Рішення № 56737186, 23.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 314/3977/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Кофанов А.В.

Номер провадження 22-ц/778/1350/16 Суддя-доповідач: Бабак А.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

Полякова О.З.

При секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 січня 2016 року

у справі за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» до ОСОБА_3, Фермерського господарства «Форт», третя особа: Реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування його державної реєстрації, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ», третя особа реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та додаткової угоди до нього, скасування їх державної реєстрації,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року Сільськогосподарський виробничий кооператив «Вільнянськ» (далі СВК «Вільнянськ») звернувся до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнив до ОСОБА_3, Фермерського господарства «Форт» (далі ФГ «Форт»), третя особа: Реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування його державної реєстрації, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 01 липня 2004 року він уклав з відповідачем ОСОБА_3 договір оренди землі строк на 10 років, згідно якого прийняв у користування належну відповідачу земельну ділянку площею 10,59 га, яка розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району та належить ОСОБА_3 на праві власності. Державна реєстрація зазначеного договору відбулася 05 квітня 2007 року та є чинним до 05 квітня 2017 року.

Проте, йому стало відомо про існування іншого договору оренди тієї ж земельної ділянки, що був укладений з ФГ «Форт» 01 квітня 2014 року.

Вважає цей договір недійсним, оскільки земельна ділянка перебувала і перебуває в користуванні СВК «Вільнянськ» на підставі належним чином укладеного та зареєстрованого договору оренди, строк дії якого не сплив. Тому, власник земельної ділянки та ФГ "Форт" уклали оспорювану угоду всупереч вимогам закону. Дії відповідачів, які уклали між собою договір оренди земельної ділянки, на думку СВК "Вільнянськ", порушують вимоги ст.203 ЦК України, ст.ст. 15, 33 Закону України "Про оренду землі". Крім того, земельна ділянка до укладення спірного договору у позивача не вилучалася, користування нею припинено не було, а у самому договорі відсутня така істотна умова, як кадастровий номер земельної ділянки. Оскільки строк дії оренди не закінчився, а по його закінченню, він має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив визнати недійсним укладений між відповідачами договір оренди землі від 01 квітня 2014 року, скасувати рішення про його державну реєстрацію, та усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом до СВК «Вільнянськ», третя особа: Реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та додаткової угоди до нього, скасування їх державної реєстрації.

В обґрунтування зустрічного позову позивач зазначала, що 01 липня 2004 року між нею та СВК «Вільнянськ» укладено договір оренди земельної ділянки. 28 травня 2009 року між нею та СВК «Вільнянськ» укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, яка зареєстрована 14 липня 2009 року.

Пунктом 8 Договору оренди землі визначено, що договір укладено на 10 років, при цьому не зазначено, що термін дії договору починається з моменту його державної реєстрації, тому термін дії договору почався з моменту його підписання і сплинув 01 липня 2014 року.

Акт прийому-передачі земельної ділянки та акт визначення меж земельної ділянки не містять точної дати їх складення.

Крім того, при укладенні додаткової угоди від 28 травня 2009 року позивач мав врахувати, що згідно із Законом України № 509-VI від 16 вересня 2008 року до статті 15 Закону України «Про оренду землі» внесені доповнення, згідно яких у договорах оренди необхідно передбачити таку суттєву умову, як умови передачі земельної ділянки у заставу та внесення до статутного фонду права оренди, проте відповідні зміни до договору внесені не були.

Також позивач зазначає, що 24 вересня 2014 року СВК «Вільнянськ» отримало від неї листа з проханням не обробляти земельну ділянку. 15 липня 2015 року СВК «Вільнянськ» вдруге направлено листа, проте 02 вересня 2015 року лист повернувся у зв'язку з тим, що адресат відмовився його отримувати.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений з СВК «Вільнянськ» від 01 липня 2004 року та додаткову угоду до нього від 28 травня 2009 року, та скасувати державну реєстрацію цих договорів.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 січня 2016 року у задоволенні позову СВК «Вільнянськ» відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційну скаргу подав СВК «Вільнянськ», в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки суд першої інстанції не прийняв до уваги, що договір оренди зареєстрований у 2007 році, тому термін його дії спливає у 2017 році. Крім того, незважаючи на те, що суд визнав, що строк дії договору закінчився 01.07.2014 року, залишив поза увагою, що договір з ФГ "Форт" ОСОБА_3 уклала 01.04.2014 року, тобто до спливу терміну дії договору, який укладений з СВК «Вільнянськ», чим порушено переважне право СВК «Вільнянськ» на укладення нового договору оренди. Крім того, акт прийому-передачі земельної ділянки був підписаний 2006 року. Згідно з положеннями cт. 15 ЗУ «Про оренду землі» цей документ розглядався як невід'ємна частина договору оренди землі. Отже, десятирічний строк дії договору оренди, згідно з його умовами, не може закінчуватися раніше, ніж 01 січня 2016 року.

Також судом не враховано, що Договір, укладений між ОСОБА_3 та ФГ «Форт» не є таким, що містить істотні умови договору, передбачені cт. 15 Закону України «Про оренду землі», а саме: кадастрового номеру та предмету договору - земельної ділянки, оскільки, фактично, на момент передачі земельних ділянок, вони не знаходились у користуванні ОСОБА_3 Тому, на момент укладення договору оренди 01.04.2014 року та його підписання земельні ділянки знаходились в користуванні СВК «Вільнянськ» та те, що в момент укладання оспорюваного договору оренди землі між ОСОБА_3 та ФГ «Форт» 01 квітня 2014 року в будь-якому випадку діяв інший договір оренди тієї ж земельної ділянки між СВК «Вільнянськ» та ОСОБА_3 від 01 липня 2004 року.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги СВК «Вільнянськ». У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга СВК «Вільнянськ» підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.07.2004 року ОСОБА_3, як орендодавець та СВК "Вільнянськ", як орендар, уклали договір оренди землі, згідно умов якого позивачу в оренду була передана в строкове платне користування належна ОСОБА_3 на праві власності земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 10,59га кадастровий номер НОМЕР_1. Договір пройшов державну реєстрацію 05.04.2007р. (а.с. 5-13). Строк дії договору визначено сторонами у 10 років (п.8). 28.05.2009 року сторони уклали між собою додаткову угоду (а.с.13), якою був уточнений порядок сплати орендної плати.

01.04.2014р. ОСОБА_3 уклала договір оренди вказаної земельної ділянки з ФГ "Форт", який зареєстрований 05.04.2014р. (а.с.14-18).

Відмовляючи СВК «Вільнянськ» у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди землі між ОСОБА_3 та ФГ «Форт» від 01.04.2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивача СВК «Вільнянськ» до суду, строк дії договору скінчився, тому припинилися права та обов'язки позивача за цим договором, які б могли потребувати судового захисту. Та обставина, що оспорюваний договір від 01.04.2014 року між ОСОБА_3 та ФГ «Форт» дійсно був укладений за 3 місяці до закінчення дії договору від 01.07.2004 року, не може свідчити на користь позивача, оскільки позов ним був поданий більше ніж через рік після цього, а тому відсутні підстави для застосування ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки його суд дійшов без повного та всебічного з'ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Підставами визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. А саме, невідповідність змісту правочину ЦК України, акту цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; відсутність у сторони правочину необхідного обсягу цивільної дієздатності; відсутність вільного волевиявлення або його невідповідність його внутрішній волі; відсутність спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені; порушення прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх або непрацездатних дітей батьками (усиновлювачами) при вчиненні правочину.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотності порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина 2 статті 651 ЦК України).

За змістом норми частини 3 ст.651 ЦК України одностороння відмова від договору можлива лише у випадках, коли вона прямо передбачена законом або договором.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором ( ч.4 ст.31 Закону України "Про оренду землі").

Пунктом 39 договору від 01.07.2004 року встановлена заборона розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку.

ОСОБА_3, не розірвавши вищезазначений договір оренди землі від 01.07.2004 року у передбачений законом та умовами договору спосіб, 01.04.2014 року уклала договір оренди землі з ФГ «Форт».

Згідно ст.27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Способами захисту прав власника або землекористувача на земельну ділянку є визнання прав, визнання угоди недійсною ( п. "а", п."в" ч.3 ст.152 ЗК України).

Згідно ч.2 ст.24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Вирішуючи питання щодо наявності порушення права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, колегія суддів бере до уваги роз'яснення п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" де сказано: відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Момент вчинення оспорюваного правочину 01.04.2014 року свідчить про порушення прав позивача, який набув прав орендаря за договором від 01.07.2004року, укладеним на 10 років та строк дії якого не скінчився.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.12.2013 року у справі № 6-127цс 13, яка, в силу ч. 2 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми права, положення договору оренди, укладеного СВК "Вільнянськ" із ОСОБА_3 та договору оренди укладеного ОСОБА_3 з ФГ "Форт", а також на підставі ч.3 ст.215 ЦК України судова колегія дійшла висновку про захист права орендаря СВК "Вільнянськ", шляхом визнання недійсним договору оренди від 01.04.2014 року укладеного між відповідачами, предметом якого є земельна ділянка, що на законних підставах перебувала в оренді позивача.

У вказаній частині доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

В частині позовних вимог СВК "Вільнянськ" про скасування рішення про державну реєстрацію оспореного ними договору оренди доводи апеляційної скарги не мають свого підтвердження, оскільки Реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області бере участь у справі в якості третьої особи, позовних вимог до якої заявлено не було.

Крім того, вказана частина позовних вимог задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги СВК "Вільнянськ" щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки з матеріалів справи вбачається та не оспорювалося під час апеляційного розгляду справи, що СВК "Вільнянськ" не має перешкод у користуванні вказаною земельною ділянкою, обробляє її як орендар до теперішнього часу.

Виходячи із встановленого, необхідно зробити висновок, що позовні вимоги СВК "Вільнянськ" в цій частині суперечать змісту ст. 3 ч. ст. 15 ЦПК України згідно яких особа має право на захист свого цивільного права чи інтересу лише в разі його порушення.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції судова колегія апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції не врахував, що обставини на підтвердження позову СВК "Вільнянськ" в частині вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.04.2014сроку між ОСОБА_3 та ФГ "Форт" доведені належним чином, а заперечення відповідача не ґрунтуються на законі.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.07.2004р. та додаткової угоди від 28.05.2009р. задоволенню не підлягають. Про це зроблений висновок суду першої інстанції у рішенні суду та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено, а тому додаткового правового аналізу не потребують.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Встановлена наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженого рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову в частині вимог СВК "Вільнянськ" про визнання недійсним договору оренди землі від 01.04.2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ "Форт".

В силу ст.88 ЦПК України на користь СВК "Вільнянськ" з відповідачів підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 1291,08 грн., що становить по 645,54 грн. з кожного з відповідачів.

Керуючись ст.ст.307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» задовольнити частково.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 січня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову СВК «Вільнянськ» скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

Позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» до ОСОБА_3, Фермерського господарства «Форт», третя особа: Реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування його державної реєстрації, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1, розташованої на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, укладений ОСОБА_3 та Фермерським господарством "Форт" 01 квітня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_3 та Фермерського господарства "Форт" на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" судові витрати по 645,54 грн. з кожного.

У задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Вільнянськ" про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 01 квітня 2014 року, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: