Постанова № 56750830, 22.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5563/15 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Лисенка В.О., представника третьої особи - Ленчицької В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної Марини Анатоліївни на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 січня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної Марини Анатоліївни до відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції, треті особи: публічне акціонерне товариство «Броварський завод пластмас», товариство з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» про звільнення майна з-під арешту та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А. звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції, треті особи: ПАТ «Броварський завод пластмас», ТОВ «Офіс Лайн» про звільнення з-під арешту майна, що належить ПАТ «Броварський завод пластмас», переданого в іпотеку ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», накладеного постановою відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14 листопада 2014 року ВП № 45454004; зобов'язання здійснити всі необхідні дії для зняття арешту, накладеного відповідно до постанови відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14 листопада 2014 року ВП № 45464004 та вилучення реєстраційного запису про обтяження з реєстру.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 січня 2016 року позовну заяву в частині позовних вимог про зобов'язання відділ державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції здійснити всі необхідні дії для зняття арешту, накладеного відповідно до постанови відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14 листопада 2014 року ВП № 45464004 та вилучення реєстраційного запису про обтяження з реєстру залишено без розгляду з підстав застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без об'єктивного з'ясування всіх обставин справи та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача та третьої особи - ПАТ «Броварський завод пластмас», перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачаться з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» є іпотекодержателем заставного майна ПАТ «Броварський завод пластмас» (іпотекодавця) на підставі іпотечного договору № 856 від 06 серпня 2009 року.

Так, нерухоме майно ПАТ «Броварський завод пластмас», яке є предметом іпотеки, передане іпотекодержателю ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (правонаступник ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк») в забезпечення виконання зобов'язань за відповідними кредитними договорами, укладеними між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ЗАТ «Броварський завод пластмас» (правонаступник ПАТ «Броварський завод пластмас»), ТОВ «Луксор», ТОВ «І-Тел», ТОВ «Трініті Інвест Компані», та за відповідними договорами акредитиву, укладеними з ТОВ «Луксор», ТОВ «І-Тел», ТОВ «Трініті Інвест Компані».

Згідно постанови ВДВС Броварського МРУЮ від 14 листопада 2014 року ВП № 45464004, на майно ПАТ «Броварський завод пластмас» накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження.

Дані обставини виникли у зв'язку з заборгованістю ПАТ «Броварський завод пластмас» на користь ТОВ «Офіс Лайн» суми коштів в розмірі 555900, 00 грн. на підставі наказу № 911/4035/14, виданого 07.07.2014 Господарським судом Київської області, в результаті чого було відкрито виконавче провадження ВП № 45464004 та в подальшому накладено арешт на майно боржника в межах суми 555900, 00 грн. з забороною на його відчуження.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що саме по собі існування зареєстрованого обтяження ще не порушує прав позивача. При цьому, позивачем не доведено обставин звернення ним стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» для задоволення своїх прав як іпотекодержателя.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV (далі - Закон №898) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами 6 і 7 статті 3 Закону № 898 у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Крім того, положеннями статті 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 37 Закону № 898 визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором (стаття 9 Закону № 898).

За приписами абзацу 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV обтяження - це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606) заходами примусового виконання рішень є, в тому числі, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника.

Відповідно до статті 52 Закону № 606 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (описі), вилученні та примусовій реалізації. Отже, арешт (опис) майна є однією із стадій звернення стягнення на майно боржника.

Статтею 57 Закону № 606 передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також проведенням опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту.

Особливості звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи, в тому числі визначення майна, на яке не може бути накладено стягнення, передбачене главою 5 Закону № 606, яка не встановлює обмежень для об'єктів іпотеки.

Відповідно до вимог частини 1 статті 64 Закону № 606 у разі відсутності у боржника юридичної особи, коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові юридичній особі на праві власності або закріплене за ним незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Звернення державним виконавцем стягнення на заставлене майно врегульовано статтею 54 Закону № 606, в якій зазначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина 8).

Стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя (частина 1). Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (частина 3). Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна (частина 4).

Так, Верховний Суд України в листі від 01.02.2015 р. про аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна, висловив таку правову позицію щодо вирішення спорів про звільнення майна, яке є предметом іпотеки, з-під арешту, накладеного державним виконавцем у процесі здійснення виконавчого провадження.

Чинним законодавством не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки. Разом із тим статтею 60 Закону № 606-ХІV обумовлено випадки, підстави й порядок зняття арешту з майна, у тому числі відповідно до частини 5 цієї норми у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження (конкретні випадки визначені в частинах 1-4 указаної статті) арешт із майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

В силу положень статті 54 Закону № 606-ХІV звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Згідно із частиною 4 цієї норми заставодержатель має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна у разі звернення стягнення на це майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями. При цьому встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у випадках, передбачених частиною 3 статті 54 цього самого закону. Указані норми безпосередньо стосуються арешту як складової виконання рішення суду про задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями.

Ураховуючи наведене, а також виходячи із суті іпотеки, визначення якої міститься в Законі № 898-ІV (стаття 1), позов про зняття арешту, накладеного державним виконавцем, підлягає задоволенню, крім випадків, визначених частиною 3 статті 54 Закону № 606-ХІV.

Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Зі змісту частин 6 та 7 статті 3 Закону № 898-ІV убачається, що у разі, якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту іпотечного майна. При цьому не має підстав відмовляти у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв'язку з відсутністю факту реального порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання боржником на момент пред'явлення відповідної вимоги. Факт порушення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя й не пов'язується з його існуванням, а отже, і порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2016 року по справі № К/800/49565/13.

При цьому, постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року по справі №361/5725/15-а за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ПАТ «Броварський завод пластмас», ТОВ «Офіс Лайн», за участю Броварської міськрайонної прокуратури Київської області, про визнання протиправною та скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, яка набрала законної сили, встановлено відсутність умов щодо застосування відповідачем положень ч. 3 ст. 54 Закону № 606, під час прийняття відділом державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 45464004 від 14 листопада 2014 року.

Також вказаним судовим рішенням було встановлено, що відповідачем було порушено права та інтереси позивача як іпотекодержателя, оскільки накладення арешту на заставне майно унеможливлює реалізацію останнім права на звернення стягнення на предмет іпотеки, в результаті чого суд прийшов до висновку, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є протиправною та підлягає скасуванню.

Так, відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 січня 2016 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, оскільки постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права та без з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної Марини Анатоліївни - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 січня 2016 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної Марини Анатоліївни до відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції, треті особи: публічне акціонерне товариство «Броварський завод пластмас», товариство з обмеженою відповідальністю «Офіс Лайн» про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Зобов'язати державну виконавчу службу Броварського міськрайонного управління юстиції звільнити з-під арешту майно, що належить ПАТ «Броварський завод пластмас», переданого в іпотеку ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», накладеного постановою відділу державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14 листопада 2014 року ВП № 45454004, а саме:

1) комплекс, що розташований за адресою: Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, 53, в тому числі:

- будівлю цеху пресованих виробів, інв. № 847, площею 9816,1 кв.м.;

- будівлю цеху ливарних виробів, інв. № 257, площею 4703,7 кв.м.;

- цех труб ПВХ: будівлю цеху виробництва труб ПВХ, інв. № 108, площею 1532,8 кв.м.;

- будівлю цеху екструзії, інв. № 102, площею 7554,3 кв.м.;

- цех ПВХ пластикату: будівлю цеху, інв. № 1029, площею 12715,6 кв.м.;

- склад сировини цеху ПВХ, інв. № 11120, площею 71,9 кв.м.;

- приміщення швейної дільниці, інв. № 1032, площею 164,0 кв.м.;

- ремонтно-будівельну дільницю: будівлю посту охорони на автостоянці, інв. № 7800, площею 8,6 кв.м.;

- приміщення для утримання собак, інв. № 10901, площею 8,8 кв.м.;

- інструментальний цех: будівлю цеху, інв. № 104, площею 2674,4 кв.м.;

- приміщення дільниці гальваніки, інв. № 2590, площею 413,0 кв.м.;

- будівлю цеху ремонтно-механічного цеху, інв. № 105, площею 2147,0 кв.м.;

- будівлю цеху дільниці електропостачання, інв. № 3703, площею 283,4 кв.м.;

- трансформаторну підстанцію, інв. № 3704, площею 173,2 кв.м.;

- дільницю тепловодопостачання: бойлерну, інв. № 3201, площею 42,8 кв.м.;

- насосну пожежогасіння, інв. № 3295, площею 38,8 кв.м.;

- насосну станцію, інв. № 1026, площею 113,6 кв.м.;

- холодильну станцію, інв. № 3294, площею 303,0 кв.м.;

- будівлю транспортного цеху, інв. № 1935, площею 269,4 кв.м.;

- складське господарство: царговий склад тари, інв. № 500003, площею 198,4 кв.м.;

- склад сировини з листової сталі, інв. № 500004, площею 454,4 кв.м.;

- склад сировини з листової сталі, інв. № 500005, площею 250,0 кв.м.;

- напіварочний склад із листової сталі, інв. № 500008, площею 650,0 кв.м.;

- склад готової продукції, інв. № 500009, площею 195,0 кв.м.;

- напіварочний склад із листової сталі, інв. № 500010, площею 364,4кв.м.;

- цегляну одноповерхову будівлю, інв. № 500011,площею 21,0 кв.м.;

- арочний склад, інв. № 10202, площею 479,4 кв.м.;

- будівлю цеху, інв. № 107, площею 150,1 кв.м.;

- склад ВМТПШОМа, інв. № 10276, площею 352,3 кв.м.;

- склад сировини, інв. № 10076, площею 57,3 кв.м.;

- склад сировини, інв. № 10264, площею 296,5 кв.м.;

- заводоуправління: побутові приміщення, інв. № 7740, площею 5316,2 кв.м.;

- будівля ІЛК, інв. № 1054, площею 4925,2 кв.м.;

- їдальню: будівлю їдальні, інв. № 7741, площею 664,8 кв.м.;

- приміщення холодильної камери, інв. № 7779, площею 31,9 кв.м.;

- приміщення медпункту, інв. № 7765, площею 182,3 кв.м.;

2) гуртожиток, площею 4883,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, бул. Незалежності,3Б.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Постанову в повному тексті виготовлено 28 березня 2016 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.