Постанова № 56752934, 23.03.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2016 р. Справа № 922/130/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль

при секретарі Марченко В.О.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, дов. №33-07/52 від 10.08.2015

відповідача не зявився

третьої особи - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Харківська ТЕЦ - 5, с. Подворки Дергачівського району Харківської області (вх. №711 Х/2-8)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.03.2016 по справі №922/130/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Харківська ТЕЦ - 5, с. Подворки Дергачівського району Харківської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю УКРІСТГАЗ, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства БАНК ФОРУМ, м. Київ

про визнання недійсним правочину, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.03.2016 по справі №922/130/16 (суддя Жельне С.Ч.) задоволено клопотання ПАТ "БАНК ФОРУМ" про передачу справи за підсудністю, справу № 922/130/16 направлено за підсудністю до господарського суду міста Києва (адреса: вул. Богдана Хмельницького, буд. 44-в, м. Київ, інд. 01030).

Позивач із зазначеною ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 03.03.2016 по справі №922/130/16 скасувати та передати справу №922/130/16 на розгляд господарського суду Харківської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

При цьому, позивач зазначає, що саме ПАТ Харківська ТЕЦ - 5 - позивач у даній справі, є зобовязаною стороною за договором поруки №1-0323/13/11-Р від 01.10.2013, оскільки, в силу приписів ст. 553-555 ЦК України саме він зобовязаний виконати грошове зобовязання боржника, а відтак, територіальна підсудність спору у даній справі з огляду на приписи ч. 1 ст. 15 ГПК України повинна визначатись за місцезнаходженням позивача, а не відповідача.

В призначене судове засідання 23.03.2016 представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не зявились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача та третьої особи за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, позивач - Публічне акціонерне товариств Харківська ТЕЦ - 5 звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до Публічного акціонерного товариства БАНК ФОРУМ про визнання недійсним договору поруки №1-0323/13/11-Р від 01.10.2013, за умовами п. 1.1. якого, позивач поручився перед відповідачем за належне та своєчасне виконання ТОВ «УКРІСТГАЗ» зобовязань за кредитним договором №2-0061/13/11-КL від 17.09.2013, а саме: повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.12.2016 року позовну заяву було прийнято та призначено до розгляду, залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ТОВ УКРІСТГАЗ, м. Київ.

11.02.2016 року до суду надійшло клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду від 03.03.2016 клопотання ПАТ "БАНК ФОРУМ" про передачу справи за підсудністю було задоволено. Ухвалено направити справу № 922/130/16 за підсудністю до господарського суду міста Києва (адреса: вул. Богдана Хмельницького, буд. 44-в, м. Київ, інд. 01030).

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для звернення позивача саме до господарського суду Харківської області із вирішенням даного спору стало укладення договору поруки №1-0323/13/11-Р від 01.10.2013 між позивачем та відповідачем. Приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд виходив з того, що у відповідності до розяснень, наданих у п. 1.2. постанови пленуму ВГСУ України №11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 15 ГПК, територіальна підсудність господарським судам справ у спорах про визнання договорів недійсними визначається за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги.

Керуючись положеннями ст. 510 ЦК України, за якою, якщо кожна із сторін у зобовязанні має одночасно і права і обовязки, вона вважається боржником у тому, що вона зобовязана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї, суд визнав встановленим, що кожна із сторін у зобов'язанні за договором поруки № 1-0323/13/11-Р має і права, і обов'язки.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 15 ГПК, а також розяснень, наданих у п. 20.3. постанови пленуму ВГСУ № 10 від 24.10.2011 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам, якими визначено, що спори, пов'язані з укладанням, зміною умов, розірванням чи визнанням недійсними договорів, підлягають вирішенню господарським судом за місцем знаходження однієї з сторін, до якої звернувся заявник, а також зясувавши, що місцезнаходженням відповідача є місто Київ, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для направлення справи № 922/130/16 за встановленою підсудністю до господарського суду міста Києва за місцезнаходженням відповідача.

Проте, колегія суддів вважає, що такі висновки місцевого господарського суду суперечать вимогам закону.

Відповідно до ст. ст. 13, 15 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ, про яку зазначено в ст. 16 Господарського процесуального кодексу України. Можливості визначення підсудності справи самими сторонами у договорі названим Кодексом не передбачено.

З матеріалів справи вбачається, що предметом даного господарського спору є вимога позивача про визнання недійсним договору поруки №1-0323/13/11-Р від 01.10.2013.

Відповідно до змісту укладеного договору поруки, позивач поручився за належне та своєчасне виконання зобов'язань третьою особою - ТОВ «УКРІСТГАЗ» за кредитним договором №2-0061/13/11-КL від 17.09.2013, а саме: повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.

У відповідності до ч. 1 ч. ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

З метою забезпечення належного виконання зобовязання та захисту майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобовязання боржником закон передбачає спеціальні заходи визначає окремі види забезпечення виконання зобовязання: неустойку, поруку, гарантію, заставу, притримання, завдаток або інші види, встановлені договором або законом (ст. 546 ЦК).

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. (ч.1 ст. 554 ЦК України)

Відповідно до ч.2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З урахуванням приписів ст. 626 ЦК порука створює права для кредитора та обовязки для поручителя.

З аналізу вищенаведених правових норм випливає, що договір поруки фактично є двостороннім правочином, але одностороннім договором, оскільки встановлює одностороннє зобов'язання, відповідно до якого кредитор має право вимагати від поручителя, щоб той виконав свій основний договірний обов'язок відповідати за дії боржника, а поручитель зобов'язаний виконати вказаний обов'язок.

За таких обставин, обовязок поручителя за договором поруки виражається в його обовязку виконати грошове зобовязання в разі його порушення боржником та відшкодувати інші витрати, якщо їх зазнав кредитор, у звязку з порушенням боржником грошового зобовязання.

В клопотанні про передачу справи за підсудністю відповідач зазначив, що наявність у сторін взаємних прав та обовязків за спірним договором поруки №1-0323/13/11-Р від 01.10.2013 виключає можливість застосування в даному випадку приписів ч. 1 ст. 15 ГПК України та розгляд справи за місцезнаходженням позивача.

Разом з тим, аналіз наведених приписів законодавства та умов укладеного між сторонами договору поруки №1-0323/13/11-Р від 01.10.2013 дає підстави дійти висновку, що саме позивач - ПАТ Харківська ТЕЦ - 5 є, в першу чергу, зобовязаною стороною за укладеним між ним та ПАТ "БАНК ФОРУМ" договором поруки №1-0323/13/11-Р від 01.10.2013, оскільки саме на нього, як законодавчими приписами, так і умовами договору поруки, покладено обовязок виконання грошового зобовязання та відшкодування витрат кредитору, в разі порушення третьою особою - ТОВ «УКРІСТГАЗ» умов кредитного договору №2-0061/13/11-КL від 17.09.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

За змістом п. 20.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" у питаннях визначення підвідомчості і підсудності справі зі спорів про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» господарському суду слід враховувати викладене в п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Пунктом 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 15 ГПК України, територіальна підсудність господарським судам справ у спорах про визнання договорів недійсними визначається за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

З урахуванням встановлених по справі обставин, колегія суддів вважає правомірними доводи заявника апеляційної скарги про те, що саме ПАТ Харківська ТЕЦ - 5 є зобовязаною стороною за договором поруки №1-0323/13/11-Р від 01.10.2013, оскільки саме на позивача (як поручителя за договором) покладено обовязок відповідати перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, а відтак, колегія суддів приходить до висновку, що територіальна підсудність спору у даній справі, з огляду на приписи ч. 1 ст. 15 ГПК України, повинна визначатись за місцезнаходженням позивача, як сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, а не відповідача, як помилково вважав суд першої інстанції.

Враховуючи те, що позивачем позовна заява була подана до господарського суду Харківської області з дотриманням вимог ч. 1 ст. 15 ГПК України, висновки суду першої інстанції щодо направлення справи №922/130/16 за підсудністю до господарського суду м. Києва не узгоджуються з вказаними нормами процесуального права.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 03.03.2016 у справі №922/130/16 підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналіз встановлених по справі обставин свідчить про те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 року порушено провадження у справі №Б-23/75-02 про банкрутство Державного підприємства Харківська ТЕЦ - 5 та введено мараторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.09.2014 по справі №Б-23/75-02 термін проведення підготовчого засідання продовжено до 01.01.2016, розгляд справи відкладено на 09.02.2016 р. та зобовязано боржника щоквартально надавати суду звіт про його фінансовий стан, а також про здійснені заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливноенергетичного комплексу.

Ухвалою господарського суду від 09.02.2016 розгляд справи відкладено на 09.03.2016. Зобовязано боржника виконати вимоги попередніх ухвал.

Ухвалою господарського суду від 09.03.2016 провадження у справі Б-23/75-02(н.р.Б-7346/2-19) зупинено, матеріали справи направлено Дергачівському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області на досудове розслідування в порядку ст.214 КПК України. Зобов"язано Дергачівський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області повідомити суд про прийняте рішення та про результат досудового розслідування у встановлені законом строки.

Пунктом 7 частини 1 статті 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі: справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Також, згідно з частиною 9 статті 16 ГПК України до виключної підсудності суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, віднесено розгляд справ у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 ГПК України.

Зазначені зміни до процесуального законодавства набрали чинності з 19.01.2013 року, незалежно від того за нормами якої редакції Закону про банкрутство здійснюється провадження у конкретній справі про банкрутство та у якій стадії провадження перебуває боржник.

За таких обставин, справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Оцінюючи вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки місцевий суд дійшов помилкового висновку, що справа не підсудна господарському суду Харківської області.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Харківська ТЕЦ - 5, с. Подворки Дергачівського району Харківської області задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 03.03.2016 по справі №922/130/16 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Харківської області.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.