Постанова № 5675216, 22.09.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2009 № 19/89

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Сотнікова С.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -не зявився;

від відповідача 1-не зявився;

від відповідача 2 -не зявився;

від відповідача 3 -Дяченко Н.Ю. представник за дов. № 24 від 04.07.2008р.;

від третьої особи - Дахновський В.М. представник за дов. № 010-01/3418 від 20.05.2009р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Чернігівської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.07.2009

у справі № 19/89 (суддя

за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_4

до ТОВ "Десна"

Новозаводський відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк")

третя особа позивача ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Чернігівської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"

третя особа відповідача

про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту

Суть рішення і апеляційної скарги:

Фізична особа підприємець ОСОБА_4 подала позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Десна», Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чергінівського міського управління юстиції та Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії Публічного акціонерного товариства «Укрексімбанк» в м.Чернігові, в якому з урахуванням поданих заяв про уточнення позовних вимог просила визнати за нею право власності на майно, а саме на помилково перераховані грошові кошти в сумі 6086,00 грн., що знаходяться на рахунку №2600000015897 в філії ПАТ «Укрексімбанк» в м. Чернігові, МФО 353649, що належить ТОВ «Десна» та зобовязати ТОВ «Десна» повернути помилково перераховані та зараховані грошові кошти в сумі 6086,00 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_4; зобовязати Новозаводський відділ ДВС міського управління юстиції звільнити з-під арешту помилково перераховані грошові кошти в сумі 6086,00 грн., що були зараховані на рахунку № 2600000015897 в філії ПАТ «Укрексімбанк» в м. Чернігові, МФО 353649, що належить ТОВ «Десна».

Рішенням Господарського суду Чергінівської області від 02.07.2009р. у справі №19/89 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване приписами ст.ст. 15,184 Цивільного кодексу України з огляду на те, що право власності виникає лише по відношенню конкретного майна, відособленого від інших речей того ж роду, а тому суд не може визнати право власності на грошові кошти, не визначивши їх склад в натурі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Третя особа на боці Позивача без самостійних вимог звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.07.2009р. у справі № 19/89, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_4.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2009р. у справі №19/89 скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/2/1 від 21.09.2009р. „Про зміну складу колегії суддів” в звязку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 19/89 колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий суддя, суддів Дзюбко П.О., Сулім В.В.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 22.09.09р. відповідач 3 заперечував проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на те, що між відповідачем 3 та позивачем немає жодних договірних відносин, а тому і будь-які порушення прав чи законних інтересів Позивача з боку Відповідача 3 неможливі.

В судове засідання Київського апеляційного господарського суду 22.09.2009р. представники позивача, відповідача 1 та відповідача 2 не зявилися, проте були належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовими повідомленнями № 9910976, №9910941 та відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2009р.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що ухвала про порушення апеляційного провадження від 20.08.2009р. була направлена відповідачу 1 на адресу зазначену в витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (аркуш справи 65).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками адресат вибув, адресат відсутній і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважаться належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”).

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалася, позивач, та відповідачі 1, 2 не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 22.09.2009р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача та відповідача 1, 2 за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача 3 та третьої особи, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2003 року Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чергінівської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» (банк) та фізична особа підприємець ОСОБА_4 (клієнт) уклали договір №03/02/4600 на здійснення розрахунково-касового обслуговування. Відповідно до п. 1.1 та 2.3.2 Договору банк відкриває клієнту рахунки в національній та іноземній валюті та зобовязався здійснювати розрахункові операції по рахунках клієнта відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору протягом операційного дня банку.

25 березня 2009 року Позивач подала до Третьої особи платіжне доручення № 46 на суму 6086,00 грн., в якому зазначила наступні відомості щодо одержувача коштів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Дайна», код ЄДРПОУ 14225518, п/р 26000000233001, банк одержувача ФЧД «АТ Індекс-Банк» м. Чернігів, МФО 343273 (надалі Платіжне доручення).

25 березня 2009 року Третя особа здійснила платіж за вищезазначеним Платіжним дорученням на користь Відповідача 1, який не був зазначений у ньому як одержувач коштів, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Десна», код ЄДРПОУ 34453162, п/р 2600000015897 в філії ВАТ «Укрексімбанк», м.Чернігів, МФО 353649, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією електронного платіжного доручення № 46 від 25.03.09р. Третьої особи.

26.03.09р. Третя особа звернулася до Відповідача 1 з листом, в якому просила повернути помилково перераховані 25.03.2009р. Платіжним дорученням кошти в сумі 6086,00 грн. Зазначений лист був особисто отриманий директором Відповідача 1, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Колегією встановлено, що 30.01.2009р. Новозаводський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції виніс постанову про арешт коштів боржника ТОВ «ТВК «Десна», код ЄДРПОУ 34453162, в тому числі на рахунку № 2600000015897 в ФВАТ «Укрексімбанк» м.Чернігів, МФО 353649. Копію зазначеної постанови Відповідач 2 направив всім банківським установам, на рахунки в яких зазначено постановою було накладено арешт, в тому числі й Відповідачу 3.

06 квітня 2009 року Третя особа звернулася до Відповідача 2 з листом №1876, в якому повідомив про те, що на рахунок Відповідача 1 були помилково зараховані кошти Позивача в сумі 6086,00 грн. та просив не виставляти платіжні вимоги на примусове списання коштів з рахунку Відповідача 1, оскільки ці кошти необхідно повернути ФОП ОСОБА_4 До листа були додані копія платіжного доручення № 46 від 25.03.09р. та копія електронного документу, який був проведений того операційного дня Третьою особою.

Того ж дня 06.04.2009р. Третя особа направила Відповідачу 3 повідомлення про помилковий переказ № 294, в якому повідомила про помилковий переказ 25.03.2009р. грошових коштів в сумі 6086,00 грн. за платіжним дорученням № 46 від 25.03.2009р. на рахунок Відповідача 1 та просила повернути протягом трьох днів від дати одержання цього повідомлення 6086,00 грн. на рахунок Позивача.

Колегією встановлено, що на момент апеляційного розгляду справи помилково зараховані на рахунок Відповідача 1 кошти в сумі 6086,00 грн. Позивачу не були поверненні.

Відповідно до ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно із ст. 1090 Цивільного кодексу України зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

У ст. 1091 Цивільного кодексу України встановлено, що банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Колегією встановлено, що Платіжне доручення Позивача відповідало всім вимогам, встановленим чинним законодавством України, в тому числі банківським правилам. Однак, Третьою особою було перераховану грошову суму, вказану в Платіжному дорученні, особі, яка не була вказана в ньому як одержувач.

Банківські правила щодо безготівкових розрахунків встановлено Постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004р. «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (надалі Інструкція). Згідно із п. 1.4 Інструкції електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, уключаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами; неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача. В той же час, п. 1.7 Інструкції встановлено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Колегією встановлено, що внаслідок помилки Третьої особи грошові кошти Позивача в сумі 6086,00 грн. були помилково зараховані неналежному одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Десна».

Пунктом 2.35 Інструкції встановлено, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Якщо з вини банку кошти зараховані на рахунок неналежного отримувача, то банк зобов'язаний одразу після виявлення своєї помилки перерахувати ці кошти на рахунок отримувача, якому вони призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані. У разі невиконання банком цієї вимоги отримувач, якому призначалися кошти, має право в порядку, установленому законодавством України, вимагати від банку-порушника сплати пені в розмірі, визначеному законодавством України. Суму цих коштів банк відображає за рахунками дебіторської заборгованості до часу її відшкодування неналежним отримувачем. Одночасно банк, який помилково переказав кошти, зобов'язаний негайно надіслати повідомлення неналежному отримувачу (безпосередньо або через банк, що обслуговує цього отримувача) про здійснення йому помилкового переказу та про потребу повернути зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення (п. 2.36 Інструкції).

Третя особа надала докази того, що вона повідомила Відповідача 3 про те, що на рахунок Відповідача 1 була помилково зарахована грошові кошти Позивача у сумі 6086,00 грн. Проте, на порушення приписів п. 2.36 Інструкції Третя особа не сплатила зазначену суму, яка була зарахована на рахунок неналежного одержувача, на користь одержувача, зазначеного у Платіжному дорученні Позивача, через що остання була змушена повторно сплатити 6086,00грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Дайна», що підтверджується меморіальним ордером № 3 від 27.03.2009р. Коропського відділення Чернігівського РУ «Приватбанку». Отже, помилково зараховані на рахунок Відповідача 1 грошові кошти є коштами Позивача.

У ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

Згідно із п. 1.17 Інструкції банк здійснює зупинення видаткових операцій за рахунком клієнта лише в разі накладення на кошти арешту відповідно до законодавства України. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без установлення такої суми.

Главою 10 Інструкції передбачено, що обмеження права клієнта щодо розпорядження коштами, що зберігаються на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком/ами за рішенням суду у випадках, установлених законом. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця про арешт коштів, прийнятою на підставі рішення суду про стягнення коштів або про накладення арешту, у порядку, установленому законом. Арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків. Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Банк, у якому відкрито рахунок/рахунки (далі - рахунок) клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів. Якщо документ про арешт коштів надійшов до банку після закінчення операційного дня, то на ньому ставиться штамп "Вечірня" і забезпечення виконання цього документа банк здійснює в межах залишків коштів на рахунку на початок наступного операційного дня. Залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії: якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку; якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання; якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання. Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про звільнення коштів з-під арешту. До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Отже, внаслідок винесення Новозаводським відділом державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції постанови від 30.01.2009 р. про арешт коштів боржника ТОВ «ТВК «Десна», код ЄДРПОУ 34453162, в тому числі на рахунку № 2600000015897 в ФВАТ «Укрексімбанк» м.Чернігів, МФО 353649, Відповідач 1 втратив можливість за своїм волевиявленням здійснювати видаткові операції із вищезазначеного рахунку, а Відповідач 3 виконувати видаткові операції за рахунком Відповідача 1.

Таким чином, внаслідок помилкового зарахування коштів на рахунок Відповідача 1 було порушено права Позивача, оскільки через арешт рахунку, на який помилково були зараховані кошти за Платіжним дорученням, повернути кошти Відповідач 1 не може, тобто Позивач позбавлена можливості отримати списані з її рахунку кошти. Водночас, грошові кошти Позивача в сумі 6086,00 грн. можуть використанні для забезпечення вимог стягувачів Відповідача 1.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. Таким чином, способом захисту порушених прав Позивача є спосіб, встановлений ст. 59 Закону.

Пунктом 10.11 Інструкції передбачено, що звільнення коштів з-під арешту банк здійснює за постановою державного виконавця, прийнятою відповідно до законодавства, або за постановою слідчого, коли під час провадження досудового слідства в застосуванні цього заходу відпаде потреба, а також за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду.

Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. У ст. 184 Цивільного кодексу України встановлено, що річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Згідно із ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Статтею 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом. У ст. 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу України). У ст. 325 Цивільного кодексу України встановлено, що суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 Цивільного кодексу України). У ст. 320 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно із ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Один із способів захисту права власності встановлений ст. 392 Цивільного кодексу України, а саме: власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, чинне законодавство передбачає, що гроші як майно (річ) є обєктом власності, а тому власнику гарантовано захист права власності на гроші з урахуванням їх правового статусу як речі. Грошам властиві ознаки родових речей. При цьому родові особливості грошей полягають у тому, що розмір грошової суми визначається не кількістю грошових знаків (купюр), а числом у знаках грошових одиниць, а тому право власності на гроші визначається не на конкретні купюри, а на суму грошових коштів.

З огляду на вищевикладене, колегія дійшла до висновку, що незастосування положень норм ст.ст. 50 та 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 134 та 139 Господарського кодексу України, ст.ст. 179, 184, 190, 192, 316, 317, 320, 321, 386 та 392 Цивільного кодексу України Господарський суд Чернігівської області дійшов до хибного висновку про відмову в задоволені позовних вимоги про визнання права власності Позивача на помилково перераховані Відповідачу 1 грошові кошти в сумі 6086,00 грн., а також про звільнення з-під арешту цих грошових коштів.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Колегією встановлено, що між Позивачем та Відповідачем 1 не було господарських відносин, а тому грошові кошти Позивача 6086,00 грн. зберігаються на рахунку Відповідача 1 без будь-яких на те правових підстав. Отже, Відповідач 1 в силу приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України грошові кошти у сумі 6086,00 грн. має повернути Позивачу, тому висновок Господарського суду Чернігівської області про те, що вимога Позивача про зобовязання Відповідача 1 перерахувати грошові кошти не відповідає встановленому законом способу захисту порушеного права зроблений внаслідок порушення норм матеріального права України ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим колегія враховує той факт, що Позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що Відповідач 3 вчинив будь-які протиправні дії, внаслідок яких настали обставини, на яких ґрунтуються позовні вимог. З огляду на зазначене, заявлений позов в частині Відповідача 3 є безпідставним та необґрунтованим, а тому колегія відмовляє у його задоволенні.

Водночас, Позивач правомірно заявив свої вимоги з урахуванням прийнятих судом першої інстанції уточнень до Відповідача 1 та Відповідача 2, а тому колегія дійшла до висновку, що позов в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Десна» та Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.07.2009 року у справі № 19/89 було прийнято з порушення норм матеріального права.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чергінівської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду Чернігівської області скасуванню та прийняттю нового рішення, яким позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чергінівської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.07.2009р. у справі № 19/89 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

3.Визнати за фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 право власності на майно, а саме помилково перераховані грошові кошти в сумі 6086,00 грн. (шість тисяч вісімдесят шість гривень 00 копійок), що зараховані на рахунок № 2600000015897 в філії ПАТ «Укрексімбанк» в м.Чернігові, МФО 353649, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Десна» (код ЄДРПОУ 34453162).

4.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельно-виробнича компанія «Десна» (14000, м. Чернігів, вул. Борисенко, 45, код ЄДРПОУ 34453162, п/р № 2600000015897 в філії ПАТ «Укрексімбанк» в м.Чернігові, МФО 353649) повернути помилково перераховані та зараховані грошові кошти в сумі 6086,00 грн. (шість тисяч вісімдесят шість гривень 00 копійок) на рахунок Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (16200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ЧОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 353348).

5.Зобовязати Новозаводський відділ державної виконавчої служби Чергінівського міського управління юстиції, звільнити з-під арешту помилково перераховані грошові кошти в межах суми 6086,00 грн. (шість тисяч вісімдесят шість гривень 00 копійок), що були зараховані на рахунок № 2600000015897 в філії ПАТ «Укрексімбанк» в м.Чернігові, МФО 353649, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Десна» (код ЄДРПОУ 34453162).

6.У задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі Чергінівської філії Публічного акціонерного товариства «Укрексімбанк» відмовити.

7.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-виробнича компанія «Десна» (14000, м. Чернігів, вул. Борисенко, 45, код ЄДРПОУ 34453162, п/р № 2600000015897 в філії ПАТ «Укрексімбанк» в м.Чернігові, МФО 353649) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (16200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ЧОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 353348) державне мито у сумі 187,00 грн. (сто вісімдесят сім гривень 00 копійок), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 312,50 грн. (триста дванадцять гривень 50 копійок).

8.Матеріали справи повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя

Судді