Рішення № 56753034, 19.08.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" серпня 2011 р. Справа № 17/108-11

За позовом Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до першого відповідача ОСОБА_1 сільської ради Київської області

та другого відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства „Укрпрофтур

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача ОСОБА_3 підприємства Київської обласної ради „Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації, Дочірнього підприємства „Київоблтурист та Філії-оздоровчого закладу для дітей „Переяславський

про визнання незаконним рішення, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від прокуратури ОСОБА_4 (посв. № 107 від 02.09.2010р.);

від позивача ОСОБА_5 (дов. № 329 від 10.08.2011р.);

від першого відповідача не зявилися;

від другого відповідача ОСОБА_6 (дов. від 13.06.2011р.);

від першої третьої особи не зявилися;

від другої третьої особи ОСОБА_7 (дов. від 25.07.2011р.);

від третьої третьої особи не зявилися.

Обставини справи:

Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі позивач) звернувся з позовом до ОСОБА_1 сільської ради Київської області (далі перший відповідач) та Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство „Укрпрофтур (далі другий відповідач) про визнання незаконним з моменту прийняття та скасування рішення Виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області „Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору „ Переяславський Дочірнього підприємства „Київоблтурист ЗАТ „Укрпрофтур, що розташований в с. Циблі № 51/1 від 12.07.2001р., визнання права власності держави в особі Фонду державного майна України на цілісний майновий комплекс оздоровчого закладу „Переяславський, який складається з 26 обєктів нерухомого майна загальною вартістю 2 076 200грн. і площею 3 926,4 м2 та розташований за адресою: мікрорайон „Переяславський, с. Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області та на який 25.07.2001р. Переяслав-Хмельницьким міжміським бюро технічної інвентаризації Закритому акціонерному товариству „Укрпрофтур видане свідоцтво про право власності, витребування із чужого незаконного володіння Закритого акціонерного товариства „Укрпрофтур спірного цілісного майнового комплексу та повернення його у власність держави в особі Фонду державного майна України. Також, прокурором в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального України, подано заяву про забезпечення позову та накладення арешту на цілісний майновий комплекс оздоровчого закладу „Переяславський, який складається з 26 обєктів нерухомого майна загальною площею 3 926,4 м2 і розташований за адресою: мікрорайон „Переяславський, с. Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, заборонити будь-яким особам вчиняти дії і правочини щодо цього цілісного майнового комплексу, а також здійснювати щодо нього реєстрацію правочинів. Крім того, прокурор просить суд визнати причини непредявлення раніше прокурором даного позову і поновити строк позовної давності за цим позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що першим відповідачем неправомірно прийнято рішення „Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору „Переяславський Дочірнього підприємства „Київоблтурист ЗАТ „Укрпрофтур, що розташований в с. Циблі № 51/1 від 12.07.2001р., оскільки даний майновий комплекс на момент прийняття оскаржуваного рішення був обєктом державної власності, а розпоряджатися спірним цілісним майновим комплексом могла лише держава в особі Фонду державного майна України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2011р. порушено провадження у справі № 17/108-11, розгляд справи призначено на 15.08.2011р., залучено до участі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача ОСОБА_8 підприємство Київської обласної ради „Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації, Дочірнє підприємство „Київоблтурист та Філію-оздоровчий заклад для дітей „Переяславський.

В судовому засіданні 15.08.2011р. оголошено перерву до 19.08.2011р.

17.08.2011р. до загального відділу господарського суду Київської області від представника другого відповідача надійшло клопотання (вх. № 11428 від 17.08.2011р.), згідно якого останній просив суд залишити позов Переяслав-Хмельницької міжрайонної прокуратури Київської області в інтересах Фонду державного майна України до ОСОБА_2 акціонерного товариства „Укрпрофтур, ОСОБА_1 сільської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача ОСОБА_3 підприємства Київської обласної ради „Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації, Дочірнього підприємства „Київоблтурист та Філії-оздоровчого закладу для дітей „Переяславський про визнання недійсним свідоцтва та витребування майна із чужого незаконного володіння у справі № 17/108-11 без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у провадженні господарського суду, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Зокрема, другий відповідач посилається на те, що у провадженні господарського суду Київської області є справа № 10/115-11 за позовом Переяслав-Хмельницької міжрайонної прокуратури Київської області в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур про визнання недійсним свідоцтва про право власності та витребування майна із чужого незаконного володіння.

В судовому засіданні 19.08.2011р. суд вирішив відмовити у задоволенні клопотання другого відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України з огляду на наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Суд встановив, що у провадженні господарського суду Київської знаходиться справа № 10/115-11 за позовом Переяслав-Хмельницької міжрайонної прокуратури Київської області в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур про визнання недійсним свідоцтва про право власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, що підтверджується ухвалами господарського суду Київської області від 11.07.2011р. та 26.07.2011р. (а.с. 12-15, т. 2), а також позовною заявою № 2420-вих від 07.07.2011р. (а.с. 16-20, т. 2).

Судом також встановлено, що спір у справі № 17/108-11 виник між іншими сторонами (Фонд державного майна України, ОСОБА_1 сільська рада Київської області та Закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур) і з іншого предмету (визнання незаконним рішення, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння), в той час як спір у справі № 10/115-11 виник між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур щодо визнання недійним свідоцтва про право власності та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про нетотожність вказаних справ в частині сторін і предмету, а відтак і про відсутність підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Згідно п. 3 розяснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову № 02-5/611 від 23.08.1994р. умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В судовому засіданні 19.08.2011р. суд, розглянувши заяву прокурора про накладення арешту на цілісний майновий комплекс оздоровчого закладу „Переяславський, який складається з 26 обєктів нерухомого майна загальною площею 3 926,4 м2 і розташований за адресою: мікрорайон „Переяславський, с. Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, накладення заборони будь-яким особам вчиняти дії і правочини щодо цього цілісного майнового комплексу, а також здійснювати щодо нього реєстрацію правочинів, вирішив відмовити у її задоволенні, оскільки заявником не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів.

Водночас в судовому засіданні 19.08.2011р. суд вирішив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про поновлення строку позовної давності, оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, в той час, в матеріалах справи не міститься заяв про застосування позовної давності, усних клопотань про застосування строків позовної давності відповідачами також не заявлялося.

Крім того, в судовому засіданні 19.08.2011р. представником Дочірнього підприємства „Київоблтурист подано заперечення проти позову (а.с. 47-50, т. 2), згідно якого позовні вимоги визнані безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, яке прийнято судом.

В судовому засіданні 19.08.2011р. представником другого відповідача заявлено усне клопотання про оголошення перерви для дачі пояснень у справі, у задоволенні якого відмовлено судом, оскільки у представника другого відповідача було достатньо часу для надання суду правової позиції по суті спору, а в матеріалах справи наявні всі документи для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 19.08.2011р. представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники другого відповідача та Дочірнього підприємства „Київоблтурист заперечили проти позовних вимог та просили суд відмовити у їх задоволенні.

Представники першого відповідача, ОСОБА_3 підприємства Київської обласної ради „Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації та Філії-оздоровчого закладу для дітей „Переяславський в судове засідання 19.08.2011р. не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача, другого відповідача та Дочірнього підприємства „Київоблтурист, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради „Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору „Переяславський Дочірнього підприємства „Київоблтурист ЗАТ „Укрпрофтур, що розташований в с. Циблі № 51/1 від 12.07.2001р. вирішено: видати свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс, який розташований в с. Циблі і належить ЗАТ „Укрпрофтур на правах колективної власності; доручити Переяслав-Хмельницькому міжміському бюро технічної інвентаризації провести правову реєстрацію нерухомого майна згідно даного рішення.

Як вбачається з свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору „Переяславський від 25.07.2001р. (а.с. 25, т. 1), виданого на підставі рішення Виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 51/1 від 12.07.2001р. другому відповідачеві на праві колективної власності належить цілісний майновий комплекс оздоровчого табору „Переяславський, який складається з 26 обєктів. Вказана обставина також підтверджується листом ОСОБА_3 підприємства Київської обласної ради „Переяслав-Хмельницьке бюро технічної інвентаризації № 24-08/0111 від 03.08.2011р. (а.с. 26, т. 1) та матеріалами інвентаризаційної справи № кп1р № 1 (а.с. 46-165, т. 1).

Рішенням Виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради „Про розгляд протесту Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора від 10.06.2011р. за № 2136 на рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради № 51/1 від 12.07.2001р. „Про видачу свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору „Переяславський ДП „Київоблтурист ЗАТ „Укрпрофтур, що розташований в с. Циблі № 39 від 01.07.2011р. вирішено: протест Переялав-Хмельницького міжрайонного прокурора № 2136 від 10.06.2011р. на рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради № 51/1 від 12.07.2001р. „Про видачу свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору „Переяславський ДП „Київоблтурист ЗАТ „Укрпрофтур задовольнити, скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради № 51/1 від 12.07.2001р. „Про видачу свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору „Переяславський ДП „Київоблтурист ЗАТ „Укрпрофтур № 39 від 01.07.2011р.

Предметом позову є вимоги про визнання незаконним з моменту прийняття та скасування рішення Виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області „Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору „Переяславський Дочірнього підприємства „Київоблтурист ЗАТ „Укрпрофтур, що розташований в с. Циблі № 51/1 від 12.07.2001р., визнання права власності держави в особі Фонду державного майна України на цілісний майновий комплекс оздоровчого закладу „Переяславський, який складається з 26 обєктів нерухомого майна загальною вартістю 2 076 200грн. і площею 3 926,4 м2 та розташований за адресою: мікрорайон „Переяславський, с. Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області та на який 25.07.2001р. Переяслав-Хмельницьким міжміським бюро технічної інвентаризації Закритому акціонерному товариству „Укрпрофтур видане свідоцтво про право власності, витребування із чужого незаконного володіння Закритого акціонерного товариства „Укрпрофтур спірного цілісного майнового комплексу та повернення його у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною першою ст. 57 Закону України „Про власність (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що якщо в результаті видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом, арбітражем або третейським судом шляхом: визнання цих прав; відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право; присудження до виконання обов'язку в натурі; компенсації моральної шкоди; припинення або зміни правовідношення; стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

Частиною 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ОСОБА_9 Міністрів охорони здоров'я УРСР „Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР № 606 від 23 квітня 1960 року усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 1 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою дальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно п. 2 вказаної ОСОБА_9 майно передавалося профспілковим органам у відання.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської ОСОБА_9 профспілок стала ОСОБА_9 Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

ОСОБА_9 Верховної ОСОБА_9 Української РСР „Про захист суверенних прав власності Української РСР № 506 від 29 листопада 1990 року введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Статтею 1 Закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України № 1540- XII від 10 вересня 1991 року встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю.

ОСОБА_9 Верховної ОСОБА_9 України „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України № 2268-ХІІ від 10.04.1992р. визначено, що тимчасово, до законодавчого визначення субєктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу РСР, розташованого на території України останнє є загальнодержавною власністю. Пунктом 3 вказаної постанови також передбачено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Згідно ст. 1 Тимчасового Положення „Про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної ОСОБА_9 України від 7 липня 1992 року, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Таким чином, майно передане до статутного фонду ЗАТ „Укпрофтур є державною власністю.

ОСОБА_9 Верховної ОСОБА_9 УРСР „Про проголошення незалежності України від № 1427-ХІІ 24.09.1991р. Україна проголошена незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки. Цей акт набрав чинності з моменту його схвалення. У звязку з цим весь економічний, науковий, технічний потенціал, розміщений на території України, став власністю народу України.

Згідно з Указом Президії Верховної ОСОБА_9 України „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави № 1452 ХІІ від 30.08.1991р. та Законом України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України № 1540-ХІІ від 10.09.1991 майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших обєктів союзного підпорядкування, розташовані на території нашої країни, є державною власністю України, а укладені після 29.11.1990р. майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.

ОСОБА_9 Верховної ОСОБА_9 України „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України № 2268-ХІІ від 10.04.1992р. тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та обєктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій. Фонд державного майна України мав прийняти майно цих підприємств, установ та обєктів до 01.05.1992р., що не виконано.

Профспілки діяли за загальним статутом профспілок СРСР, відповідно, до 1990 року були загальносоюзною громадською організацією. В єдиній системі профспілок колишнього Союзу РСР Укрпрофрада представляла республіканську організацію і мала статус юридичної особи.

Отже, суд приходить до висновку, що спірний обєкт, є майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, який розташований на території України.

Відповідно до пункту 26 Декларації від 06.10.1990р. про утворення Федерації незалежних профспілок України ОСОБА_9 Федерації є правонаступником Укрпрофради і все майно Федерації є власністю останньої. 21.11.1992р. Федерація незалежних профспілок України була перейменована в нинішню Федерацію профспілок України.

Другий відповідач заснований Федерацією незалежних профспілок України, правомірність його створення згідно зі ст. 35 ГПК України, не підлягає доказуванню у даній справі, оскільки цей факт встановлений рішенням Вищого арбітражного суду України у справі № 138/7 від 20.01.1997р.

До статутного капіталу другого відповідача передано спірний майновий комплекс.

04.02.1994р. Верховна ОСОБА_9 України постановою № 3943-ХІІ доручила Кабінету Міністрів України до 01.03.1994р. визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконують ці функції до законодавчого визначення правонаступників цього майна. До законодавчого визначення субєктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю (п. 1 ОСОБА_9). До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном в процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів) (п.3 ОСОБА_9).

Вищезазначені постанови Верховної ОСОБА_9 України є загальнообовязковими та законними, про що також свідчить розпорядження Президента України „Про заходи щодо майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР № 123/96-рп від 24.05.1996р., яким доручалось уряду у двомісячний термін проінформувати главу держави про стан виконання парламентських постанов та подати на розгляд Верховної ОСОБА_9 України пропозиції щодо вирішення питань права власності на майно зазначених організацій .

16.06.1992р. прийнято Закон України „Про об'єднання громадян № 2460-ХІІ, введений в дію 18.07.1992р.

Згідно ст. 1 вищевказаного Закону об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією. Особливості правового регулювання діяльності профспілок визначаються Законом України про профспілки.

Закон України про профспілки прийнято значно пізніше, а саме: особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок в Україні були визначені Законом України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності № 1045-XIV від 15.09.1999р., із змінами і доповненнями. Дія цього Закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об'єднання, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Отже, до набуття чинності Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності, профспілки в Україні повинні були діяти відповідно до Закону України „Про об'єднання громадян.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про об'єднання громадян об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності. Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

Законом України „Про власність № 697-ХІІ від 07.02.1991р., із змінами і доповненнями (втратив чинність 20.06.2007, ЗУ № 997) зокрема, ст. 20, було визначено, що професійні спілки та їхні громадські обєднання є субєктами права колективної власності.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про власність право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Виходячи з наведеного, чинне законодавство України не передбачало підстав виникнення права власності громадського об'єднання шляхом передачі майна від загальносоюзних громадських організацій новоствореним в Україні громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією.

Враховуючи викладене, суд вважає, що доводи прокурора і позивача про те, що суб'єкти права власності майна загальносоюзних профспілок колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, законодавчо не визначені, тому це майно є загальнодержавною власністю і право розпорядження ним, у тому числі спірним об'єктом, повинно здійснюватись ФДМУ, тобто позивачем, є обґрунтованими.

Згідно з ст. 34 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності, профспілки, їх об'єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності. Право власності профспілок, їх об'єднань виникає на підставі: придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших підставах, не заборонених законодавством; передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Профспілки, їх об'єднання мають право власності також на майно та кошти, придбані в результаті господарської діяльності створених ними підприємств та організацій. Втручання у статутну діяльність профспілок, їх об'єднань органів державної влади, громадських організацій не допускається, крім випадків, передбачених законами України. Позбавлення профспілок права власності, а також права володіння та користування майном, переданим їм у господарське відання, може мати місце лише за рішенням суду на підставах, визначених законами. Від імені членів профспілки розпорядження коштами, іншим майном профспілок, їх об'єднань, що належить їм на праві власності, здійснюють керівні органи профспілки або об'єднання, створені відповідно до їх статуту чи положення (загальні збори, конференції, з'їзди тощо).

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що з проголошенням незалежності 24.08.1991р. право власності на спірний об'єкт набула держава Україна в особі органу, якому відповідно до ОСОБА_9 Верховної ОСОБА_9 України № 2268-ХІІ від 10.04.1992р. та № 3943-ХІІ від 01.03.1994р. надані повноваження прийняти це майно та розпоряджатись ним до визначення суб'єктів його права, тобто, Фонду державного майна України - позивача.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності держави Україна на спірний об'єкт не визнається другим відповідачем та Дочірнім підприємством „Київоблтурист. Їх доводи про правомірність набуття права власності на спірний об'єкт та розпорядження ним Федерацією незалежних профспілок України є недоведеними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України.

Суд встановив, що на момент судового розгляду справи рішення Виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради „Про розгляд протесту Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора від 10.06.2011р. за № 2136 на рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради № 51/1 від 12.07.2001р. „Про видачу свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору „Переяславський ДП „Київоблтурист ЗАТ „Укрпрофтур, що розташований в с. Циблі № 39 від 01.07.2011р. є чинним; першим відповідачем в порушенням вимог діючого на момент прийняття оскаржуваного рішення законодавства видано свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс, який, як вбачається з матеріалів справи, на момент прийняття оскаржуваного рішення був у державній власності.

Заперечення представників другого відповідача та Дочірнього підприємства „Київоблтурист судом до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються вищевикладеними обставинами та матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області „Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору „Переяславський Дочірнього підприємства „Київоблтурист ЗАТ „Укрпрофтур, що розташований в с. Циблі № 51/1 від 12.07.2001р., порушує права та охоронювані законом інтереси держави в особі Фонду державного майна України, а тому позовні вимоги прокурора в частині визнання незаконним з моменту прийняття та скасування рішення Виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області „Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору „ Переяславський Дочірнього підприємства „Київоблтурист ЗАТ „Укрпрофтур, що розташований в с. Циблі № 51/1 від 12.07.2001р., визнання права власності держави в особі Фонду державного майна України на цілісний майновий комплекс оздоровчого закладу „Переяславський, який складається з 26 обєктів нерухомого майна загальною вартістю 2 076 200грн. і площею 3 926,4 м2 і розташований за адресою: мікрорайон „Переяславський, с. Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області та на який 25.07.2001р. Переяслав-Хмельницьким міжміським бюро технічної інвентаризації Закритому акціонерному товариству „Укрпрофтур видане свідоцтво про право власності підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, прокурором заявлено вимогу про витребування із чужого незаконного володіння Закритого акціонерного товариства „Укрпрофтур спірного цілісного комплексу та повернення його у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки суд встановив, що станом на момент звернення прокурора до суду з позовом (04.08.2011р.) держава в особі Фонду державного майна України не була власником цілісного майнового комплексу оздоровчого закладу „Переяславський, який складається з 26 обєктів нерухомого майна загальною вартістю 2 076 200грн. і площею 3 926,4 м2 і розташований за адресою: мікрорайон „Переяславський, с. Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, а позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, яким держава в особі Фонду державного майна України не була станом на момент звернення до суду з позовом, а тому позовна вимога про витребування із чужого незаконного володіння Закритого акціонерного товариства „Укрпрофтур спірного цілісного майнового комплексу та повернення його у власність держави в особі Фонду державного майна України є передчасною та такою, що не підлягає задоволення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність факту прийняття виконавчим комітетом ОСОБА_1 сільської ради рішення „Про розгляд протесту Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора від 10.06.2011р. за № 2136 на рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради № 51/1 від 12.07.2001р. „Про видачу свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору „Переяславський ДП „Київоблтурист ЗАТ „Укрпрофтур, що розташований в с. Циблі № 39 від 01.07.2011р. не може бути підставою для припинення провадження на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з відсутністю предмету спору в частині позовних вимог про визнання незаконним з моменту прийняття та скасування рішення Виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області „Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору „Переяславський Дочірнього підприємства „Київоблтурист ЗАТ „Укрпрофтур, що розташований в с. Циблі № 51/1 від 12.07.2001р., оскільки прокурор звернувся до суду з вимогою про визнання вказаного рішення незаконним з моменту прийняття, в той час як вказане рішення є скасованим 01.07.2011р. (дата прийняття Виконавчим комітетом ОСОБА_1 сільської ради рішення „Про розгляд протесту Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора від 10.06.2011р. за № 2136 на рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради № 51/1 від 12.07.2001р. „Про видачу свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору „Переяславський ДП „Київоблтурист ЗАТ „Укрпрофтур, що розташований в с. Циблі № 39), а не з моменту прийняття рішення (12.07.2001р.).

Суд встановив, що згідно ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито перший відповідач є звільненим від сплати державного мита, у звязку з чим державне мито у розмірі 85грн. за задоволену позовну вимогу про незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області „Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору „Переяславський Дочірнього підприємства „Київоблтурист ЗАТ „Укрпрофтур, що розташований в с. Циблі № 51/1 від 12.07.2001р. на підставі ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу не підлягає стягненню з першого відповідача на користь державного бюджету. Крім того, відповідно до ОСОБА_9 Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів № 1258 від 21.12.2005р. для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита встановлена нульова ставка для оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу також не підлягають стягненню з першого відповідача.

Оскільки спір майнового характеру виник внаслідок неправомірних дій другого відповідача, суд вважає за необхідне витрати щодо сплати державного мита покласти на останнього. Згідно з довідкою (а.с. 35, т. 1), вартість цілісного майнового комплексу становить 2 076 200грн. Враховуючи задоволення судом позовної вимоги про визнання права власності на спірний обєкт нерухомості та відмову у задоволенні вимоги при витребування вказаного майна підлягає стягненню з другого відповідача в доход державного бюджету підлягає стягненню 10 381грн. державного мита (50 % ставки, встановленої ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України для вимоги майнового характеру, 1 % від суми позову 2 076 200грн.).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним з моменту прийняття та скасувати рішення Виконавчого комітету ОСОБА_1 сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області „Про видачу свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс оздоровчого табору „Переяславський Дочірнього підприємства „Київоблтурист ЗАТ „Укрпрофтур, що розташований в с. Циблі № 51/1 від 12.07.2001р.

3. Визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, Печерський район, вул. Кутузова, буд. 18/9; код ЄДРПОУ 00032945) на цілісний майновий комплекс оздоровчого закладу „Переяславський, який складається з 26 обєктів нерухомого майна загальною вартістю 2 076 200грн. і площею 3 926,4 м2 та розташований за адресою: мікрорайон „Переяславський, с. Циблі, Переяслав-Хмельницького району, Київської області та на який 25.07.2001р. Переяслав-Хмельницьким міжміським бюро технічної інвентаризації Закритому акціонерному товариству „Укрпрофтур видане свідоцтво про право власності.

4. Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства „Укрпрофтур (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 2; код ЄДРПОУ 02605473) в доход Державного бюджету України 10 381 (десять триста вісімдесят одну гривню) 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. У задоволенні решти позову - відмовити.

СуддяП.В. Горбасенко

Повне рішення складено: 25.08.2011р.