Рішення № 56753055, 22.08.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" серпня 2011 р. Справа № 7/080-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомАнтимонопольного комітету України, м. Київ,

доПриватного підприємства «Пантера», Київська область, м. Вишгород,

простягнення 16 200,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю №21-122/10-6596 від 18.07.2011 року

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю №04/4-11 від 20.04.2011 року

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

21.06.2011 року Антимонопольний комітет України (далі позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №21-29/03-5513 від 15.06.2011 року (вх. №2398 від 21.06.2011 року) до Приватного підприємства «Пантера»(далі відповідач) про стягнення 16 200,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішенням Антимонопольного комітету України на відповідача був покладений штраф у розмірі 30 000,00 грн. у звязку з вчиненням Приватним підприємством «Пантера»порушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів). Враховуючи, що відповідач у визначений Законом України «Про захист економічної конкуренції»строк накладений штраф не сплатив, позивачем також було нараховано пеню за період з 11.01.2011 року по 07.02.2011 року у сумі 12600,00 грн., вимоги про стягнення яких (штрафу та пені) були предметом позову у справі №8/032-11. Рішенням господарського суду Київської області від 15.03.2011 року у справі №8/032-11 позовні вимоги були задоволені повністю та стягнуто з Приватного підприємства «Пантера»штраф у розмірі 30 000,00 грн. і пеню в сумі 12 600,00 грн. за період прострочення сплати штрафу з 11.01.2011 року по 07.02.2011 року.

Як стверджує позивач, згідно ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу і тому беручи до уваги, що рішення про стягнення з відповідача штрафу (у справі №8/032-11) було прийнято господарським судом 15.03.2011 року, то позивач просить суд стягнути з відповідача пеню нараховану за період, який раніше не заявлявся з 08.02.2011 року по 15.03.2011 року у сумі 16 200,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.06.2011 року було порушено провадження у справі №7/080-11 та призначено її розгляд на 21.07.2011 року.

У судове засідання 21.07.2011 року представники сторін зявились. Представником відповідача було подано клопотання б/н від 21.07.2011 року про зупинення провадження у справі у звязку з тим, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Приватного підприємства «Пантера» до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення Антимонопольного комітету України. Подане клопотання господарським судом залишено без задоволення у звязку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Враховуючи, що відповідач вимог ухвали суду від 22.06.2011 року не виконав, витребуваних документів не надав, розгляд справи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України було відкладено на 18.08.2011 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.08.2011 року надав суду заперечення на позовну заяву, в яких відповідач зазначає, що позов про стягнення пені задоволенню не підлягає, оскільки згідно п. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу. Оскільки у провадженні Київського окружного адміністративного суду знаходиться справа про визнання недійсним Розпорядження №529-р від 14.10.2010 року Антимонопольного комітету України (позовна заява була подана 23.12.2010 року), то відповідно нарахування пені було зупинено з моменту звернення з даним позовом до суду. Наданий відзив залучений судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.08.2011 року господарським судом на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 22.08.2011 року.

19.08.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення щодо нарахування пені (вх. №11527), в яких позивач стверджує, що нарахування пені згідно положень Закону України «Про захист економічної конкуренції»зупиняється лише у випадку розгляду чи перегляду господарським судом, а не адміністративним судом, справи про скасування рішення органу Комітету. Відтак, як зазначає позивач, нарахування пені за період прострочки оплати штрафу з 08.02.2011 року по 15.03.2011 року є правомірним та обґрунтованим. Подані пояснення залучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.08.2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.08.2011 року просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях на позов.

У судовому засіданні 22.08.2011 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

14.10.2010 року Антимонопольним комітетом України за результатом розгляду матеріалів справи № 39-26.13/104-10 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Приватним підприємством «Пантера»було прийнято рішення № 529-р, яким визнано, що відповідач вчинив порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

На підставі ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на відповідача накладено штраф у сумі 30 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Копія рішення Антимонопольного комітету України від 14.10.2010 року за № 529-р була надіслана відповідачу із супровідним листом від 02.11.2010 року за № 39-26.13/08-10279 та отримана відповідачем 09.11.2010 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення за № 3221546.

Отже, строк сплати штрафу, накладеного Антимонопольним комітетом України Рішенням від 14.10.2010 року № 529-р, закінчився 10.01.2011 року.

Однак, відповідач у визначений Законом України «Про захист економічної конкуренції»строк накладений штраф не сплатив, у звязку з чим позивачем також було нараховано пеню за період з 11.01.2011 року по 07.02.2011 року у сумі 12600,00 грн.

Вищезазначені факти були встановлені в рішенні господарського суду Київської області від 15.03.2011 року (суддя Скутельник П.Ф.) у справі №8/032-11 за позовом Антимонопольного комітету України до Приватного підприємства «Пантера»про стягнення штрафу та пені.

При цьому господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Таким чином, факти, передбачені вищенаведеною нормою мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність це обовязковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в іншому рішенні господарського суду, є субєктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається.

Враховуючи те, що рішення господарського суду Київської області від 15.03.2011 року (суддя Скутельник П.Ф.) в апеляційному порядку не оскаржувалось і набрало законної сили у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та, беручи до уваги те, що сторонами у справі №8/032-11 є ті ж самі юридичні особи, що і у даній справі, господарський суд дійшов до висновку про доведеність та обґрунтованість факту порушення відповідачем антимонопольного законодавства, правомірність накладення на відповідача за вчинене порушення штрафу, прострочення відповідачем оплати накладеного штрафу у розмірі 30 000,00 грн.

При цьому, як вбачається з позовної заяви предметом розгляду у даній справі є стягнення пені, нарахованої за прострочення оплати штрафу за період з 08.02.2011 року по 15.03.2011 року, тобто до прийняття рішення господарським судом про стягнення відповідного штрафу.

Господарський суд зазначає, що відповідно до частин 2-3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обовязковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Приписами абз. 1-2 ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Враховуючи вищенаведені правові норми, а також те, що рішенням господарського суду Київської області у справі №8/032-11 з відповідача було стягнуто на користь позивача пеню в розмірі 12 600,00 грн., нарахованої за період прострочення сплати штрафу з 11.01.2011 року по 07.02.2011 року, та беручи до уваги те, що рішення господарського суду про стягнення штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 14.10.2010 року за № 529-р, було прийнято 15.03.2011 року, господарський суд вважає правомірним нарахування позивачем пені за період прострочення з 08.02.2011 року по 15.03.2011 року.

Одночасно, господарський суд вважає безпідставним твердження відповідача про те, що нарахування пені було зупинено (з посиланням на абз. 3 ч. 5 ст. 56 Закону) у звязку з поданням ним до Київського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу, з огляду на наступне.

Згідно абз. 3 ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Відтак, вищенаведені положення Закону визначають необхідною умовою для зупинення нарахування пені за період прострочення сплати штрафу наявність у провадженні господарського, не адміністративного суду справи про визнання недійсним такого рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 25.01.2011 року у справі №10/289-09, від 08.02.2011 року у справі №9/212, від 16.02.2011 року у справі №10/37-19/142, від 05.04.2011 року у справі №32/88, від 02.08.2011 року у справі №7/100-64.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період прострочення оплати штрафу з 08.02.2011 року по 15.03.2011 року (36 днів прострочення), господарський суд вважає його арифметично вірним та таким, що сукупно (враховуючи задоволений розмір пені за рішенням суду у справі №8/032-11) відповідає законодавчому обмеженню її максимального розміру.

Відповідно до ч.ч. 7, 9 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню у судовому порядку; суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Зважаючи на те, що підставою для стягнення заявленої суми пені є несплата відповідачем суми штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 14.10.2010 року за № 529-р, яке у встановленому порядку не було визнане недійсним, а також враховуючи обґрунтованість заявленого періоду нарахування пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Приватного підприємства «Пантера» пені у розмірі 16 200,00 грн. за період прострочення сплати штрафу з 08.02.2011 року по 15.03.2011 року є правомірною, обґрунтованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Як визначено п. 36 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від сплати державного мита звільняються Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення - позивачі й відповідачі - за позовами до суду та господарського суду.

Згідно п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»розмір ставок державного мита із заяв майнового характеру справляється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.).

Враховуючи, що ціна позову становить 16 200,00 грн., то державне мито, яке підлягає стягненню в доход Державного бюджету України становить 162,00 грн. (1% ціни позову).

Згідно абз. 4 п. 9 Розяснення Вищого господарського суду України від 04.03.1998 року №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України»розподіл між сторонами сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), послуги перекладача, а також інших судових витрат проводиться за правилами розподілу державного мита.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Пантера»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 7-Б, код ЄДРПОУ 20602669) в доход загального фонду Державного бюджету України пеню у сумі 16 200 (шістнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. на рахунок Управління державного казначейства у Соломянському районі міста Києва, код ЄДРПОУ: 26077951, Банк одержувача: Головне Управління Державного казначейства України у м. Києві, МФО: 820019, рахунок: 31118106700010, код платежу: 21081100 (символ звітності 106).

3. Стягнути з Приватного підприємства «Пантера»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, буд.7-Б, код ЄДРПОУ 20602669) в доход Державного бюджету України судові витрати: 162 (сто шістдесят дві) грн. 00 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 23.08.2011 року