Ухвала суду № 56740336, 24.03.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/8411/15-ц

Провадження № 22-ц/792/288/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Власенка О.В.,

суддів: Юзюка О.М., Ярмолюка О.І.,

секретар: Дубова М.В.

з участю: представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення позики.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

28 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення позики.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що 01.10.2001 року він позичив відповідачу 8000 доларів США. На початку 2015 року позивач неодноразово звертався до ОСОБА_2 із проханням повернути кошти, однак відповідач добровільно повертати кошти не бажає, а тому позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 16343,16 дол. США, що станом на 28.04.015 року еквівалентно 374094 грн. 93 коп., з яких: 8000 дол. США (183120 грн.) основна сума боргу та 8343,16 дол. США (190974 грн. 93 коп.) проценти за користування грошовими коштами.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Арешт, накладений на квартиру № 2 по вул. Героїв Майдану (Театральній) 1 в м. Хмельницькому, що належить на праві власності ОСОБА_2, згідно з ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 квітня 2015 року скасовано.

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_3 Провадження № 22-ц/792/288/16

Доповідач Власенко О.В. Категорія № 19,27

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати його і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню з таких мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом правильно зясовані фактичні обставини справи, дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Встановлено, що 01 жовтня 2001 року ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 8000 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою (а.с. 7, 28).

28.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики від 01.10.2001 року, оскільки відповідач в добровільному порядку гроші не повертає.

Згідно зі ст. 374 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), яка була чинна на час написання ОСОБА_2 розписки, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Згідно зі ст. 375 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) договір позики на суму понад 50 карбованців повинен бути укладений у письмовій формі.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 44 цього ж Кодексу повинні укладатись у письмовій формі: угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР. Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Отже, вказані норми Цивільного кодексу УРСР, на підтвердження укладення договору позики, передбачали не видачу розписки, а складання письмової угоди, яка мала бути підписана сторонами такої угоди.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.04.2015 року за заявою ОСОБА_1 накладено арешт на квартиру № 2 по вул. Героїв Майдану (Театральній), 1 в м. Хмельницькому, яка належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 20).

Встановлено також, що допитаний в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_2 не заперечував факту отримання грошей, однак вказав, що ці кошти були отримані ним для придбання автомобіля ОСОБА_1 на прохання останнього, що і було зроблено, і протягом 14 років будь-яких матеріальних претензій ОСОБА_1 до нього не предявляв, тобто правовідносини, які виникли між ними не є правовідносинами позики.

Крім того, варто зазначити, що із відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Хмельницькій області від 03.02.2016 року № 31/22-583, 08.02.2016 року № 31/22-764 та Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області від 17.02.2016 року № 31/3-205, отриманих на запит апеляційного суду, вбачається, що як за ОСОБА_1, так і за ОСОБА_2 зареєстровані ряд автомобілів, більшість з яких знято з обліку для реалізації або зареєстровано транспортні засоби, привезені із-за кордону тощо (а.с. 129-131, 138-140, 143-145).

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 цього ж Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом предявлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня предявлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року № 6-63цс13.

Крім цього, ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобовязаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачено договором.

Таким чином, розписка як документ, що посвідчує боргове зобовязання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобовязанням їх повернення та дати отримання коштів.

Зі змісту розписки судом встановлено, що у ній відсутні умови про отримання грошової суми саме в борг, зобовязання та строк їх повернення.

Зазначений правовий висновок міститься в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.12.2014 року № 6-27160св14 та у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року № 6-1967цс15, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що дослідивши наявну у справі розписку від 01.10.2001 року про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 8000 доларів США, на підставі якої позивач доводить наявність договору позики, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказана розписка не є договором позики і не містить обовязку відповідача повернути позивачу отримані кошти, а тому відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 через їх недоведеність.

Колегія суддів вважає також, що розглянувши справу із дотриманням норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції вірно визначив справжній зміст наданої позивачем розписки та ухвалив законне рішення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_4

Судді: /підпис/ ОСОБА_5

/підпис/ ОСОБА_6

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.В. Власенко