Постанова № 56752618, 23.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2016 р. Справа№ 910/16754/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Яковлєва М.Л.

Ільєнок Т.В.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: Чорній П.В. - керівник;

Голубєв О.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Костильов В.А. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „Київський метрополітен" на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року

у справі № 910/16754/15 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Транспромгруп"

до Комунального підприємства „Київський метрополітен"

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Транспромгруп" з позовом (з урахуванням заяв про збільшення та про зменшення позовних вимог) до Комунального підприємства „Київський метрополітен" про стягнення на користь позивача з відповідача інфляційних втрат у розмірі 56579,40 грн., пені 36180,85 грн., 3% річних 8360,49 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року позов задоволено, стягнуто з КП „Київський метрополітен" на користь ТОВ „Транспромгруп" пеню в розмірі 36180,85 грн., інфляційні втрати в розмірі 56579,40 грн., 3% річних в розмірі 8360,49 грн., судовий збір в розмірі 2027,00 грн., повернуто ТОВ „Транспромгруп" з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в розмірі 4,59 грн., сплачений за платіжним дорученням від 15.06.2015 року № 447 на суму 2027,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням КП „Київський метрополітен" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з заявою про поновлення строку для подання апеляційної скарги та апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року по справі № 910/16754/15 в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити ТОВ „Транспромгруп" у стягненні пені та частково скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року по справі № 910/16754/15 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, зменшити стягувану суму 3% річних з 8360,49 грн. на 1943,84 грн.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що апелянт вважає оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню в частині стягнення пені та частковому скасуванню в частині стягнення 3% річних, ухваленню нового рішення у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт в своїй скарзі зазначає, що угодою про розстрочення заборгованості від 18.08.2014 сторони лише погодили організацію проведення взаєморозрахункїв, тобто зміну його частини, а не заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням.

Таким чином, стягнення судом по справі № 910/16754/15 пені за період з 17.02.2015 по 15.06.2015 в розмірі 36180.85 грн. призвело до того, що нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов'язання за договором від 11.04.2013 № 03-Ш-13 перевищило граничний термін у шість місяців для такого нарахування, що порушує вимоги, встановлені пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Також, апелянт зазначає, що період, за який постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року у справі № 910/28752/14 відмовлено в позові про стягнення 3% річних в сумі 1943,84 грн. частково збігається з періодом, за який стягується 3% річних в розмірі 8360,49 грн. по справі 910/16754/14. Тому вважає за необхідне зменшити стягувану по справі 910/16754/14 суму 3% річних з 8360,49 грн. на 1943,84 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 року у складі колегії суддів: головуючий - Гаврилюк О.М., судді - Коротун О.М., Сулім В.В. було відновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 17.11.2015 року, апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 25.02.2016 року.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 № 09-52/190/16 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Гаврилюка О.М. на лікарняному, відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16754/15.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційна скарга Комунального підпиємства "Київський метрополітен" у справі № 910/16754/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Гончарова С.А., суддів Скрипка І.М., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2016 прийнято, у визначеному складі суддів, вказану апеляційну скаргу, розгляд справи призначено на 16.03.2016 року.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.03.2016 року у зв'язку з перебування судді Скрипки І.М. у відпустці, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Яковлєв М.Л., Ільєнок Т.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 року прийнято, у визначеному складі суддів, вказану апеляційну скаргу, розгляд справи призначено на 16.03.2016 року.

У судовому засіданні, що відбулось 16.03.2016 року, колегією суддів Київського апеляційного господарського оголошено перерву по справі 910/16754/15 до 23.03.2016 року.

Позивач, згідно з поданим до суду 24.02.2016 року відзивом, проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив та просить апеляційний суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

11.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПРОМГРУП" (надалі позивач) та Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (надалі відповідач) було укладено договір поставки N03-ІІІ-13.

Відповідно до умов договору (п.1.1) позивач передає у власність відповідача електропроводи стрілочні та ізоляцію стрілочної гарнітури за кодом ДК 016-2010 від 01.01.2010 року 30.20.4 "Частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів в і рухомого складу, кріплення та арматура і їхні частини, технічне устаткування для керування рухом", а відповідач сплачує товар, визначений в асортименті, якості, кількості за цінами, які зазначені у Специфікації.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку обладнання на загальну суму 470760,00грн., що підтверджується довіреністю відповідача №106 від 21.11.2013 року та видатковою накладною №22 від 22.11.2013 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 у справі №910/28752/14 задоволено позовні вимоги позивача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року рішення Господарського міста Києва від 16.02.2015 року у справі № 910/28752/14 скасовано частково, в частині стягнення з КП "Київський метрополітен" на користь ТОВ "ТРАНСПРОМГРУП" 3% річних в сумі 1943,84 грн. та прийнято нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позову про стягнення на користь ТОВ "ТРАНСПРОМГРУП" з КП "Київський метрополітен 3% річних в сумі 1943,84 грн. відмовлено.

Позивач зазначив що станом на день звернення до суду грошові кошти не сплачено та в зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором позивач просить стягнути з відповідача пеню за періоди з 01.12.2014 року по 07.05.2015 року - 36180,85 грн., інфляційні втрати за період з 17.02.2015 року - 20.06.2015 року - 56579,40 грн., 3 % річних нарахованих за період прострочення з 14.01.2014 року по 20.06.2015 року - 8360,49 грн.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 7.3 Договору за несвоєчасні розрахунки за договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежів.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Враховуючи вище зазначене суд задовольняє вимогу позивача із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, відносно стягнення пені в розмірі 36180,85 грн.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Однак, при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 Цивільного кодексу України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 56579,4 грн. - збитків від інфляції та 8360,49 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Доводи апелянта стосовно того, що нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання за договором від 11.04.2013 № 03-Ш-13 перевищило граничний термін у шість місяців для такого нарахування, що порушує вимоги, встановлені п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

18.08.2014 року між Комунальним підприємством "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПРОМГРУП" (сторона-2) укладено угоду про розстрочення заборгованості, відповідно до умов якої сторона-1 визнає та підтверджує на дату укладення даної угоди заборгованість перед стороною-2 за поставлений товар (електроприлади стрілочні та ізоляція стрілочної гарнітури) згідно договору поставки від 10.06.2013 року № 06-Ш-13 (договір), в сумі 262300,00 грн.

Дана угода набирає чинності з дати її підписання сторонами та діє до 31.12.2014 (пункт 4.1. угоди).

Згідно з пунктом 1.2 угоди сторона-2 надає розстрочку у погашенні заборгованості за договором, а сторона-1 зобов'язується сплатити її на умовах даної угоди.

У відповідності до пункту 2.1. угоди сторона-1 щомісячно здійснює перерахування грошових коштів на поточний рахунок сторони-2 в рахунок погашення заборгованості, визначеної п. 1.1. даної угоди.

Відповідно до п. 2.2. угоди, сторони дійшли згоди, що погашення заборгованості, зазначеної в пункті 1.1. даної угоди буде здійснюватися стороною-1 в наступній строки та в наступних розмірах: до 31.08.2014 року - 80000,00 грн., до 30.09.2014 року - 80000,00 грн., до 31.10.2014 року - 80000,00 грн., до 30.11.2014 року - 22300,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, відповідно до угоди від 18.08.2014 року про розстрочення заборгованості, останнім днем коли зобов'язання мали бути виконаними вважається 30.11.2014 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно стягнення пені з додержанням шести місячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Щодо доводів апелянта про що період, за який постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року у справі № 910/28752/14 відмовлено в позові про стягнення 3% річних в сумі 1943,84 грн. частково збігається з періодом, за який стягується 3% річних в розмірі 8360,49 грн. по справі 910/16754/14, тому вважає за необхідне зменшити стягувану по справі 910/16754/14 суму 3% річних з 8360,49 грн. на 1943,84 грн., колегію суддів приймаються критично враховуючи наступне.

Як вже зазначалось, Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року рішення Господарського міста Києва від 16.02.2015 року у справі № 910/28752/14 скасовано частково, в частині стягнення з КП "Київський метрополітен" на користь ТОВ "ТРАНСПРОМГРУП" 3% річних в сумі 1943,84 грн. та прийнято нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позову про стягнення на користь ТОВ "ТРАНСПРОМГРУП" з КП "Київський метрополітен 3% річних в сумі 1943,84 грн. відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року відмовлено, у зв'язку з тим, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних позивачем у позові не заявлялася, а тому вона а тому вона не розцінювалась апеляційним судом по справі 910/28752/14, як збільшення позовних вимог, оскільки це фактично є зміною предмета, а відтак відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зазначена вимога не була предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на викладене зазначені вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Транспромгруп" є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року у справі № 910/16754/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Комунального підприємства „Київський метрополітен", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Комунального підприємства „Київський метрополітен" на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року у справі № 910/16754/15 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Київський метрополітен" на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року у справі № 910/16754/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року у справі № 910/16754/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/16754/15 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді М.Л. Яковлєв

Т.В. Ільєнок