Ухвала суду № 56750291, 23.03.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/7739/15-ц Провадження № 22-ц/795/631/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Коверзнев В. О. Доповідач - Страшний М. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСтрашного М.М.,суддів:Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,при секретарі:Нечасному О.Л.за участю:позивача ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 лютого 2016 року задоволено позов ОСОБА_5 і визнано ОСОБА_8 такою, що втратила право користування квартирою № АДРЕСА_1 з підстав не проживання останньої у спірному житловому приміщенні понад рік без поважних причин.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_8 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи. На думку відповідача в справі відсутні документальні докази наявності у ОЖБК м.Чернігова правомочностей управителя житлового будинку №18, а тому незрозуміло на яких підставах вказана юридична особа складає документи з використання особистих даних мешканців будинку і зазначає себе у довідці № 360 від 22.06.2015 року як власника будинку. Відповідно до Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні відомості про місце проживання надаються за умови згоди особи, проте відповідачі не надавали позивачу згоди на публікацію відомостей про дату свого народження, місце проживання, дату реєстрації, на оприлюднення персональних даних, тому доручення до справи довідки № 360 від 22.06.2015 року є порушенням особистих прав відповідачів. Також відповідач посилається на те, що зразок такої довідки втратив чинність. Відповідач зазначає, що позивач не зверталась до відповідача з вимогою розподілу витрат з оплати житлово-комунальних послуг. В апеляційній скарзі звертається увага на те, що судом не застосовані норми матеріального права у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; жодних відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно на спірну квартиру позивачем не надано, а наявні в справі реєстраційне посвідчення та інформаційна довідка КП „Чернігівське МБТІ" від 06.07.2015 року не свідчать про наявність у позивача права власності на квартиру, а той час як приписи ст. 405 ЦК України передбачають втрату права користування житлом членів сім'ї саме власника житла. ОСОБА_8 наполягає на тому, що спірна квартира є спільною сумісною власністю позивача та її колишнього чоловіка ОСОБА_9, який помер і вона є його єдиним спадкоємцем, тобто є законним співвласником квартири і її не може бути позбавлено права користування житлом.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1. В зазначеній квартирі також зареєстрована відповідач ОСОБА_8, яка є дочкою позивача.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилалась на те, що відповідач з 2010 року не проживає в спірній квартирі у зв'язку із укладенням шлюбу та проживанням разом з чоловіком за іншою адресою.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_8 не мешкає без поважних у спірному житловому приміщенні, яке належить на праві приватної власності позивачу, понад один рік, а тому втратила право користування житлом відповідно до норм ст. 405 ЦК України.

Такі висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах закону і не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Зокрема, посилання апелянта на незаконність видачі ОЖБК м. Чернігова довідки № 360 від 22.06.2015 року з даними щодо осіб, які зареєстровані в АДРЕСА_1 у даній справі не мають жодного правового значення для вирішення спору з приводу права користування відповідача зазначеною вище квартирою.

Суд цілком обґрунтовано взяв до уваги надані позивачем довідки №360 від 22.06.2015 року та №9898 від 31 липня 2015 року (а.с.6-7), оскільки відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доводи ОСОБА_8 про недоведеність позивачем наявності у неї права власності на спірну квартиру є безпідставними та такими, що суперечать встановленим по справі обставинам. Посилання апелянта на Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" як на офіційне визнання державою фактів набуття права власності на нерухоме майно не може бути прийнято до уваги, оскільки зазначений закон набрав чинності з 03.08.2004 року, в той час як позивач набула право власності на спірну квартиру у 1991 році.

Твердження ОСОБА_8 про те, що вона є власником 1\2 частини квартири АДРЕСА_2, є такими, що не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи. Так, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.11.2015 року, яке набрало законної сили 25 грудня 2015 року, ОСОБА_8 було відмовлено в задоволенні її позову про визнання права власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_3 (а.с.85-90).

Висновок суду про відсутність відповідача у спірній квартирі без поважних причин ґрунтуються на досліджених у справі доказах, акті про непроживання з 2010 року від 19.04.2015 року та показах свідків.

Апеляційна скарга ОСОБА_8 не містить жодних посилань на поважність причин відсутності її у спірному житловому приміщенні.

Сукупність досліджених обставин та наявних у справі доказів приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи і їм надана вірна юридична оцінка. Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст. ст. 57-66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування правильного по суті рішення. Отже, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: