Ухвала суду № 56753410, 17.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Домарєв О.В.

№ 22-ц/796/3719/2016 Доповідач - Борисова О.В.

справа № 753/17659/15-ц

м. Київ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.

при секретарі: Меженко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА» - Коршуна ОлександраАнатолійовича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року позивач звернувся до суду зпозовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимогпросив стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в сумі 51 743 грн. 91 коп., з яких 31 911грн. 08 коп. - основного боргу, інфляційнихвтрат в сумі 17 367, 05 грн.та 3% річних у розмірі 2465, 77 грн..

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18.12.2015 року позовні вимоги ТОВ «РАДА» до ОСОБА_2про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «РАДА» суму боргу у розмірі 3138 грн. 17 коп. та судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивача ТОВ «РАДА» - КоршунО.А. подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 з 19.07.2006 року.

ТОВ «РАДА» є експлуатуючою організацією з надання послуг на утримання будинку та прибудинкової території у вказаному будинку.

А тому у відповідача виник обов'язок здійснювати оплату за житлово-комунальні послуги з 19.07.2006 року.

Договір про надання житлово-комунальних послуг, невід'ємною частиною якого є розрахунок щомісячної плати за утримання житла між ТОВ «РАДА» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено13.05.2014 року.

Зазначає, що відповідачем здійснювалась оплата за отримані житлово-комунальні послуги ще до моменту укладення договору, що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи і датовані ще з січня 2013 року.

Вказує, що відповідно до норм ЦК України оплата послуг є підставою для переривання строків позовної давності, проте судом першої інстанції не було враховано дані норми закону.

Сторони в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача ТОВ «РАДА» - Коршуна О.А. надійшла заява в якій останній просив розглядати справу у його відсутності.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу відсутності осіб, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що за період з червня 2012 по грудень 2012 року відповідачу позивачем надавалися житлово-кумунальні послуги, відповідач вказаними послугами користувався, проте не сплачував їх вартість у повному обсязі.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 19.07.2006 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, загальна площа квартири складає 109,1 кв.м, жила площа 60,0 кв.м.

13.05.2014 року між ТОВ «РАДА» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір УЖ/РО-/13/05/14 про надання житлово-комунальних послуг, невід'ємною частиною якого є розрахунок щомісячної плати за утримання житла.

Відповідно до п.п. 2.2, 3.1.1, 3.2.1 договору споживач має право на отримання вчасно та відповідної якості послуги згідно із законодавством, зобов'язаний оплачувати та компенсовувати послуги в порядку та на умовах, визначених договором плату за послуги споживач має право сплачувати не пізніше 20 числа по авансовій системі оплати послуг.

Ціни і тарифи на послуги, передбачені договором, встановлюються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Мністрів України № 529, №869 відповідно до Розпоряджень КМДА від 10.04.2012 року № 579.

Відповідно до ст.179 ЖК УРСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.

Згідно з ст.162 ЖК УРСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.

Оскільки, квартира відповідача знаходиться у багатоповерховому будинку, порядок його утримання регламентується Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач таких послуг зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться й одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 16.06.2015 року позивач у порядку ст.96 ЦПК Українизвертався до суду із заявою про видачу судового наказу, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10.08.2015 року судовий наказ від 19.06.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь стягувача ТОВ «РАДА» заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг в сумі 51790 грн. 14 коп. скасовано.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем відповідачу надавались послуги ще до укладення договору, проте за надані житлово-комунальні послуги відповідач до грудня 2012 року не сплачував їхвартість.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції підставно виходив з того, що відповідач не сплачував за спожиті ним комунальні послуги по грудень 2012 року, а відсутність укладеного договору у цьому випадку не є підставою для відмови в позові, оскільки відповідач зобов'язаний утримувати своє майно та оплачувати спожиті ним житлво-комунальні послуги.

Відповідно до уточненого розрахунку від 16.12.2015 року за період з липня 2006 року по липень 2015 року заборгованість відповідача за спожиті житлово-комунаьні послуги складається із основного боргу в сумі 31 911 грн. 08 коп., інфляційних нарахувань в сумі 17367 грн. 05 коп., 3% річних в сумі 2465 грн. 77 коп. а всього 51743, грн. 91 коп.

Як вбачається з копії квитанцій, відповідач ОСОБА_2 сплачував за отримані з січня 2013 року по липень 2015 року житлово-комунальні послуги на рахунок ТОВ «РАДА».

А тому вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь ТОВ «РАДА» заборгованості за житлово-кумунальні послуги за період з червня 2012 року по грудень 2012 року в сумі 2812 грн. 01 коп., 3% річних в сумі 49 грн. 46 коп. та інфляційних втрат в сумі 276 грн. 70 грн., що разом складає 3138 грн.17 коп.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «РАДА» про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за житлово-комунальні послуги за період з вересня 2010 року по травень 2012 року виходячи з наступного.

Згідно з ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.ст.257, 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач подав заяву про застосування судом строків позовної давності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги простягнення заборгованості з відповідача за період дотравня 2012 року не підлягають задоволенню, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з таким позовом до суду, при цьому із заявою про поновлення такого строку із зазначенням поважності причин його пропуску, позивач до суду не звертався.

Колегія суддів вважає також обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги, 3% річних та інфляційних втрат за період з січня 2013 року по червень 2015 року, оскільки з наданих відповідачем в судовому засіданні копій квитанцій вбачається, що останній своєчасно та в повному обсязі сплачував за надані житлово-комунальні послуги за період з січня 2013 року по червень 2015 року.

Доводи апеляційної скарги щодо переривання строку позовної давності внаслідок здійснення відповідачем платежів колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з копії квитанцій відповідач сплачував за надані комунальні послуги за період з січня 2013 року по червень 2015 року саме в тому розмірі, який був зазначений в квитанціях наданих ТОВ «РАДА». При цьому, відповідачем не здійснювалася оплата вказаної в квитанціях суми заборгованості за житлово-комунальні послуги, що свідчить про те, що ОСОБА_2 не здійснював дій, які б свідчили про визнання боргу та переривання строку позовної давності.

Доводи апелянта щодо незастосування судом норм ст.534 ЦК України колегія суддів відхиляє, оскільки вказані норми не поширюються на спірні правовідносини.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА» - Коршуна ОлександраАнатолійовича відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді