Постанова № 56752739, 22.03.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2016 р. Справа № 922/81/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

першого відповідача - ОСОБА_2,

другого відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача (вх. №520 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 08.02.16 у справі

за позовом Приватного підприємства "Агротех", смт Казанка,

до

1) Приватного підприємства "Еллада", м. Кіровоград,

2) ФО-П ОСОБА_3, м. Харків,

про стягнення 19 762 691,39 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ПП "Агротех" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Приватного підприємства "Еллада" заборгованість за договором поставки №1088 від 21.06.10р. в сумі 19 742 691,39 грн. та стягнути з ФОП ОСОБА_3 20000,00 грн. за договором поруки від 25.07.2015р.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Еллада" (код ЄДРПОУ 32265612, пр-т Промисловий, буд. 14-А, м. Кіровоград, 25014) на користь Приватного підприємства "Агротех" (код ЄДРПОУ 32287919, вул. Гагаріна, 86, смт. Казанка, Казанківський р-н, Миколаївська обл., 56002) заборгованість в сумі 19742691,39 грн., судові витрати в сумі 209086,70 грн. В частині солідарного стягнення з відповідачів (ПП "Еллада" та ФОП ОСОБА_3В.) 20000,00 грн. за договором поруки від 25.07.15р. - відмовлено.

Перший відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги перший відповідач, зокрема, зазначив про неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм процесуального права щодо територіальної підсудності.

В судовому засіданні представник першого відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник другого відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

21.10.2010 року між Приватним акціонерним товариством "Креатив" (Покупець) та Приватним підприємством "Агротех" (Постачальник, Продавець позивач по справі) був укладений договір № 1088.

Договором № 1088, серед інших умов, сторонами передбачено наступне:

Пункт 1.1. Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити, відповідно до умов даного Договору сільськогосподарську продукцію, далі за текстом - Товар.

Пункт 2.3. Вартість за одиницю товару визначається Сторонами в специфікаціях/додаткових угодах до Договору.

Пункт 2.4. Ціна, вартість, кількість конкретної партії Товару визначається Сторонами в Специфікаціях/Додаткових угодах до Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Пункт 3.1. Постачальник поставляє Товар партіями на умовах передбачених Сторонами в Специфікаціях/Додаткових угодах до даного Договору.

Пункт 3.2. Терміни поставки Товару визначаються Сторонами у Специфікаціях/Додаткових угодах до даного Договору.

Пункт 3.3. Право власності на Товар/партію Товару переходить від Постачальника до Покупця в момент фактичного отримання Товару/партії Товару.

03.09.2014р. між ПРАТ "Креатив" та ПП "Агротех" було укладено Специфікацію №1 до Договору №1088 від 21.06.2010р.

Відповідно до змісту пунктів 1-4 Специфікації № 1 від 03.09.2014р. до Договору №1088 від 21.06.2010р. Сторонами погоджено, що в термін до 01.08.2015 року Продавець поставить Товар у вигляді насіння соняшника в кількості 2458,350 т. на умовах РСА склад Продавця (Правила Інкотермс 2010), за винятком застережень, прямо передбачених умовами договору, за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, с. Казанка.

Пунктом 5 вказаної встановлено, що для оприбуткування покупцем поставленого Товару, Продавець надає Покупцю видаткові накладні на кількість фактично поставленого Товару по ціні 4 800,00 грн. в т.ч. ПДВ, виписані датою фактичної поставки, вказана ціна для оприбуткування Товару є первісною. Подальше визначення ціни здійснюється Сторонами в порядку, встановленому п. 8 даної Специфікації.

Згідно п. 6 цієї ж Специфікації, ціна Товару, з якісними показниками, передбаченими в п. 8.1-8.6 даної Специфікації, встановлюється Сторонами шляхом укладання Додаткової угоди (далі за текстом - Додаткова угода визначення ціни) та визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки на дату підписання зазначеної Додаткової угоди, але не пізніше 01.08.2015 року.

У пункті 9 Специфікації № 1 від 03.09.2014р. до Договору №1088 від 21.06.2010р. вказано, що для розрахунків на підставі Додаткової угоди визначення ціни формується акт визначення кінцевої ціни та вартості Товару з врахуванням вимог даної Специфікації.

На виконання умов Договору № 1088 позивач в період з 03.09.2014 року по 03.10.2014 року поставив, а ПрАТ "Креатив" отримав насіння соняшнику у кількості 2 458,350т. тонн, що підтверджується наявною в матеріалах справи первинною бухгалтерською документацією, в тому числі, відповідними видатковими накладними: № 144 від 03.09.2014р., № 145 від 04.09.2014р., № 146 від 05.09.2014р., № 147 від 06.09.2014р., № 148 від 07.09.2014р., № 149 від 08.09.2014р., № 150 від 09.09.2014р., № 151 від 10.09.2014р., № 152 від 11.09.2014р., № 153 та№ 154 від 12.09.2014р., № 155 від 13.09.2014р., № 156 від 14.09.2014р., № 157 від 15.09.2014р., № 158 від 16.09.2014р., № 160 від 17.09.2014р., № 161 від 19.09.2014р., № 164 від 30.09.2014р., № 165 від 02.10.2014р., № 166 від 03.10.2014р.

Вищевказаний Товар отримувався уповноваженим представником ПрАТ "Креатив" згідно довіреності № 5228 від 03.09.2014р. та № 5440 від 01.10.2014р.

23.07.2015 року сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Специфікації № 1 від 03.09.2014р. до Договору №1088 від 21.06.2010р., якою погоджено наступне:

Пункт 1. В період з 03.09.2014 року по 30.10.2014 року Продавцем на умовах РСА (Правила Інкотермс 2010) на адресу Покупця поставлено 2458,350 тонн (дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім тонн 350 кг.) фізичної ваги насіння соняшника врожаю 2014 року (надалі - «Товар»).

Пункт 2. Ціна партії Товару, вказаної у п. 1 цієї Додаткової угоди, складає 11 000 грн. (Одинадцять тисяч гривень 00 коп.), з урахуванням ПДВ, за одну тонну.

Пункт 3. Ціна партії Товару, вказана в п. 2 цієї Додаткової угоди, встановлена на Товар з якісними показниками, вказаними в п. 2 Специфікації (базисні норми).

На підставі вказаної Додаткової угоди було укладено ОСОБА_1 переоцінки насіння соняшника №1 та №2 від 23.07.2015р.

Після проведення переоцінки насіння соняшнику, сторонами було погоджено збільшення його вартості на загальну суму 14 561 389,39 грн.

Таким чином, остаточна вартість насіння соняшнику по Договору №1088 від 21.06.2010р. склала 26 361 469,39 грн. (двадцять шість мільйонів триста шістдесят одна тисяча чотириста шістдесят дев'ять гривень 39 коп.).

Станом на 28.07.2015р. у ПРАТ "Креатив" існувала перед ПП "Агротех" непогашена заборгованість по договору №1088 від 21.06.2010р. у розмірі 19 742 691,39 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звіряння розрахунків від 28.07.2015.

28.07.2015р. між ПрАТ "Креатив" (первісний боржник), ПП "Еллада" (новий боржник) та ПП "Агротех" (кредитор) укладено Договір про переведення боргу. За його змістом відповідач зобов'язався перед позивачем здійснити погашення заборгованості ПрАТ "Креатив".

Зокрема, пунктом 1 договору про переведення боргу встановлено - "Первісний божник переводить борг за договором № 1088 від 21 червня 2010р., укладений між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе боргові зобов'язання за названим у цьому пункті договором (надалі іменується "Основний договір").

Пунктом 2 договору про переведення боргу, сторонами погоджено, що ПРАТ "Креатив" передає, а ПП "Еллада" приймає боргові зобов'язання перед ПП "Агротех" в розмірі 19 742 691,39 грн.

Виходячи з аналізу змісту договору укладеного між позивачем та ПрАТ "Креатив" вбачається, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі - продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу (ч. 2 ст. 691 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.ст. 520, 521 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку..

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином наданні послуги за договорами поставки, які в подальшому були прийнятті покупцем. Це підтверджується додатковими угодами та актами переоцінки насіння соняшнику в яких погоджено остаточну вартість всіх поставлених партій товару та актами звіряння розрахунків, що узгодили розмір непогашеної заборгованості, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств без зауважень.

Позивачем належним чином наданні послуги за договорами поставки, які в подальшому були прийнятті покупцем. Це підтверджується додатковими угодами та актами переоцінки насіння соняшнику в яких погоджено остаточну вартість всіх поставлених партій товару та актами звіряння розрахунків, що узгодили розмір непогашеної заборгованості, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств без зауважень.

В подальшому відповідач (ПП "Еллада"), уклав з позивачем та ПрАТ "Креатив" договір про переведення боргу повністю усвідомлюючи значення та правові наслідки таких своїх дій, виходячи зі змісту самого договору, в якому погоджені всі необхідні істотні умови, зокрема щодо розміру та підстав виникнення взятих на себе зобов'язань, а також строків їх виконання.

Доказів сплати заборгованості відповідачем (ПП "Еллада") до матеріалів справи не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Еллада" не виконано взяті на себе боргові зобов'язання за договором № 1088 від 21 червня 2010р., чим допущено порушення умов укладених договорів про переведення боргу від 28.07.2015р., та в зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з ПП "Еллада" суми заборгованості в розмірі 19 742 691,39 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до відповідача (ФОП ОСОБА_3В.), то вони обґрунтовуються позивачем наявністю договорів поруки укладених 25.07.2015р., згідно яких відповідач (ФОП ОСОБА_3В.) зобов'язався перед позивачем у разі порушення з боку ПрАТ "Креатив" зобов'язання по сплаті боргу за договором № 1088 від 21 червня 2010р., виконати часткове погашення такого боргу у розмірі 20000,00грн. по кожному із вищевказаних договорів.

Як вбачається з договору поруки від 25.07.15р., а саме п.4.2.2. порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Доказів того, що ФОП ОСОБА_3 поручився за нового боржника - ПП "Еллада", в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, виходячи із доказів, які містяться в матеріалах справи, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог, в частині солідарного стягнення з відповідачів 20000,00 грн. за договором поруки, оскільки порука є припиненою.

Представником першого відповідача до Харківського апеляційного господарського суду подано клопотання про призначення по справі судової технічної експертизи, в якому зазначив наступне.

Відповідач (ПП "Еллада") вважає Договір про переведення боргу таким, що укладений з порушенням норм чинного законодавства, зокрема ст. ст. 201, 203, 215, 230 Цивільного Кодексу України, тому легітимність Договору про переведення боргу від 28.07.2015 року Відповідачем (ПП "Еллада") не визнається з наступних причин. В грудні 2015 року представникам Відповідача (ПП "Еллада") стало відомо про незаконне виготовлення печатки ПП "Еллада".

Відповідач вказує, що виготовлення даної печатки здійснювалось ОСОБА_4 Анатолійовичем і як вбачається із журналу реєстрації печаток та штампів ОСОБА_4 Анатолійовичем, 02 грудня 2015 року дану печатку було видано ОСОБА_5, яка не являється ні співробітником ні уповноваженою особою ПП "Еллада" на замовлення, виготовлення чи отримання печаток для Відповідача (ПП "Еллада"). Крім того, ОСОБА_5, на даний час є співробітником ТОВ "Грінстоун Менеджмент", і як зазначалося вище, жодного відношення до ПП «Еллада» не має. Таким чином, відповідач (ПП "Еллада") вважає, що виготовлена в грудні 2015 року печатка ПП "Еллада" була використана для посвідчення конкретної події та встановлення певного факту, які мають юридичне значення, а саме: нанесення відтиску печатки на Договорі про переведення боргу з ПрАТ "Креатив" на ПП "Еллада" з метою формування кредиторської заборгованості ПП "Еллада" на користь ПП "Агротех". Таким чином, відповідач (ПП "Еллада") зазначає, що з наведених обставин вбачається, що групою зацікавлених осіб ПП "Агротех", було використано виготовлену в грудні 2015 року печатку Відповідача (ПП "Еллада") з метою нанесення її відтиску на Договорі, про переведення боргу від 28.07.2015 року, щоб в подальшому, присвоїти грошові кошти ПП "Еллада", у особливо великих розмірах. Крім того, відповідач (ПП "Еллада") вважає, що відтиск печатки ПП "Еллада", який міститься в сумнівному Договорі не був нанесений в той час, коли був датований цей документ (28.07.2015 року), а значно пізніше. Беручи до уваги коли саме була виготовлена печатка (грудень 2015 року) відповідач (ПП "Еллада") вважає, що і сумнівний договір скріплявся печаткою не раніше грудня 2015 року, натомість питання визначення часу нанесення відтиску печатки в сумнівному Договорі належить до компетенції судових експертів. Враховуючи, що відповідність оригіналу відтиску печатки ПП "Еллади" та час нанесення такого відтиску в сумнівному Договорі, має вагоме значення для з'ясування наявності/відсутності заборгованості перед Позивачем. Відповідач (ПП "Еллада") вважає, що необхідно провести судову технічну експертизу Договору про переведення боргу, який містить відтиск сумнівної печатки ПП "Еллада", для з'ясування обставин які мають значення для вирішення справи.

Слід зазначити, що аналогічне клопотання заявлялось першим відповідачем і в господарському суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання представника відповідача (ПП "Еллада"), відмовляє в його задоволенні у зв`язку з наступним.

Статтею 41 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно ч.3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Згідно п. 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", відповідно до ст. 1 Закону, судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК України, експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Частиною 1 статті 33 ГПК України, передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

Однак, в підтвердження даного клопотання та викладених в доводів, представником відповідача (ПП "Еллада") не було надано жодного доказу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що подання відповідачем клопотання про призначення по справі судової експертизи, спрямоване на штучне затягування судового процесу, що суперечить, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, а тому таке клопотання задоволенню не підлягає.

Крім того, не можна не погодитись із твердженням місцевого господарського суду, покладених в основу відмови у задоволенні аналогічного клопотання в суді першої інстанції, про те, що договір про переведення боргу не є предметом даного спору, оскільки в даному випадку позов поданий про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу товару на умовах, передбачених Сторонами в Специфікаціях, тобто відповідачем не було заявлено зустрічного позову, яким би визнавався такий договір недійсним з підстав наведених у клопотанні про призначення експертизи, а також не було надано до суду інших доказів, які б свідчили про наявність такого спору.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом правил територіальної підсудності, колегія суддів зазначає наступне.

Так, перший відповідач зазначає, що відповідно до п. 3.1. договору поруки від 25.07.2015р., поручитель зобов'язаний у разі порушення ПрАТ "Креатив" обов'язку за основним договором, самостійно виконати часткове погашення заборгованості ПрАТ "Креатив" перед ПП "Агротех" в розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.) на підставі письмової вимоги ПП "Агротех". Позивачем не направлялися письмові вимоги до ФОП ОСОБА_3 щодо часткового погашення заборгованості ПрАТ "Креатив" у зв'язку з чим, відсутні порушення умов договору поруки з боку ФОП ОСОБА_3

Крім того, згідно ч. З ст. 559 ЦК України та п. 4.2.2. Договору поруки, порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. ФОП ОСОБА_3 поручився перед ПП "Агротех" за виконання обов'язку ПрАТ "Креатив" щодо проведення розрахунку за Договором поставки № 1088 від 21.06.2010р. 28.07.2015р. на підставі договору про переведення боргу, укладеного між ПрАТ "Креатив", ПП "Еллада" та ПП "Агротех", новим боржником за Договором поставки № 1088 від 21.06.2010р. стало ПП "Еллада". ФОП ОСОБА_3 не поручався перед ПП "Агротех" за виконання ПП "Еллада" боргових зобов'язань за Договором поставки №1088 від 21.06.10р.

За викладеного, перший відповідач вважає, що другий відповідач не є стороною у даній справі, оскільки не має зобов'язань перед позивачем, а тому, на думку першого відповідача господарським судом Харківської області порушено територіальну підсудність, оскільки єдиним відповідачем у справі є перший відповідач, місцезнаходження якого - м. Кіровоград.

Проте, з такими доводами колегія суддів погодитись не може, та вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до положень частини 3 статті 21 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позов про стягнення заборгованості солідарно з Приватного підприємства "Еллада" та ФО-П ОСОБА_3.

Те, що в подальшому судом було встановлено відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог до ФО-П ОСОБА_3 не спростовує того факту, що останній є відповідачем у справі, оскільки вирішальним у даному випадку, відповідно до положень статті 21 Господарського процесуального кодексу України, є пред'явлення до відповідача позовної вимоги, а не наявність правових підстав для її задоволення.

Згідно з частиною 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

За викладеного, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції територіальної підсудності не знайшли свого підтвердження. Інші доводи апеляційної скарги спростовані вищенаведеними обставинами, що підтверджуються доказами, які наявні в матеріалах справи.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, а тому - апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.02.2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.03.2016 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Гетьман Р.А.