Рішення № 56748619, 24.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/707/16

Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Фальчука В.П., Таварткіладзе О.М.,

з участю секретаря судового засідання - Книгиницького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04.11.2015 року,

встановила

25.03.2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовними вимогами до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.06.2006 року між ОСОБА_3 та банком підписано кредитний договір № 014/0075/74/57667, згідно умов якого позичальнику було надано кошти в сумі 45000,00 доларів США на строк до 22.06.2026 року під 11,5% відсотків річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом щомісячними фіксованими платежами. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3, банк уклав Договір поруки від 22.06.2006 року з ОСОБА_4 Позивач повністю та в строки виконав зобов'язання по даному кредитному договору перед ОСОБА_3 Однак ОСОБА_3 не виконуються умови договору, а саме не здійснюється щомісячна сплата кредиту, в зв'язку з чим, станом на 06.11.2014 року заборгованість по кредиту становить 47156, 37 доларів США (658098, 83 гривень), що складається з наступного: заборгованість за кредитом - 40127, 70 доларів США (560009,02 гривень); заборгованість за відсотками - 3338, 94 доларів США (46597, 15 гривень);пеня за прострочення кредиту та відсотків - 3689, 73 доларів США (51492, 66 гривень). Відповідачам направлялись листи-вимоги про порушення зобов'язань і необхідність повного погашення боргу, однак відповідачі не виконали вимоги банку і продовжують користуватись кредитними коштами. Таким чином, представник позивача посилаючись на умови договору просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитом в розмірі 47156, 37 доларів США та судові витрати.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 04.11.2015 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», заборгованість за кредитним договором №014/0075/74/57667 від 22.06.2006 року (станом на 06.11.2014 року) у сумі 47 156,37 доларів США, (еквівалентно - 658 098,83 грн.), що складається з: суми заборгованості за кредитом - 40 127,70 дол. США (еквівалент 560 009,02 грн.),суми заборгованості за відсотками - 3 338,94 дол. США (еквівалент 46 597,15 грн.), суми пені за прострочення кредиту та відсотків - 3 689,73 дол. США (еквівалент 51 492,66 грн.). Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом процесуального права та не правильне застосування норм матеріального права, просить рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 04.11.2015 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_5 обґрунтовував тим, що судом першої інстанції не було з'ясовано питання видачі грошових коштів за кредитним договором, в якій сумі та валюті ці кошти видавались, не встановлено, чи виконувались зобов'язання за кредитним договором та у якому розмірі, позивачем не надано належних доказів заборгованості за кредитом та направлення відповідачам вимог про дострокове погашення заборгованості. Крім того ОСОБА_5 зазначив, що районний суд, стягуючи грошові кошти в солідарному порядку, не врахував те, що договір поруки є припиненим в зв'язку з спливом 6 місячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення районного суду в повній мірі не відповідає.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін впливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.06.2006 року між ОСОБА_3 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», який в подальшому змінив найменування на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», укладено кредитний договір № 014/0075/74/57667, згідно умов якого позичальнику було надано кошти в сумі 45000,00 доларів США на строк до 22.06.2026 року під 11,5% відсотків річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом щомісячними фіксованими платежами. (а.с. 10-17).

Позивач свої зобов'язання виконав - відповідно до умов кредитного договору надав ОСОБА_3 кредитні кошти в сумі 45 000 доларів США, що підтверджується копіями заяви на видачу готівки та валютним меморіальним ордером від 22.06.2006 року, які міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору, ОСОБА_3 зобов'язався щомісячно повертати кредитні кошти згідно графіку погашення та щомісячно сплачувати банку відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 11,5 % річних (п.1.4 Договору).

10.07.2009 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 уклали Додаткову угоду №3 до Кредитного договору, відповідно до умов якої сторони погодили викласти додаток до кредитного договору № 014/0075/74/57667 від 22.06.2006 року в новій редакції. 20.08.2009 року з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, кредитор та Позичальник досягли згоди про зміну умов погашення кредиту. Тимчасово на строк з 20.08.2009 року по 19.08.2010 року (включно) сторони встановили процентну ставку за користування кредитом у розмірі 8,5 % річних. Після 19.08.2010 року проценти за кредитом розраховуються на підставі процентної ставки передбаченої пунктом 1.4 Кредитного договору

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 належним чином не виконував умови кредитного договору по поверненню кредитних грошових коштів, в зв'язку з чим, станом на 06.11.2014 року заборгованість по кредиту становить 43466,64 доларів США (еквівалент 606606,17 грн.), що складається з: суми заборгованості за кредитом - 40 127,70 дол. США (еквівалент 560 009,02 грн.), суми заборгованості за відсотками - 3 338,94 дол. США (еквівалент 46 597,15 грн.), що підтверджується розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах справи (а.с. 7-9).

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3 був укладений Договір поруки від 22.06.2006 року, згідно якого ОСОБА_4 виступила поручителем ОСОБА_3 і взяла на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням ОСОБА_3, що виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі цих зобов'язань. (а.с.34-35).

ОСОБА_4 з умовами зазначеного договору поруки ознайомлена та згодна, що підтверджується власноручним підписом в Договорі поруки.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань н допускається. Відповідно до ст.1054 ЦК України, за Кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненні позичальником банку визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частиш позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплаті процентів.

Пунктом 5.5. Кредитного договору передбачено зобов'язання позичальника достроково здійснити повернення кредитних коштів, відсотків та інших платежів у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником умов кредитного договору.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 47 156,37 доларів США, (еквівалентно - 658 098,83 грн.), що складається з: суми заборгованості за кредитом - 40 127,70 дол. США (еквівалент 560 009,02 грн.),суми заборгованості за відсотками - 3 338,94 дол. США (еквівалент 46 597,15 грн.), суми пені за прострочення кредиту та відсотків - 3 689,73 дол. США (еквівалент 51 492,66 грн.), яку необхідно стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду в частині стягнення суми заборгованості за кредитом у розмірі 40 127,70 дол. США (еквівалент 560 009,02 грн.), суми заборгованості за відсотками у розмірі 3 338,94 дол. США (еквівалент 46 597,15 грн.) та необхідності стягнення суми пені за прострочення кредиту та відсотків. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги стосовно з'ясування питання видачі грошових коштів за кредитним договором, в якій сумі та валюті ці кошти видавались, встановлення, чи виконувались зобов'язання за кредитним договором та у якому розмірі, та того, що позивачем не надано належних доказів заборгованості за кредитом та направлення відповідачам вимог про дострокове погашення заборгованості, спростовуються доданими до матеріалів справи виписками по рахунку за весь період обслуговування даного кредитного договору, копіями заяви на видачу готівки та валютним меморіальним ордером від 22.06.2006 року та розрахунком заборгованості за кредитним договором в межах строку позовної давності (загальної позовної давності до тала кредит, відсотків, спеціальної позовної давності для неустойки) та копіями поштових повідомлень про направлення вимог про дострокове погашення заборгованості відповідачам.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що договір поруки є припиненим в зв'язку з спливом 6 місячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя спростовується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Частиною 1 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткові (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Пунктом 4.1. Договору поруки від 22.06.2006 року встановлено, що порука припиняється, якщо Кредитор в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до Поручителя.

Відповідно до роз'яснень п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явлення вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

03.09.2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» була направлена ОСОБА_3 вимога про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, копія якої та докази її направлення та отримання останнім міститься в матеріалах справи (а.с. 38, 104 - 106), згідно якої банк вимагав дострокового повернення кредиту у повному обсязі та сплатити нараховані відсотки за користуванням кредитом та інші платежі протягом 60 календарних днів з дати цієї вимоги, тобто відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України встановив боржнику новий строк виконання основного зобов'язання - 29.11.2014 року.

Крім того, 03.09.2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» була направлена ОСОБА_4 вимога про виконання грошових зобов'язань за договором поруки, копія якої та докази її направлення міститься в матеріалах справи (а.с. 39, 107, 108).

Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 України строку виконання основного зобов'язання передбачений пунктом 4.1. Договору поруки від 22.06.2006 року трирічний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивач звернувся до суду з позовом 25.03.2015 року, тобто в межах трирічного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання колегія суддів дійшла до висновку що відсутні підстави вважати поруку ОСОБА_4 такою, що припинена.

Разом з тим колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про стягненні суми пені за прострочення кредиту та відсотків у розмірі 3 689,73 дол. США (еквівалент 51 492,66 грн.), виходячи з наступного.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність скасування рішення районного суду в частині стягнення суми пені за прострочення кредиту та відсотків та ухвалення в цій частині нового рішення про стягнення цієї пені у національній валюті України - гривні у розмірі 39085,51 грн.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, вирішуючи питання про стягненні суми пені за прострочення кредиту та відсотків з вищенаведених підстав, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про стягнення суми пені за прострочення кредиту та відсотків у національній валюті України.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 309 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 04.11.2015 року у частині стягнення суми пені за прострочення кредиту та відсотків - скасувати та у цій частині ухвалити нове про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» суми пені за прострочення кредиту та відсотків у розмірі 39085,51 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: В.П.Фальчук

О.М.Таварткіладзе