Постанова № 56752556, 23.03.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2016 року Справа № 904/10406/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. - доповідача,

суддів: Широбокової Л.П., Сизько І.А.,

секретар судового засідання: Однорог О.В.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №4 від 11.01.2016 р.;

від відповідача-1: представник у судове засідання не з'явився;

від відповідача-2: ОСОБА_2 представник, довіреність №1859 від 29.12.2015р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2016 року у справі №904/10406/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС", м.Дніпропетровськ

до відповідача-1: українсько-німецького науково-виробничого підприємства "Технічний центр діагностики та експертизи" товариства з обмеженою відповідальністю, м. Дніпропетровськ

до відповідача-2: публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ,

про стягнення 11 360 грн. 87 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (надалі ТОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС"), з урахуванням уточнень позовних вимог, звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (надалі ПАТ "Укртрансгаз") на свою користь 4 656 грн. 31 коп. основного боргу, 476 грн. 99 коп. 3 % річних, 4 227 грн. 57 коп. інфляційних втрат та про солідарне стягнення з українсько-німецького науково-виробничого підприємства "Технічний центр діагностики та експертизи" товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - українсько-німецьке НВП "Технічний центр діагностики та експертизи" ТОВ) та ПАТ "Укртрансгаз" на свою користь 1 000 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2016 року у справі №904/10406/15 (суддя Панна С.П.) позов задоволено частково; у позовних вимогах до українсько-німецького НВП "Технічний центр діагностики та експертизи" ТОВ відмовлено; з ПАТ "Укртрансгаз" на користь ТОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" стягнуто 5 656 грн. 31 коп. основного боргу, 476 грн. 99 коп. 3% річних, 4 227 грн. 57 коп. інфляційних втрат, 1 218 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи; порушення норм матеріального та процесуального права; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених в судовому рішенні, обставинам справи, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Відповідач-1 на виклик суду не з'явився, відзив на апеляційну скаргу на вимогу суду не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, про причини неявки в судове засідання не повідомив, з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційному порядку за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача-2, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Між ТОВ Спільне українсько-німецьке підприємство Товариство технічного нагляду ДІЕКС (виконавець) та Дочірньою компанією Укртрансгаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (замовник) укладений договір про закупівлю послуг з технічних випробувань та аналізу №722-12-ДК/НОМЕР_1 від 05.07.2012 року (надалі договір-1), за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобовязання на свій ризик власними та залученими силами і засобами здійснити відповідно до умов договору частковий технічний огляд; повний технічний огляд; технічне діагностування та експертне обстеження вантажопідйомних механізмів по філії УМГ Донбастрансгаз відповідно до вимог чинних нормативних документів та кошторисної документації, а замовник, в свою чергу, зобовязався прийняти зазначені послуги та їх сплатити.

Склад та обсяг послуг, що доручаються до надання виконавцю, визначені у специфікації (додаток№1), яка є невідємною частиною договору (п.1.2 договору-1).

Згідно п.п. 3.1, 3.2. договору-1 ціна послуг становить 94 826 грн. 02 коп., в тому числі ПДВ 20% - 15 804 грн. 34 коп.

На виконання умов договору-1 в період з 01.08.2012 року по 26.12.2012 року позивачем надано відповідачу-2 послуг на загальну суму 52 783 грн. 12 коп., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт №1 від 01.08.2012 року на суму 3 640 грн. 76 коп.; №2 від 20.12.2012 року на суму 21 307 грн. 62 коп.; №3 від 20.12.2012 року на суму 8 083 грн. 88 коп.; №4 від 20.12.2012 року на суму 1 247 грн. 89 коп.; №5 від 26.12.2012 року на суму 5 297 грн. 89 коп.; №6 від 26.12.2012 року на суму 1 247 грн. 89 коп.; №7 від 26.12.2012 року на суму 1 247 грн. 89 коп.; №10 від 26.12.2012 року на суму 1 209 грн. 30 коп.; №11 від 26.12.2012 року на суму 9 500 грн. (а.с. 23-31).

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору-1 розрахунки проводяться замовником поетапно, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця в термін до 30 банківських днів з дати здійснення виконаних послуг. Замовник оплачує послуги, які надав виконавець, за цінами, зазначеними в Специфікації до договору на підставі підписаних актів виконаних робіт по кожному етапу.

Позивач посилається на часткову оплату відповідачем-2 отриманих послуг, вказує, що частково є несплаченими послуги за актом здачі-приймання робіт №11 від 26.02.2013 року, строк оплати яких сплив 09.02.2013 року; до стягнення ним предявлений борг в сумі 5 656 грн. 31 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем-2 не подано доказів оплати позивачу боргу у заявленому розмірі, тому колегія суддів вважає вимоги ТОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" щодо стягнення заборгованості в розмірі 5 656 грн. 31 коп., 3% річних в розмірі 476 грн. 99 коп. та інфляційних збитків в розмірі 4 227 грн. 57 коп., нарахованих за період з 09.02.2013 року по 01.12.2015 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Між ТОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" (кредитор) та українсько-німецьким НВП Технічний центр діагностики та експертизи ТОВ (поручитель) укладений договір поруки №2 від 05.07.2012 року (надалі договір-2), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання боржником (Дочірня компанія Укртрансгаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України філія Управління магістральних газопроводів Донбастрансгаз) всіх своїх обовязків за договорами, вказаними у додатку №1 до даного договору, в тому числі договору-1, згідно якого кредитором було прийнято зобовязання надати визначені в договорах послуги, а боржник прийняв на себе зобовязання передати для надання послуг підготовлені обєкти, прийняти належним чином надані послуги та їх оплатити.

Відповідно до п.2 договору-2 розмір відповідальності поручителя перед кредитором обмежується сумою у розмірі 1 000 грн. по кожному з договорів, зазначених у додатку №1 до договору поруки.

Згідно п.4 договору-2 у випадку невиконання боржником будь-якого обовязку, передбаченого п.1 договору-2, поручитель відповідає перед кредитором за зобовязаннями боржника у межах суми, вказаної у п.2 договору-2 (п.4 договору-2).

Згідно п.5 договору-2 у випадку невиконання боржником будь-якого обовязку, передбаченого п.1 договору-2 кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного (їх) обовязку (ів).

Поручитель зобовязаний виконати обовязок (ки), зазначений (ні) в письмовій вимозі кредитора, в межах суми, вказаної у п.2 договору-2, протягом 1 робочого дня з моменту отримання вимоги, зазначеної у п.5 договору-2 (п.6 договору-2).

Відповідно до п.7 договору-2 він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобовязань за договором.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку (ч.1 ст. 553 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Оскільки строк поруки в договорі-2 не встановлений, а строком виконання основного зобовязання за договором-1 (за актом здачі-приймання виконаних робіт №11 від 26.12.2012 року) є 09.02.2013 року, позивач повинен був предявити вимогу до поручителя в строк до 09.08.2013 року (відповідних доказів суду не подано), тому колегія судів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для припинення поруки за договором-2 та відмови у задоволенні позову до відповідача-1.

Апелянт посилається на ті обставини, що реальне фінансування видатків відповідача-2 протягом 2013 року, на які припадає момент виконання ним зобовязань за договором-1, було неповним, що призвело до недостатності грошових коштів для виконання витратної частини фінансового плану товариства на 2013 рік, а відтак, у апелянта з незалежних від нього причин були відсутні грошові кошти для виконання грошових зобовязань, які не можуть вважатись простроченими.

Відповідно до п. 1.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).

Відносно доводів апелянта щодо порушення місцевим господарським судом правил територіальної підсудності слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Згідно ст. 17 Господарського процесуального кодексу України якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи. Справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Позов поданий до українсько-німецького НВП "Технічний центр діагностики та експертизи" ТОВ, місцезнаходженням якого є: пров. Джинчарадзе, буд. 8, м. Дніпропетровськ та ПАТ "Укртрансгаз", місцезнаходженням якого є: Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, тому місцевий господарський суд правомірно порушив провадження у справі за місцезнаходженням одного з відповідачів.

Щодо незадоволення судом першої інстанції клопотання відповідача-2 про передачу справи за підсудністю до господарського суду Донецької області слід зазначити, що в процесі розгляду справи, досліджуючи договір-2, який недійсним у встановленному законом порядку з огляду на фіктивність та удаваність, на що вказував відповідач-2, не визнано, місцевий господарський суд не передавши спір на розгляд до господарського суду Донецької області, норм процесуального права не порушив.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не вийшов за межі позовних вимог, стягнувши з відповідача-2 5 636 грн. 31 коп. заборгованості, оскільки згідно уточнень до позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача-2 заборгованість в розмірі 4 656 грн. 31 коп. та солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованість в розмірі 1 000 грн. (у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст. 543 Цивільного кодексу України)), тобто всього з відповідача-2 борг в загальній сумі 5 656 грн. 31 коп., які і були стягнуті судом.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, оскаржуване рішення ґрунтується на чинному законодавстві, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2016 року у справі №904/10406/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.А. Сизько

Суддя Л.П. Широбокова

(Повний текст постанови складено 25.03.2016 року)