Рішення № 56746338, 23.03.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/23751/15-ц

Провадження № 2/127/1042/16

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 березня 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Прокопчук А.В.,

при секретарі - Поливаній Ю.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 16 серпня 2014 року ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_1. Навесні 2014 року позивач отримала від ОСОБА_5 кошти у сумі 50 000 грн., з обов'язковою заставою її квартири. Підтвердженням даному факту є розписка ОСОБА_5 від 25.03.2014р. Однак незважаючи на те, що ОСОБА_5 в дійсності надав позивачу в позику грошові кошти в сумі 50000,00 грн., ОСОБА_4 вимушено погодилася на те, що у договорі позики вказано, що вона отримала від ОСОБА_5 кошти в сумі 106000,00 грн., які зобов'язувалась повернути до 25.03.2016 року. Того ж дня між ними було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого з метою забезпечення виконання зобов'язань щодо повернення грошей за вищевказаним договором, ОСОБА_4 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_2.

Позивач зазначає, що 10 лютого 2015 року вона дізналася про існування рішення суду, яким визнано за ОСОБА_5 право власності на предмет іпотеки, припинення права власності та скасування державної реєстрації. Дане рішення суду згодом було скасовано. Проте ОСОБА_5 01 квітня 2015 року продав спірну квартиру своїй родичці ОСОБА_7, а згодом перепродав її ОСОБА_6 Оскільки в даному випадку спірне майно знаходиться у власності інших осіб, яким ОСОБА_4 не передавала, на його відчудження нікого не уповноважувала, тому вона звернулася до суду з даним позовом та просить витребувати на її користь від набувача ОСОБА_6 належне їй майно квартиру АДРЕСА_3, а також стягнути з відповідачів на її користь судові витрати відповідно до квитанцій.

За клопотанням представника позивача ОСОБА_1, ухвалою суду від 12 листопада 2015 року було замінено неналежного відповідача ОСОБА_6 на належного - ОСОБА_2.

Під час розгляду справи по суті представником позивача ОСОБА_1 було подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої він просить витребувати від набувача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 належне їй майно квартиру АДРЕСА_4 та стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_4 судові витрати відповідно до квитанцій.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, зазначивши, що у позивача був намір продати спільну квартиру, в зв'язку з чим йому була надана довіреність. Про те, що довіреність була скасована, позивач нікого не повідомляла. Просив відмовити в задоволенні даного позову.

Відповідач ОСОБА_5 в судові засідання не з'являвся з невідомих причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак в судове засідання 23 березня 2016 року він з'явився, звернувшись до суду з клопотанням про зупинення провадження по справі. Після виходу суда з нарадчої кімнати ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про причини не повідомив, тому суд ухвалив закінчити розгляд справи у його відсутність на підставі наявних в справі доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3, свідків, дослідивши цивільну справу № 127/23866/14-ц, матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_8 із ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

ОСОБА_8 реєстраційного посвідчення від 17.08.2004 року право власності на квартиру АДРЕСА_5 зареєстровано за ОСОБА_4, на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_9, Вінницького міського нотаріального округу від 16.08.2004р. за реєстровим № 1127, у КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" (а.с. 9).

З нотаріально посвідченого договору позики грошових коштів від 25 березня 2014 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, суд вбачає, що ОСОБА_5 при укладені даного договору передав у власність ОСОБА_4 строком на два роки до 25.03.2016 року, а ОСОБА_4 прийняла від нього у власність грошові кошти у розмірі 106000,00 грн. та зобов'язалася повернути без нарахування процентів (а.с. 10).

Пунктом 9 вищевказаного договору визначено, що виконання позичальником зобов'язань за цим договором позики забезпечується іпотекою нерухомого майна житлового призначення, розташованого за адресою: АДРЕСА_6, визначеного в Іпотечному договорі.

З матеріалів справи судом встановлено, що 25 березня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки (а.с. 11-13), згідно умов якого позивач передала в заставу ОСОБА_5 трикімнатну квартиру №1, що розташована в м. Вінниці по вул. Збишка, 15, як забезпечення виконання зобов'язання щодо повернення грошей, переданих за договором позики 25.03.2014 року, укладеного між даними сторонами. Заставна вартість предмета іпотеки становить 404950,00 грн.

З п. 6 договору іпотеки вбачається, що предмет іпотеки залишається в користуванні і володінні іпотекодавця відповідно до функціонального призначення та технічних можливостей.

Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекодавцем цим договором, вони не будуть виконанні (п. 7.4.3. договору іпотеки).

ОСОБА_8 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження встановлено, що на підставі договору іпотеки від 25 березня 2014 року на спірну квартиру АДРЕСА_4 накладено обтяження (а.с. 14).

Разом з цим судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 09 квітня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 було задоволено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2014 року скасовано та в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності та припинення права власності було відмовлено. (а.с. 15-17). Предметом розгляду даної справи була квартира АДРЕСА_4.

Також в змісті даного рішення суду зазначено, що строк повернення коштів за договором позики не настав, ОСОБА_5 не довів наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на нього, оскільки не довів направлення ним ОСОБА_4 вимоги щодо дострокового розірвання договору позики та дотримання строку повернення коштів, що дає право звернення стягнення на предмет іпотеки.

ОСОБА_8 ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з вище наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 передчасно звернув стягнення на предмет іпотеки та в подальшому відчуджив дане майно.

Факт реєстрації та проживання в спірній квартирі позивача ОСОБА_4 разом з її сином ОСОБА_10 підтверджено довідкою ТОВ "ЖЕО" № 682 від 26.03.2015 року, в якій також зазначено, що особовий рахунок відкритий на ім'я відповідача ОСОБА_5 (а.с. 18).

З матеріалів справи вбачається, що 01 квітня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_11, згідно умов якого ОСОБА_5 продав, а остання купила квартиру АДРЕСА_7 за 250000 грн. (а.с. 19-20). Зі змісту даного договору вбачається, що спірна квартира належить ОСОБА_5, на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.12.2014 року, яке набуло законної сили 30.12.2014 року. Її право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 9258055, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 21).

Також судом встановлено, що 15 вересня 2015 року ОСОБА_12 передав у власність (продав), а ОСОБА_2 прийняла у власність (купила) квартиру під № 1, яка знаходиться в житловому будинку під № 15, що розташований по вул. Збишка в м. Вінниці, за 100000 грн., що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу квартири (а.с. 49). Її право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 11178760, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 50).

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що наміру продавати квартиру у матері до 25.03.2016 року не було. ОСОБА_5 і ОСОБА_13 умовили матір укласти договір доручення з ОСОБА_13 і на його ім'я була надана довіреність, якого вона уповноважила продати по ціні та на умовах на її розсуд, належної на праві власності, спірну квартиру. ОСОБА_5 завірив її, що це доручення буде знаходитися в ячейкі банку і почне діяти лише після того, якщо до 25.03.2016 року мати не віддасть борг в сумі 106000,00 грн. Випадково в жовтні 2014 році у ЖЕКі мати дізналася, що хтось займається продажем її квартири ,і тому вказане доручення було нею скасоване 20.10.2014 року, про що були повідомленні ОСОБА_5 і ОСОБА_13

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є матір'ю відповідача по справі ОСОБА_2, вона разом із дочкою займалася купівлею квартири. Коли оглядала спірну квартиру, то в квартирі був син ОСОБА_4 Під час купівлі-продажу квартири в нотаріальній конторі був ОСОБА_12 і ОСОБА_5 ОСОБА_12 представився, що він є братом позивача ОСОБА_4 і спірна квартира є його власністю. Кошти по продажу квартири надавались ОСОБА_5

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

ОСОБА_8 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України, передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (п.п. 1,2 ст. 319 ЦК України).

ОСОБА_8 ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів власності.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (ст. 658 ЦК України).

З ст. 330 ЦК України вбачається, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Частиною 1 ст. 388 ЦК України визначено,що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3 ст. 388 ЦК України).

Приймаючи до уваги, що квартира АДРЕСА_4 вибула з володіння позивача, не з її волі іншим шляхом, а саме через неправомірні дії ОСОБА_5, який продав спірну квартиру своїй тітці ОСОБА_7, яка в подальшому була відчуджена ОСОБА_12, а потім ОСОБА_2 шляхом укладення договорів купівлі-продажу. Факт вибуття спірної квартири з володіння позивача, не з її волі іншим шляхом, підтверджується рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 09 квітня 2015 року.

ОСОБА_8 ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги щодо витребування майна із чужого незаконного володіння є обґрунтованими, підтверджуються письмовими доказами, наданими до матеріалів справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів солідарно на користь позивача слід стягнути 2482,60 грн. витрат на оплату судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3, 15, 16, 317, 319, 321, 328, 330, 386, 388, 658 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_4, яка належить їй на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15 вересня 2015 року, засвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстрованого в реєстрі за номером 2692, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: 322021105101) з чужого незаконного володіння.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь ОСОБА_4 витрати по оплаті судового збору в розмірі 2482 (дві тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, у відсутність яких воно ухвалене, - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: