Ухвала суду № 56753523, 23.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Шахової О.В., Вербової І.М.

при секретарі: Литвиненко Р.С.

за участю осіб: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа: Корсунь-Шевченківська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно,-

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015року

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа: Корсунь-Шевченківська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно.

Справа № 752/20747/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/4244/2016Головуючий у суді першої інстанції: Т.М.ШевченкоДоповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.ПоливачНе погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування скарги зазначила, що перевіряючи дотримання правила підсудності суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин ст. 114 ЦПК України та відкрив провадження у справі. Вказала, що до спірних правовідносин, на її думку, повинна застосовуватись судом загальна підсудність справи, а саме за зареєстрованим місцем її проживання, оскільки предметом спору може бути лише частина паю, а не квартира, а тому вважає, що спір повинен розглядатися Дарницьким районним судом м. Києва, оскільки адресою її місця реєстрації є АДРЕСА_1.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її з викладених підстав.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Інші учасники судового процесу у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, а тому колегія суддів, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України, вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до відповідачів, у якому просить визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану квартиру.

Відповідно до ч.1 ст.114 ЦПК України виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Відповідно до ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Пунктами 41,42 Постанови № 3 від 01.03.2013 року Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» визначено, що позови про право володіння і користування нерухомим майном, про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; стягнення орендної плати відносяться до позовів для яких встановлено виключну підсудність згідно з ч. 1 ст. 114 ЦПК України.

Отже, зі змісту позовної заяви вбачається, що спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_3.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що дана цивільна справа підсудна Голосіївському районному суду м. Києва.

Враховуючи, що вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил територіальної підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ, висновок Голосіївського районного суду м. Києва про те, що позивач звернувся з позовними вимогами, які підлягають розгляду даним судом, є законним та обґрунтованим.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права та підстав для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вона постановлена з додержанням вимог закону.

Виходячи з вищевикладеного, колегія приходить до висновку, що ухвала відповідає вимогам закону, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: