Постанова № 56756913, 23.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 522/16484/15-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Свячена Ю.Б.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Крусяна А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Макогон С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на постанову Приморського районного суду від 20 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

10 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмова у прийнятті до провадження виконавчого документа) від 13.07.2015 року № ВП № 48085842; зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції Іскренко О.С. відкрити виконавче провадження за ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 21.05.2014 року № 522/17806/13-а про забезпечення доказів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що ухвала суду про витребування доказів, з якою він звернувся до відповідача, повністю відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження». В ухвалі суду зазначено, що вона підлягає негайному виконанню та визначено порядок і спосіб її виконання, на підставі чого позивач вважає постанову про відмову у відриті провадження протиправною. Крім того позивач зазначає, що оскаржувана постанова відповідача не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не містить мотивів її прийняття, в її резолютивній частині відсутнє прізвище, ім'я та по-батькові особи, до якої надсилається копія постанови, і ця постанова не затверджена підписом начальника відділу.

Справу розглянуто за відсутності представника відповідача.

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 20 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняту нову, якою відмовити в задоволені позову.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 21.05.2014 року по адміністративній справі № 522/17806/13-а за позовом ОСОБА_2 до управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, витребувано від управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та від ПП ЮФ "ІВК та Партнери" певні докази в порядку ст.73,74 КАС України (а.с.11).

Вказана ухвала була направлена для виконання до управління архітектури та містобудування Одеської міської ради.

Проте, даний суб'єкт владних повноважень доказів до суду не надав, що стало підставою для звернення позивача до відділу примусового виконання рішень Головного територіального управляння юстиції в Одеській області з заявою про відкриття виконавчого провадження щодо виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року про забезпечення доказів.

Так, 09 липня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали від 21.05.2014р.

13 липня 2015 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції Іскренко О.С. відмовлено у відкритті виконавчого провадження, в зв'язку з тим, що пред'явлена до виконання ухвала не відповідає вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» та не містить заходів примусового виконання рішень, передбачених цим законом. Відмова у відкритті виконавчого провадження також мотивована тим, що ухвала суду про забезпечення доказів не підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пред'явлений до виконання документ поданий в строк, з зазначенням всіх необхідних реквізитів та повністю відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року, (далі Закон № 606-XIV) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.17 Закону № 606-XIV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, до яких зокрема віднесено ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (п.2 ч.2 ст.17).

Відповідно до ч. 4 ст. 257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Крім рішень підлягають примусовому виконанню й ухвали суду у випадках, передбачених законом, які за змістом характеризуються реалізованістю і вимагають примусового виконання, зокрема про забезпечення позову (ч. 5 ст. 118 КАС України), про привід (ст. 272 КАС України); про поворот виконання судових рішень (ст. 265 КАС України) тощо.

Судова колегія зазначає, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання такого обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали, а у разі невиконання вимоги суду - «суд вирішує справу на основі наявних доказів» (ч. 4, 6 ст. 71 КАС України).

Наведені та інші положення КАС України дають підстави стверджувати, що в адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний в порядку судової процедури, визначеної законом, довести суду правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності. Отже, адміністративне судочинство - це специфічний вид судочинства, де твердження особи про порушення прав вважаються правомірними, поки владний суб'єкт не доведе перед судом протилежне.

Згідно з ч.8 ст.75 КАС України забезпечення доказів здійснюється за загальними правилами вчинення відповідних процесуальних дій.

Так, стаття 79 КАС України встановлює процесуальний порядок надання письмових доказів із якого вбачається, що письмові докази подаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, а також за їх клопотанням або з власної ініціативи витребовуються судом.

Письмові докази, які витребовує суд, надсилаються (передаються) безпосередньо до адміністративного суду. Суд може також уповноважити заінтересовану сторону або іншу особу, яка бере участь у справі, одержати письмовий доказ для надання його суду.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що надання доказів у справі це право сторони.

У разі неподання витребуваних доказів без поважних причин посадова особа може бути притягнута до відповідальності за умисне невиконання судового рішення (ст. 382 КК України). Фізичні особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за прояв неповаги до суду за ст. 185-3 КпАП України.

Крім того, у разі невиконання судового рішення, судом може бути вжито заходів процесуального примусу. Зокрема, у разі неподання без поважних причин письмових чи речових доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів для дослідження судом (ч.1 ст. 271 КАС України). Про тимчасове вилучення доказів суд постановляє ухвалу, яка у даному випадку є одночасно і виконавчим документом та підлягає виконанню у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Проте, в даному випадку на виконанні у державного виконавця знаходилась ухвала суду, яка не відповідала вимогам виконавчого документа, які передбачені в ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», тобто, була відсутня резолютивна частина рішення, яка б вимагала здійснити заходи примусового виконання.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що ухвала Приморського районного суду м.Одеси від 21.05.2014 (з виправленнями від 21.05.2015 року) не є виконавчим документом у розумінні положень Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання державного виконавця відкрити виконавче провадження за ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2014 року №522/17806/13-а про забезпечення доказів, оскільки вказана вище позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження та виходять за межі завдань адміністративного судочинства, та, відповідно, задоволенню не підлягає.

Відтак, в задоволенні позову слід відмовити.

Відмовляючи в позові, судова колегія враховує, що справа № 522/17806/13-а, під час розгляду якої винесена ухвала про витребування доказів, розглянута судом. Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 07.10.2014р. у задоволенні позову ОСОБА_2 до управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено. Вказане судове рішення в апеляційному порядку не оскаржено та набрало законної сили.

На підставі наведеного судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для витребування доказів по справі, яка розглянута по суті та прийнято остаточне рішення. Тобто відсутня мета та сенс для витребування доказів.

Суд першої інстанції на наведені обставини увагу не звернув, не врахував наведені норми права, в зв'язку з чим прийшов до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.202 КАС України, судова колегія скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нову, якою відмовляє в задоволенні позову.

Враховуючи, що апелянтом надмірно сплачений судовий збір в розмірі 1137 грн., відповідно до поданої заяви, на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", судова колегія повертає відповідачу зазначену грошову суму.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області - задовольнити.

Постанову Приморського районного суду від 20 листопада 2015 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії.

Повернути Головному територіальному управлінню юстиції в Одеській області надмірно сплачений судовий збір в розмірі 1137 (одну тисячу сто тридцять сім)грн. 61 коп. на рахунок 35229201000579, код ЄДРПОУ 34929741, банк отримувач ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян