Постанова № 56753102, 28.02.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2012 р.Справа № 2-а-4103/11/1470

Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Мавродієва М.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -ОСОБА_1 судді - ОСОБА_2 судді - ОСОБА_3при секретаріОСОБА_4

за участю сторін: ТОВ „ІнтерпромтехОСОБА_5 (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпромтех до державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 26.04.2011 року, -

встановиЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Інтерпромтех, звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 26.04.2011 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 26.04.2011 року в повному обсязі.

Державна податкова інспекція у Корабельному районі м. Миколаєва не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва по справі № 2-а-4103/11/1470 та постановити нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилаються на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Крім того, апелянт зазначає, що при прийняті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 01.04.2011 по 05.04.2011 ДПІ у Корабельному районі, проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Інтерпромтех»з питань визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 267/23-00/32655884 від 07.04.2011 (а.с. 10-20).

У висновку акту перевірки відповідачем вказано на порушення ТОВ «Інтерпромтех»п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №168/97-ВР), який діяв на час існування спірних правовідносин, та зроблено висновок про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «Інтерпромтех»та ТОВ «Профстрой плюс ЛТД» в силу приписів ст.203, п.п.1,2 ст.215, ч.І ст.216, ст.228 ЦК України, в результаті чого позивачем у грудні 2010 року занижено податок на додану вартість на суму 165891,80 грн.

В якості підстави для таких висновків податкова посилається на акт ДПІ у м.Іллічівську № 601/23-0302/34944204 від 18.03.2011 (а.с.79-88), в якому зроблено висновок про нікчемність угод, укладених між про ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»та його контрагентами - постачальниками товарів, а також на відсутність у ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що свідчить про неможливість виконання на користь позивача відповідних підрядних робіт.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000342300 від 26.04.2011, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 165892,0 грн. та штрафні санкції у сумі 41473,0 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2010 та 01.03.2010 між позивачем та ТОВ „Профстрой плюс ЛТД»укладені договори підряду №011010/1, 011010/2 та №010310/1, на виконання робіт зі зварювання стиків реакторів для виготовлення сумішей, шліфування внутрішніх поверхонь реакторів для виготовлення сумішей, а також ізоляційних робіт (а.с.22-33).

Згідно актів виконаних робіт (а.с.34-37) загальна вартість виконаних підрядних робіт склала 995350,0 грн., з яких ПДВ - 165891,80 грн. У грудні 2010 року ТОВ «Профстрой плюс ЛТД»видало позивачу наступні податкові накладні: №77 від 13.12.2010, №181 від 23.12.2010 та №№219,220 від 27.12.2010 (а.с.51-54).

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, несплачений підприємством податок на додану вартість внаслідок невірного формування податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР, я кий був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, які не підтверджені податковими накладними.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України та ОСОБА_6 адміністративного суду, від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України", для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У своєму позові ТОВ „Інтерпромтех" стверджує те, що „Придбання робіт по зібранню та зварюванню конструкцій є обґрунтованим. Без таких робіт взагалі неможливо виготовлення об'ємних конструкцій з листів металу. Зачистка, шліфування, полірування та ізолювання поверхонь ємностей, що в подальшому використовуються в харчовій або медичній промисловості, є обов'язковими згідно існуючих технічних умов їх виготовлення та інших норм законодавства, щодо таких виробів". Але ТОВ „Профстрой Плюс ЛТД" не мало трудових ресурсів (технічного персоналу), які економічно необхідні для використання такого типу робіт, що свідчить про відсутність необхідних умов у ТОВ „Профстрой Плюс ЛТД" для результатів відповідної господарсько-економічної діяльності.

Відповідно до ОСОБА_6 адміністративний суд, від 20.07.2010, № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", якщо ж у процесі встановлення обставин у справі буде з'ясовано, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, вбачається спрямованість на незаконне одержання коштів з державного бюджету або необґрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у задоволенні подібної вимоги повинно бути відмовлено. Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку. З урахуванням вимог статей 219, 228 Цивільного кодексу України суд повинен виходити з того, що договір, який суперечить публічному порядку, є нікчемним, а отже, не породжує передбачених ним правових наслідків. Визнання такого договору недійсним у суді не вимагається. При цьому наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Як вже зазначалось вище, в ході перевірки встановлено відсутність надання послуг, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

В зв'язку з тим, що договори надання послуг є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Надані позивачем до суду договори та інші документи не свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, оскільки крім вказаного вище нічим іншим не підтверджуються, а отже позивачем не надано доказів на спростування висновків державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва № 267/23-00/32655884 від 07.04.2011 (а.с. 10-20).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпромтех про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 26.04.2011 року не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову Постанову, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно зясовані обставини, що мають значення до справи.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року по справі № 2-а-4103/11/1470, - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпромтех до державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 26.04.2011 року, - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволені позову товариству з обмеженою відповідальністю „Інтерпромтех, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанову складено у повному обсязі 29 лютого 2012 року.

Головуючийсуддя ОСОБА_1 суддя ОСОБА_2 суддя ОСОБА_3