Постанова № 56752925, 24.03.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2016 р.Справа № 916/2736/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від прокуратури:

- ОСОБА_1, посвідчення № 032131, дата видачі : 11.02.15р. (в судовому засіданні від 10.03.16р.);

- ОСОБА_2, посвідчення № 031420, дата видачі : 19.01.15р. (в судовому засіданні від 24.03.16р.);

від позивача: не зявився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений;

від відповідача ОСОБА_3 селищної ради Красноокнянського району Одеської області: не зявився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений;

від відповідача ТОВ Флора :

-ОСОБА_4, довіреність № б/н, дата видачі : 16.12.15р. (в судовому засіданні від 10.03.16р.);

-ОСОБА_5, довіреність № б/н, дата видачі : 07.12.15р. (в судових засіданнях від 10.03.16р. та 24.03.16р.)

від третьої особи: не зявився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 26.01.2016 р.

по справі № 916/2736/15

за позовом прокурора Красноокнянського району в інтересах держави в особі ОСОБА_3 районної державної адміністрації

до відповідачів:

- ОСОБА_3 селищної ради Красноокнянського району Одеської області;

- Товариства з обмеженою відповідальністю Флора

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 Держземагенства у ОСОБА_3 районі Одеської області

про скасування рішення, визнання недійсним договору оренди та зобовязання звільнити земельну ділянки

В С Т А Н О В И В :

06.07.15 р. прокурор Красноокнянського району в інтересах держави в особі ОСОБА_3 районної державної адміністрації (далі по тексту Прокурор) звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до ОСОБА_3 селищної ради Красноокнянського району Одеської області (далі по тексту ОСОБА_3 селищна рада), Товариства з обмеженою відповідальністю Флора (далі по тексту ТОВ «Флора»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_6 Держземагенства у ОСОБА_3 районі Одеської області (далі по тексту ОСОБА_6 Держземагенства) про :

- скасування рішення ОСОБА_3 селищної ради №597-VI від 29.01.2015р. „Про продовження дії договору оренди земельних ділянок незапитаних паїв ТОВ „Флора, оскільки ОСОБА_3 селищна рада всупереч положенням статей 5, 13 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв) прийняла вказане рішення із перевищенням наданих її повноважень, так як повноваження щодо надання в оренду земельних ділянок незапитаних паїв, що знаходяться за межами населеного пункту, віднесено до компетенції районних державних адміністрацій;

- визнання недійсним договору оренди землі від 02.01.2015р. між ОСОБА_3 селищною радою Красноокнянського району Одеської області та ТОВ „Флора, оскільки він укладений селищною радою на підставі незаконного рішення ОСОБА_3 селищної ради №597-VI від 29.01.2015р., яке до того ж на час укладання спірного договору взагалі не існувало, що суперечить положенням ст.16 Закону України «Про оренду землі», чинній на час укладання спірного договору. Крім того, цей договір суперечить положенням ст.13,15 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), так як в договорі не зазначено, що земельні ділянки передаються до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. До того ж спірний договір оренди водного обєкту не набув юридичного значення у звязку із тим, що сторонами не складався акт прийому-передачі земельної ділянки; відсутні невідємні частини договору оренди землі: план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі;

- зобовязання ТОВ „Флора звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 98,76 га, що розташована за межами населеного пункту на території ОСОБА_3 селищної ради Красноокнянського району Одеської області та складається з не витребуваних земельних часток (паїв) загальною вартістю 1972801,12 грн., їх законному розпоряднику в особі ОСОБА_3 районної державної адміністрації Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.01.16 р., з урахуванням ухвали цього ж суду від 01.02.16 р. (головуючий суддя Малярчук І.А., судді Желєзна С.П., Волков Р.В.) позов Прокурора щодо:

- скасування рішення ОСОБА_3 селищної ради №597-VI від 29.01.2015р. „Про продовження дії договору оренди земельних ділянок незапитаних паїв ТОВ „Флора;

- зобовязання ТОВ „Флора звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 98,76га, що розташована за межами населеного пункту на території ОСОБА_3 селищної ради Красноокнянського району Одеської області та складається з невитребуваних земельних часток (паїв) загальною вартістю 1972801,12грн., їх законному розпоряднику в особі ОСОБА_3 районної державної адміністрації Одеської області залишено без задоволення.

Провадження у справі щодо позовних вимог Прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 02.01.2015р., укладеного між ОСОБА_3 селищною радою Красноокнянського району Одеської області та ТОВ „Флора, на підставі якого товариству в оренду передано не витребувані земельні частки (паї) загальною площею 98,76 га, які знаходяться на території ОСОБА_3 селищної ради за межами населеного пункту припинено.

При цьому, суд 1 інстанції, посилаючись на ст.49 ГПК України на користь Державного бюджету України стягнув : з ОСОБА_3 райдержадміністрації 2436 грн. судового збору; з ОСОБА_3 селищної ради 609 грн. судового збору; з ТОВ «Флора» - 609 грн. судового збору.

Відмовляючи Прокурору у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення ОСОБА_3 селищної ради №597-VI від 29.01.2015р. „Про продовження дії договору оренди земельних ділянок незапитаних паїв ТОВ „Флора суд 1 інстанції послався на п.5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) та постанову Верховного Суду України від 11.11.2014р. у справі №21-405а14 і дійшов висновку, що оскаржене рішення ОСОБА_3 селищної ради є ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, вичерпало свою дію шляхом виконання, тобто, укладенням договору оренди землі від 02.01.2015р., а тому не може бути визнано недійсним.

Позовні вимоги Прокурора про зобовязання ТОВ „Флора звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 98,76 га. залишені без задоволення з огляду на те, що Прокурор не довів належними доказами знаходження спірної земельної ділянки у користуванні ТОВ «Флора», або вчиненні останнім дій по розпорядженню цією земельною ділянкою.

Провадження у справі щодо позовних вимог Прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 02.01.2015р., укладеного між ОСОБА_3 селищною радою Красноокнянського району Одеської області та ТОВ „Флора, судом 1 інстанції припинено з посиланням на те, що спірний договір припинив свою дію 02.01.16 р., а тому визнання його недійсним є неможливим, оскільки на час прийняття рішення по справі предмет спору за вказаними позовними вимогами відсутній.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, перший заступник прокурора Одеської області через господарський суд Одеської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 26.01.16 р. та задовольнити позов у повному обсязі, оскільки зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги Прокурор зазначає на те, що посилання суду 1 інстанції в оскаржуваному рішенні на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 і постанову Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405а14 є помилковим, оскільки постановою Верховного Суду України від 16.12.2015 (про визнання незаконним рішень ради та витребування земельної ділянки за заявами Бучанської міської ради) роз'яснено, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Крім того, Прокурор вважає, що судом 1 інстанції невірно застосовано до спірних правовідносин положення постанови Верховного Суду України у справі № 21-405а14, оскільки цю постанову прийнято у справі за позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, в якому Прокурор просив визнати протиправним та скасувати тільки рішення Київради від 29.04.2010 № 788/4226 «Про передачу земельних ділянок кооперативу «Совські ставки» для житлового будівництва та облаштування лінійних об'єктів транспортної інфраструктури». Приймаючи рішення по справі № 21-405а14 Верховний Суд України, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. №7-рп/2009, зазначив, що Прокурор вибрав неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки розгляд цього позову, яким оскаржується лише рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок кооперативу «Совські ставки» не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків).

Отже позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405а14 не стосується спірних правовідносин, оскільки у даній справі оскаржуються також і правовстановлюючий документ щодо права користування земельною ділянкою.

В підтвердження того факту, що спірне рішення ОСОБА_3 селищної ради може бути оспорено в судовому порядку з точки зору його законності Прокурор наводить також положення ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно якої акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Крім того, згідно з приписами ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Тобто, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам законодавства і визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

На думку Прокурора поза увагою суду залишились й положення ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)», якими регламентовано порядок передачі в оренду нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

При цьому, оскільки земельні частки (паї) не відносяться ні до земель державної, ні до комунальної власності, відповідно до ч. 2 ст. 5 цього Закону сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо їх виділення в натурі (на місцевості) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Тобто, за оспорюваним рішенням ОСОБА_3 селищною радою у перевищення своїх повноважень передано в оренду ТОВ «Флора» земельні ділянки сільськогосподарського призначення із не витребуваних земельних часток (паїв), загальною площею 98,76 га., розташовані за межами населеного пункту смт. Красні Окни, що підтверджується листом відділу Держземагенства у ОСОБА_3 районі від 28.05.2015.

Крім того, у порушення пункту 1-1 ст. 80 ГПК України, господарським судом Одеської області безпідставно припинено провадження у справі в частині вимог Прокурора про визнання угоди недійсною, оскільки закінчення строку дії договору оренди не може вважатись відсутністю предмета спору, так як Прокурором заявлено вимоги про визнання угоди недійсною, а не її розірвання. При цьому, судом першої інстанції не враховано положення абзацу 9-10 п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11, відповідно до якої розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

Судом першої інстанції також залишено без відповідної оцінки те, що спірний договір оренди землі не містить усіх істотних умов, визначених ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Відповідач ТОВ «Флора» у відзиві на апеляційну скаргу та його представники у судових засіданнях просили залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає наявним матеріалам справи і чинному законодавству.

Представники ОСОБА_3 селищної ради Красноокнянського району Одеської області та ОСОБА_6 Держземагенства у ОСОБА_3 районі Одеської області в судові засідання не зявлялись, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судових засідань, про причини неявки не повідомляли, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляли, тобто без поважних причин не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційна скарга розглянута за відсутністю їх представників.

Представник ОСОБА_3 районної державної адміністрації в судові засідання також не зявлявся, однак направляв до канцелярії апеляційного суду повідомлення про неможливість явки в судові засідання із клопотанням розглянути апеляційну скаргу за відсутністю його представника.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників прокуратури та відповідача ТОВ «Флора», перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Рішенням ОСОБА_3 селищної ради Красноокнянського району Одеської області №597-VI від 29.01.2015р. „Про продовження дії договору оренди земельних ділянок незапитаних паїв ТОВ „Флора продовжено з 02.01.2015р. строком на 12 місяців термін дії договору оренди земельних ділянок незапитаних паїв, укладеного між ОСОБА_3 селищною радою та ТОВ „Флора, загальною площею 98,76 га.

Як вбачається із змісту вказаного рішення, в ньому зазначено, що ОСОБА_3 селищна рада з 02.01.15 р. продовжила строк дії договору оренди земельних ділянок незапитаних паїв, укладеного між ОСОБА_3 селищною радою та ТОВ „Флора, загальною площею 98,76 га.

При цьому дату та номер вказаного договору у рішенні не визначено. Однак, в наявних матеріалах справи у т.1 на а.с.49-50 міститься договір оренди земельних ділянок незапитаних паїв загальною площею 98,76 га., який був укладений між ОСОБА_3 селищною радою та ТОВ „Флора строком на 12 місяців.

Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що рішенням ОСОБА_3 селищної ради Красноокнянського району Одеської області №597-VI від 29.01.2015р. продовжено строк дії саме цього договору.

Згідно із листом ОСОБА_3 селищної ради від 25.05.15 р. №99 та додатку 1 до нього рішенням ОСОБА_3 селищної ради Красноокнянського району Одеської області №597-VI від 29.01.2015р. продовжено строк дії договору оренди земельних ділянок незапитаних паїв площею 98,76 га., які належать 21 фізичній особі.

За твердженням Прокурора вказана земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту смт. Красні Окни, однак в наявних матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували місцезнаходження самої орендованої земельної ділянки, а також межі населеного пункту ОСОБА_7. При цьому Прокурор всупереч положенням ст.101 ГПК України не обґрунтував неможливість надання таких доказів до суду 1 інстанції і не надав ці докази до суду апеляційної інстанції, а тому судова колегія переглядає дану справу в апеляційному порядку за наявними в матеріалах справи доказами. Єдиним документом на який посилається Прокурор в якості доказів розташування вказаної земельних ділянки за межами населеного пункту смт. Красні Окни є лист відділу Держземагенства у ОСОБА_3 районі Одеської області від 28.05.2015 р. який не є належним доказом зазначеного.

В той же час згідно із позовом Прокурора, останній просить визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_3 селищної ради Красноокнянського району Одеської області №597-VI від 29.01.2015р., оскільки воно суперечить положенням статей 5, 13 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв), згідно яких повноваження щодо надання в оренду земельних ділянок незапитаних паїв, що знаходяться за межами населеного пункту, віднесено до компетенції районних державних адміністрацій.

Вищенаведене свідчить про те, що Прокурор не довів належними доказами як місцезнаходження самої земельної ділянки, наданої в оренду, так і межі населеного пункту ОСОБА_7, а відповідно із цим не довів належними доказами той факт, що земельна ділянка, яка складається з незапитаних паїв площею 98,76 га. знаходиться поза межами населеного пункту і право щодо надання її в оренду належить ОСОБА_3 райдержадміністрації та його порушення оскарженим рішенням ОСОБА_3 селищної ради.

Відповідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому згідно із ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене, твердження Прокурора про знаходження наданої селищною радою в оренду земельної ділянки за спірним рішенням, без землевпорядної документації щодо вказаної земельної ділянки, є голослівними та не підтвердженими належними доказами.

За таких обставин Прокурор не довів належним доказами, що оскаржене рішення ОСОБА_3 селищної ради суперечить положенням статей 5, 13 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв) і порушує права ОСОБА_3 райдержадміністрації, а тому його позовні вимоги щодо скасування рішення ОСОБА_3 селищної ради №597-VI від 29.01.2015р. „Про продовження дії договору оренди земельних ділянок незапитаних паїв ТОВ „Флора не можуть бути задоволені.

Незважаючи на вищенаведене, судова колегія вважає, що суд 1 інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог Прокурора про скасування рішення ОСОБА_3 селищної ради №597-VI від 29.01.2015р., помилково послався на постанову Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405а14, оскільки цю постанову прийнято у справі за позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, в якому Прокурор просив визнати протиправним та скасувати тільки рішення Київради від 29.04.2010 № 788/4226 «Про передачу земельних ділянок кооперативу «Совські ставки» для житлового будівництва та облаштування лінійних об'єктів транспортної інфраструктури». Приймаючи рішення по справі № 21-405а14 Верховний Суд України, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. №7-рп/2009, зазначив, що Прокурор вибрав неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки розгляд цього позову, яким оскаржується лише рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок кооперативу «Совські ставки» не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків).

Отже позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405а14 не стосується спірних правовідносин, оскільки у даній справі оскаржуються також і правовстановлюючий документ щодо права користування земельною ділянкою.

Крім того, судова колегія зазначає, що постановою Верховного Суду України від 16.12.2015 (про визнання незаконним рішень ради та витребування земельної ділянки за заявами Бучанської міської ради) роз'яснено, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Щодо позовних вимог Прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 02.01.2015р. укладеного між ОСОБА_3 селищною радою Красноокнянського району Одеської області та ТОВ „Флора та зобовязання ТОВ „Флора звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 98,76 га, що розташована за межами населеного пункту на території ОСОБА_3 селищної ради Красноокнянського району Одеської області та складається з не витребуваних земельних часток (паїв) загальною вартістю 1 972 801,12 грн., їх законному розпоряднику в особі ОСОБА_3 районної державної адміністрації Одеської області, то вказані позовні вимоги є необґрунтованими з огляду на те, що Прокурор не довів належними доказами незаконність рішення ОСОБА_3 селищної ради №597-VI від 29.01.2015р. та право розпорядження ОСОБА_3 райдержадміністрацією щодо спірної земельної ділянки, оскільки Прокурор всупереч положенням ст.ст.33,34 ГПК України не довів належними доказами, що спірний договір порушує законні права та інтереси ОСОБА_3 райдержадміністрації, та остання є законним розпорядником спірної земельної ділянки.

Крім того, слід зазначити, що суд 1 інстанції правомірно припинив провадження щодо позовних вимог Прокурора про визнання недійсним спірного договору на підставі пункту 1-1 ст. 80 ГПК України.

Згідно із положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ГК (яка кореспондується зі ст. 236 ЦК) виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК).

Із правової природи такого зобов'язання вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків наслідки недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК, оскільки використання майна - "річ" безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Тому, визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором.

Як вбачається з наявних матеріалів справи спірний договір оренди землі від 02.01.2015р. припинив свою дію на час розгляду даної справи в суді 1 інстанції зобовязання за цим договором є припиненими, а тому визнання його недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.

Аналогічна правова позиція з аналогічних спірних правовідносин викладена і в постанові судової палати у господарських справах Верховного суду України від 23.12.2015р по справі №3-1143гс15.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань... Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на вищенаведене, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 02.01.2015р. судом 1 інстанції правомірно припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга Першого заступника прокурора Одеської області підлягає залишенню без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 26.01.16р. без змін.

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 26.01.16 р. - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 25.03.2016 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.