Ухвала суду № 56753423, 17.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/4499/2016 Головуючий в 1-й інстанції - Декаленко В.С.

Доповідач-Чобіток А.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва в складі:

головуючого -Чобіток А.О.

суддів - Ящук Т.І., Шебуєвої В.А.

при секретарі - Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 березня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариство «Акціонерний комерційний банк «Новий» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Новий» пред»явило до ОСОБА_4 позов про стягнення заборгованості за кредитним договором та зазначало,що 26.04.2007 року між Акціонерним банком «Таврика» та відповідачем було укладено кредитний договір № 573 - Ф, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 101540 доларів США За користування кредитом встановлена процентна ставка у розмірі 13% річних та встановлено строк повернення кредиту 23.04.2027 року.

26.09.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Новий» та Публічним акціонерним товариством «Банк»Таврика» було укладено договір,згідно з яким ПАТ «Банк «Таврика» відступило,а ПАТ АКБ «Новий» набуло всіх прав вимог по кредитному договору № 573 - Ф від 26.04.2007 року,укладеному між Акціонерним банком «Таврика» та відповідачем,про що ПАТ «АКБ «Новий» повідомив відповідача, вручивши йому особисто 04.10.2013 року вимогу щодо укладення додаткової угоди до вказаного кредитного договору та договору іпотеки та погашення заборгованості за цим договором.

Посилаючись на те, що відповідач проігнорував вказану вимогу, не сплатив заборгованість,яка станом на 15.11.2013 року складала 78 869,89 доларів США,з яких

поточна заборгованість складає 68 116,68 доларів США,що еквівалентно по курсу НБУ 544 456,62 грн.62 коп.,прострочена заборгованість за кредитом -748,69 доларів США,що еквівалентно по курсу НБУ - 5 984,28 грн.27 коп.,прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом - - 9 066,28 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 72 466,78 грн.78 коп.,нараховані відсотки за період з 01.11.2013 року по 14.11.2013 року - 343,38 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 2 744,64 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 621,86 доларів США,що еквівалентно по курсу НБУ 4970,52 грн.52 коп.,позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27 березня 2015 року позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 630 622,84 грн.84 коп. та судовий збір у розмірі 3 654 грн.84 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про стягнення з відповідача на користь банку 11 835,87 грн. заборгованості за кредитним договором та 20 966,68 грн. заборгованості по процентам.

Зазначає, що з доданого до позовної заяви розрахунку вбачається,що заборгованість по вказаному договору кредиту нараховується з 26.04.2007 року по 14.11.2013 року,тобто 6,2 років,але суд не звернув уваги на цю обставину та не застосував позовну давність з моменту виникнення у позивача права на вимогу,як це передбачено ст.261 ЦК України. В розрахунок не увійшли внесення відповідачем платежів 22.11.2012 року за двома квитанціями відповідно на суму 1 793,95 грн. та 6 199 грн.

Крім того в апеляційній скарзі представник відповідача зазначає,що,починаючи з 20.03.2013 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Таврика» та відкликано ліцензію і незважаючи на це ПАТ «Банк «Таврика» відступило своє право вимоги до відповідача ПАТ «АКБ «Новий» 26.09.2013 року,що не узгоджується з п.5.2 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012 року №2, про те,що уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна такого банку та формування ліквідаційної маси.

Посилаючись на вказані обставини представник відповідача вважає безпідставним нарахування заборгованості за період з 20.03.2013 року по 14.11.2013 року по процентам у розмірі 5 654,88 доларів США та пені у розмірі 528,38 доларів США. Оскільки прострочення платежів сталося з вини кредитора,то позивач не набув права дострокового повернення частини позики,що залишилася та сплати процентів,а тому з відповідача підлягає стягненню лише заборгованість по процентам за період з 01.12.2012 року по 20.03.2013 року в розмірі 2 623,13 доларів США,що еквівалентно 20 966,68 грн. та по тілу кредиту місячні платежі за грудень 2012 року - 423,08 доларів США та з січня 2013 року по 20.03.2013 року - 1057,7 доларів США,тобто 1480,78 доларів США,що еквівалентно 11 835,87 грн.

Вислухавши доповідь судді,пояснення представників сторін,обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи,колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено,що 26.04.2007 року між АБ «Таврика» та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту №573-Ф,за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 101540 доларів США,а позичальник взяв на себе зобов»язання погашати заборгованість за кредитом, здійснюючи оплату щомісячно платежів згідно з графіком,який є додатком №1 до вказаного кредитного договору. За користування кредитом встановлена процентна ставка у розмірі 13% річних та встановлено строк повернення кредиту 23.04.2027 року.

26.09.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Новий» та Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика » було укладено договір,згідно з яким ПАТ «Таврика» відступило,а ПАТ «АКБ «Новий» набуло всіх прав вимог по кредитному договору №573 -Ф від 26.04.2007 року,укладеному між Акціонерним банком «Таврика» та відповідачем,про що ПАТ «АКБ «Новий» повідомив відповідача,вручивши йому особисто 04.10.2013 року вимогу щодо укладення додаткової угоди до вказаного кредитного договору, договору іпотеки та погашення заборгованості за цим договором.

Посилаючись на те,що відповідач порушив прийняті на себе зобов»язання за кредитним договором у частині здійснення оплати згідно з графіком погашення заборгованості за кредитом, припинив погашення кредиту та процентів з листопада 2012 року,внаслідок чого з листопада 2012 року у відповідача виникла заборгованість і станом на 15.11.2013 року становить 78 869,89 доларів США і складається з поточної заборгованості за кредитом у розмірі 68 116,68 доларів США,що по курсу НБУ еквівалентно 544 456 грн.62 коп.,простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 748,69 доларів США,що по курсу НБУ еквівалентно 5 984 грн.28 коп., простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 9066,28 доларів США, що по курсу НБУ еквівалентно 72 4666 грн.78 коп.,нарахованих відсотків за період з 01.11.2013 року по 14.11.2013 року у розмірі 343,38 доларів США, що по курсу НБУ еквівалентно 2 477 грн.64 коп.,пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 621,86 доларів США,що по курсу НБУ еквівалентно 4970 грн.52 коп.,позивач просив достроково стягнути з відповідача вказану заборгованість відповідно до п.2.2.5. кредитного договору.

Задовольняючи позовні вимоги,суд встановив та виходив з того,що позивачем доведені вказані вимоги належними та допустимими доказами,а відтак з відповідача належить стягнути достроково заборгованість за кредитним договором у розмірі 630 622 грн.84 коп..

Колегія суддів вважає такий висновок суду відповідним обставинам справи та вимогам закону,що регулює правовідносини,які виникли між сторонами.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності,про застосування якої заявлено стороною у спорі,є підставою для відмови в позові.

Зазначивши в апеляційній скарзі про те,що заборгованість по вказаному договору кредиту нараховується позивачем з 26.04.2007 року по 14.11.2013 року,тобто 6,2 років,але суд не звернув уваги на цю обставину та не застосував позовну давність з моменту виникнення у позивача права на вимогу,як це передбачено ст.261 ЦК України,представник відповідача не звернув уваги на період часу,за який нарахована заборгованість,а саме: з 22 листопада 2012 року по 15.11 2013 року,а з позовом позивач звернувся в січні 2014 року.

За таких обставин колегія суддів вважає безпідставним посилання в апеляційній скарзі на пропуск позивачем строку позовної давності на пред»явлення даного позову.

Не відповідає обставинам справи і довід апеляційної скарги про не врахування судом при визначенні розміру заборгованості двох платежів,які були здійснені відповідачем 22.11.2012 року за двома квитанціями відповідно на суму 1 793,95 грн. та 6 199 грн..

Так з наданих позивачем виписок з особового рахунку ОСОБА_3,в якому відображено рух коштів сплачених ним на погашення заборгованості по кредитному договору та розрахунку заборгованості ,вбачається,що вказані платежі зараховані на погашення заборгованості за жовтень 2012 року (а.с.210 зв. та 213).

Колегія суддів не вбачає будь-яких порушень зі сторони позивача прав відповідача після отримання ним прав вимоги до нього за кредитним договором №573-Ф від 26.04.2007 року на підставі договору про відступлення права вимоги,укладеного 26.09.2013 року між ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Новий» та ПАТ «Банк «Таврика»,оскільки даний договір є дійсним і підстави які б впливали на правовідносини сторін відсутні.

З матеріалів справи вбачається,що новий кредитор ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Новий» 04.10. 2013 року направив відповідачу листа,в якому повідомив останнього про укладення вказаного договору з ПАТ «Банк Таврика» та набуття права вимоги по кредитному договору № 573-Ф від 26.04.2007 року,укладеного між ПАТ «Банк «Таврика» та відповідачем,з зазначенням загальної заборгованості відповідача станом на 04.10.2013 року за цим кредитним договором у розмірі 77 244,88 доларів США,яка складається з поточної заборгованості по кредиту у розмірі 68 865,37 доларів США, прострочених процентів у розмірі 8 305,93 доларів США та нарахованих процентів за період з 01.10.2013 по 03.10.2013

року розмірі 73,53 доларів США.,та вимоги погасити прострочену заборгованість у розмірі 8 305,93 доларів США і поновити поточні платежі попередивши відповідача,що в разі не виконання вказаної вимоги банк вимушений звернутися до суду про стягнення кредитної заборгованості.

Таким чином позивач кредитор своєчасно вчинив дії щодо прийняття від відповідача боржника виконання обов»язків по кредитному договору,в зв»язку з чим колегія суддів вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі на порушення зобов»язання відповідачем з вини кредитора та звільнення його від сплати процентів та пені за період з 20.03.2013 року по 14.11.2013 року.

Оскільки позивач направив відповідачу письмове повідомлення ,як це передбачено п.6.3 кредитного договору з вимогою погасити прострочену заборгованість,яку відповідач не виконав,то за умов цього ж пункту договору відповідач зобов»язаний був повернути повністю суму заборгованості по кредиту та процентам.

За вказаних обставин у позивача є всі підстави достроково вимагати стягнення з відповідача всієї заборгованості за кредитним договором.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.

Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України , колегія суддів ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -