючи наявність вироку суду щодо посадової особи контрагента позивача ТОВ «Альфа-К» за скоєння фіктивного підприємництва, колегія суддів вважає необґрунтованим рішення суду в частині задоволення вимог про скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Правова позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступному.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Стаття 1 вказаного Закону встановлює, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд апеляційної інстанції з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, дослідив усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, зокрема: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення.

Так, 01 грудня 2010 року між ТОВ «Антарес-Буд» (Підрядчик) та ТОВ «Будівництво УКР-М» (Субпідрядник) був укладений Договір підряду за №115.

За цим Договором Підрядник доручає, а субпідрядник прийняв на себе обов'язки щодо проведення капітального та поточного ремонту будівель бюджетних установ та житлових будинків (т.1 а.с.200).

У своєму Акті контролюючий орган зазначив, що ТОВ «Будівництво УКР-М» має стан - 0, тобто основний.

Далі, вказує, що з причин незнаходження посадових осіб підприємства на робочому місці та ненаданням у зв'язку з цим документів до перевірки, встановити фактичний вид діяльності та проведення операцій, що підлягають ліцензуванню не надається можливим.

Не звертаючи увагу на первинну документацію позивача, яка була надана до перевірки для підтвердження господарських операцій з ТОВ «Будівництво УКР-М», ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва робить висновок про нікчемність правочину.

Між тим, на підтвердження виконання робіт за вищезгаданим Договором, позивачем до податкової перевірки надавалися наступні документи (т.1 а.с.202 - 245, т.2 а.с.1- 218, т.3 а.с.1- 123):

податкові накладні;

акти виконаних робіт за формою КБ-2в із зазначенням найменування та вартості робіт, кількості використаних матеріалів;

документи про оплату за надані послуги в безготівковій формі.

До суду апеляційної інстанції надано копію Ліцензії ТОВ «Будівництво УКР-М» на здійснення господарської діяльності, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури, яка діяла на момент існування спірних правовідносин.

Також надано документи, що ТОВ «Будівництво УКР-М» за результатами загальнодержавної рейтингової програми визначення лідерів реального сектору економіки, за офіційними даними державних органів статистики України, за результатами показників фінансово-господарської діяльності за 2011 - 2012 роки отримало золоту нагороду та займає у Миколаївської області 1 місце, як установа, що займається будівництвом будівель.

Відповідно до наданих копій строкових трудових договорів у період дій Договору субпідряду між даними сторонами у штаті ТОВ «Будівництво УКР-М» працювало 5 осіб.

До суду апеляційної інстанції надано докази про відсутність станом на 17 лютого 2016 року кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «Будівництво УКР-М».

Зазначене підтверджується рахунком бухгалтерського обліку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Як вбачається із матеріалів справи для здійснення статутної діяльності позивачем було укладено Договір на постачання будівельних матеріалів за №99 від 01 жовтня 2010 року (т.1 а.с.183).

Відповідно до умов цього Договору ТОВ «Промторг-Юг» зобов'язалося передати у власність позивачу будівельні матеріали, поставка яких здійснювалася автотранспортом покупця. Постачальник одночасно з товаром передає Покупцю видаткову накладу, податкову накладну та паспорт на виріб.

Всього ТОВ «Промторг-Юг» поставлено товару на адресу позивача на суму 113 810,00 грн., у тому числі ПДВ - 18 968,41 грн.

Як стверджує позивач, у зв'язку з незначними розмірами та кількістю матеріалів перевезення здійснювалося власним автотранспортом директора підприємства.

Зазначені пояснення позивача підтверджуються номенклатурою товару, який зазначений в Акті перевірки.

Посадові особи контролюючого органу зазначили, що операції між позивачем та ТОВ «Промторг-Юг» знайшли своє відображення в бухгалтерському обліку, зокрема: у К-т рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та Д-т рах.20.1 «Сировина і матеріали».

Використання придбаних у ТОВ «Промторг-Юг» матеріалів підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, а також накладними на передачу матеріалів у виробництво.

Контролюючим органом за даними операціями досліджувалися видаткові, податкові накладні, документи щодо оплати товару в безготівковій формі.

Висновок про те, що операції між позивачем та ТОВ «Промторг-Юг» не переслідували мету ведення господарської діяльності, контролюючий орган зробив на тій підставі, що податковий кредит ТОВ «Промторг-Юг» сформувало з підприємством, діяльність якого направлена на отримання податкової вимоги.

Також в Акті податкової інспекції зазначено про те, що у цього підприємства немає основних засобів, робочої сили, яка необхідна для здійснення конкретного виду операцій.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами та зазначає, що видом діяльності товариства за КВЕД є оптова торгівля, в тому числі і будівельними матеріалами.

Для здійснення такого виду діяльності, на думку колегії суддів, не потрібна наявність основних фондів та штат працівників.

Окрім того, як свідчить Акт перевірки підприємство декларувало свої податкові зобов'язання з ПДВ за вказаними операціями.

У матеріалах справи (т.1 а.с.121) є постанова суду від 10 червня 2011 року, якою задоволено позов ТОВ «Промторг-Юг» про визнання неправомірним висновків, контролюючого органу щодо нікчемності правочинів та про зобов'язання прийняти податкові повідомлення-рішення за наявності порушень.

Сукупність фактичних обставин справи свідчить про те, що за зазначеними вище господарськими операціями:

- підтверджений рух активів позивача у процесі її здійснення;

- учасники господарської операції володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю;

- установлений зв'язок між фактом придбання товарів та послуг і господарською діяльністю.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року (який діяв на момент спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пункти 5.1 та 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлював, що валові витрати виробництва та обігу це - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 7.4.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, право на формування податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання по першій події. Підставою для формування податкового кредиту є перш за все податкова накладна, оформлена належним чином і зареєстрована в Реєстрі податкових накладних.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції за операціями з контрагентами ТОВ «Будівництво УКР-М» ТОВ «Промторг-Юг» позивач порушень вищевикладеного податкового законодавства не допускав.

Що стосується господарських відносин позивача з ТОВ «Альфа-К», то в цьому випадку колегія суддів погоджується з висновком контролюючого органу про фіктивність правочину, а саме про відсутність постачання з боку ТОВ «Альфа-К» виробів із деревини.

У першу чергу, підставою для такого висновку служить вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 березня 2014 року (т.4 а.с.41), яким директор даного підприємства ОСОБА_4 визнаний винним у створенні фіктивного підприємства ТОВ «Альфа-К».

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Із мотивувальної частини вироку вбачається, що ОСОБА_4 для досягнення свого злочинного наміру використовував свідоцтво платника податку на додану вартість для прикриття незаконної діяльності, яка виражалася в пособництві суб'єктам підприємницької діяльності в умисному ухиленню від сплати податків.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

З огляду на викладені фактичні обставини справи та правові норми, сума ПДВ в розмірі 1 879,00 грн. за операціями з ТОВ «Альфа-К» не може включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Водночас, слід зазначити, що за висновками даного Акта перевірки стосовно посадових осіб ТОВ «Антарес-Буд» було 16 вересня 2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст.212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків) за відсутністю складу злочину.

Враховуючи, що судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин справи, рішення суду, відповідно до п.1 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нового - про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року - скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес-Буд» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000023500 від 04 жовтня 2011 року, яким збільшено товариству з обмеженою відповідальністю «Антарес-Буд» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 302 178,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 74 868,25 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000033500 від 04 жовтня 2011 року, яким збільшено товариству з обмеженою відповідальністю «Антарес-Буд» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу 380 238,00 грн. та на суму штрафних (фінансових) санкцій 93 115,50 грн.

У задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення за №0000033500 від 04 жовтня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу 1 879,00 грн. та на суму штрафних (фінансових) санкцій 469,75 грн. - відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області судовий збір у розмірі 2 070 (дві тисячі сімдесят) грн. 20 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова