Ухвала суду № 56754145, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2016 року м. Київ К/800/268/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2014

у справі № 826/12029/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 06.06.2014 № 0000633901 та № 0000643901.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Маркет Продакт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01 по 31.12.2013, податку на додану вартість за період з 01.11 по 30.11.2013, ТОВ «Полісся Пласт»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01 по 31.12.2013, податку на додану вартість за період з 01.11.2013 по 31.01.2014, ТОВ «Баядера-Імпорт» в частині відображення в податковому обліку розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до отриманих податкових накладних з датою виписки з 01.02 по 29.02.2012, ТОВ «Віткус» в частині відображення в податковому обліку розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до отриманих податкових накладних з датою виписки з 01.03 по 31.03.2012, ТОВ «Бранд» в частині відображення в податковому обліку розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до отриманих податкових накладних з датою виписки з 01.04 по 30.04.2012, ТОВ «Девілон» в частині відображення в податковому обліку розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до отриманих податкових накладних з датою виписки з 01.10 по 31.10.2012, АТ «ВО «Конті» в частині відображення в податковому обліку розрахунків коригувань кількісних та вартісних показників до отриманих податкових накладних з датою виписки з 01.11 по 30.11.2012, складено акт № 536/28-10-39-10/32049199 від 21.05.2014, в якому зафіксовані порушення: п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 223 057 грн., в т.ч. за 2013 рік в сумі 223 057 грн.; п. 185.1. ст. 185, п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в періоді, що перевірявся, на загальну суму 567 867 грн., у т.ч.: за листопад 2013 року на 504 047 грн., за грудень 2013 року на 59 540 грн., за січень 2014 року на 4 280 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 06.06.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000643901 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 334 586 грн., в т.ч.: 223 057 грн. основного платежу та 111 529 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000633901 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 851 801 грн., в т.ч.: 567 867 грн. основного платежу та 283 394 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Збільшуючи грошові зобов'язання вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, податковий орган виходив з того, що позивач безпідставно включив до податкової звітності в первіряємому періоді операції по правочинам з ТОВ «Полісся Пласт» і ТОВ «Маркет Продакт».

Матеріалами справи встановлено, що в перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Полісся Пласт» за договором поставки товарів та надання послуг № 25797 від 01.11.2012, за умовами якого позивач надає контрагенту (постачальник) рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги у порядку та згідно з додатковими угодами і додатками до цього договору, а постачальник у свою чергу, постачає і передає у власність позивача товари згідно з замовленнями позивача та товаросупровідною документацією, які є невід'ємною частиною даного договору.

Також, позивач мав взаємовідносини із ТОВ «Маркет Продакт» відповідно до договору поставки товарів та надання послуг № 26080 від 16.09.2013, за умовами якого позивач надає контрагенту (постачальник) рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги у порядку та згідно з додатковими угодами і додатками до цього договору, а постачальник у свою чергу, постачає і передає у власність позивача товари згідно з замовленнями позивача та товаросупровідною документацією, які є невід'ємною частиною даного договору.

Факт виконання умов зазначених договорів в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими накладними, видатковими (товарними) накладними, транспортними накладними та платіжними дорученнями, замовленнями на поставку, ТТН-листами доставки, реєстрами переданих товарних накладних, реєстрами отриманих податкових накладних, актами перевірки розрахунків, товарними чеками на реалізацію споживачам придбаних у контрагентів товарів, доказами завіряння підписів посадових осіб позивача на товаросупровідних документах на товар.

Крім того, як встановлено в судовому порядку, у позивача наявні документи на товар, а саме: висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи «Мішки поліетиленові господарчі та для пакування промислових і харчових продуктів» (об'єкт експертизи відповідає встановленим медичним критеріям безпеки/показникам); паспорт якості, виданий ТОВ «Полісся Пласт», що підтверджує відповідність виробленого поліетиленового пакета ТУУ 20298773.001-2000; протокол № 9087/535-538 досліджень виробів з полімерних та інших матеріалів від 14.04.2011, виданий ТОВ «Дніпропетровським центром радіологічного контролю»; декларація про відповідність мийного засобу вимогам технічного регламенту мийних засобів, затвердженого постановою КМ України від 20.08.2008 № 717; сертифікат відповідності №UA.003.C.228-13 від 22.08.2013, виданий ООВ ОС ДП «Черкасисистандартметрологія»; сертифікат відповідності серії ВВ № UA1.034.0125208-13 терміном дії 13.06.2013-11.06.2014. Продукція - концентрати проти обмерзання; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 01.08.2013 №05.03.02-04/69383 (об'єкт експертизи відповідає встановленим медичним критеріям безпеки/показникам); висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 05.11.2010 №05.03.02-04/84987 (об'єкт експертизи відповідає встановленим медичним критеріям безпеки/показникам).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем витрат та податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», підтверджені первинними документами, тому податковим органом безпідставно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Слід також зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний О.І. Степашко